ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/13336/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року у справі № 910/13336/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." до Київської міської клінічної лікарні № 10 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 60 850,56 грн., 29 151,78 грн. інфляційних сум, 3% річних в сумі 2 147,48 грн. та пені в сумі 945,71 грн. у зв'язку з порушенням виконанням зобов'язання з оплати товару за договором про закупівлю товару від 21.10.2013 року № 2/13РУ та договором про закупівлю товару від 21.10.2013 року № 1/13РУ.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року (суддя Мариниченко Я.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року (судді: Коротун О.М., Сулім В.В., Гаврилюк О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.09.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 21.10.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." (постачальник) та Київською міською клінічною лікарнею №10 (покупець) укладено договори № 1/13РУ та № 2/13РУ про закупівлю товарів, за умовами яких постачальник зобов'язався протягом листопада-грудня 2013 року поставити покупцю товари, зазначені у специфікаціях до договорів, а покупець - прийняти та оплатити товари, які постачаються згідно з умовами договорів.

У п. 1.2 договору від 21.10.2013 року № 1/13РУ сторонами визначено найменування товару (код ДК016-2010) 21.20.2 "Препарати фармацевтичні, інші".

У п. 1.2 договору від 21.10.2013 року № 2/13РУ сторони визначили найменування товару (код 016-2012) 32.50.1 "Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні".

Відповідно до п.п. 2.1 договорів постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар (товари), з запасом терміну придатності 80% від загального терміну зберігання, та якість якого (яких) відповідає умовам, що відповідають вимогам, встановленим до нього загальнообов'язковими на території України нормами і правилами, і підтверджуються сертифікатом якості, відповідності або іншим подібним документом, виданим виробником товару.

Ціна договору від 21.10.2013 року № 1/13РУ становить 53 487 грн., без ПДВ (п. 3.1 договору).

Ціна договору від 21.10.2013 року № 2/13РУ, з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2013 року № 1, становить 62 354,80 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктами 4.1 договорів визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України з відтермінуванням платежу 14 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за товар здійснюються протягом двох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій рахунок.

За п.п. 5.4 договорів датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару в місці постачання у відповідності з п. 5.2 цих договорів, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках видаткової накладної та печаткою установи на підставі відповідної довіреності.

Згідно з п.п. 7.4 договорів у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, що не пов'язане із затримкою бюджетного фінансування, покупець за кожен день прострочення платежу сплачує штраф постачальнику у розмірі 0,01% від загальної суми платежу.

Пунктами 11.1 договорів визначено, що зміни і доповнення до них дійсні при умові, що вони оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками усіх сторін.

21.10.2013 року сторонами підписано специфікації до вказаних угод (додатки № 1): Препарати фармацевтичні, інші (за кодом ДК016-2010) 21.20.2) та Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (за кодом 016-2012) 32.50.1.

Позивач на виконання умов договорів поставив відповідачу товар на загальну суму 115 841,80 грн., а саме:

- за договором від 21.10.2013 року № 1/13РУ на суму 53 487 грн., згідно з видатковими накладними від 04.11.2013 року № ТК-0227 на суму 31 000 грн. та від 18.11.2013 № К-0275 на суму 22 487 грн.;

- за договором від 21.10.2013 року № 2/13РУ на суму 62 354,80 грн., згідно з видатковими накладними від 04.11.2013 року № ТК-0226 на суму 29 087 грн., від 18.11.2013 року № ТК-0276 на суму 1 024,80 грн., від 12.12.2013 року № ТК-0373 на суму 31 408,88 грн. та від 25.12.2013 № 05228 на суму 834,12 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар, відповідно до умов розділу 4 договорів за банківськими реквізитами розділу 13, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 12.05.2014 року № 486 на суму 15 000 грн.; від 29.08.2014 року № 813 на суму 1 558,32 грн.; від 29.08.2014 року № 814 на суму 7 487 грн.; від 02.12.2014 року № 1286 на суму 29 441,68 грн.;

- від 29.08.2014 року № 810 на суму 834 грн.; від 29.08.2014 року № 811 на суму 1024,80 грн.; від 29.08.2014 року № 812 на суму 29 087 грн.; від 02.12.2014 року № 1285 на суму 31 408,88 грн.

Зазначені кошти станом на 28.07.2015 року на рахунок покупця не поверталися.

З довідки ПАТ "Банк Камбіо" від 24.09.2014 року № 0233/246, виданої позивачу вбачається, що його поточний рахунок в національній та іноземних валютах № 26005000000611 (у гривні, доларах США, євро, російських рублях) було закрито 24.09.2014 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних сум та пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати одержаного товару.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обгрунтовано доведеністю виконання покупцем зобов'язань за спірними договорами щодо оплати поставленого товару на банківський рахунок постачальника, узгодженого сторонами в укладених між ними договорах поставки, в той час як постачальником не доведено обставин узгодження з покупцем в установленому законом порядку зміни його банківських реквізитів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 532 ЦК України визначено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

При цьому місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок, зокрема, сплатити гроші, а кредитор повинен прийняти належне виконання.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

За умовами спірних договорів покупець зобов'язаний був перерахувати кошти на розрахунковий рахунок № 26005000000611 в ПАТ "Банк "Камбіо" м. Київ. Той же рахунок зазначено і у реквізитах постачальника у видаткових накладних та рахунках-фактурах, які виставлялись позивачем при поставці товару. Сплачені покупцем кошти на його рахунок банком отримувача не поверталися.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що покупцем оплата за одержаний товар була перерахована на вказаний у спірних договорах рахунок постачальника, в той час як доказів укладення додаткових угод до вказаних договорів щодо зміни платіжних реквізитів позивача матеріали справи не містять.

Тобто відповідач, як покупець товару за договорами від 21.10.2013 року №1/13РУ та від 21.10.2013 року №2/13РУ, вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов'язання з його оплати, на відміну від позивача, який не повідомив відповідача належним чином про зміну місця виконання зобов'язання, а тому відсутні підстави для стягнення з останнього заборгованості, 3% річних, інфляційних сум та пені.

Доводи касаційної скарги щодо обізнаності відповідача про зміну банківських реквізитів позивача у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди від 13.10.2014 року № 2 до договору від 06.03.2014 року № 1/14РУ судом касаційної інстанції не беруться до уваги, оскільки зазначені додаткова угода та договір не стосуються спірних правовідносин.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм права, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Львов

В.Селіваненко