ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 904/9708/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Мележик Н.І., Картере В.І. розглянув касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р.та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р.у справі№904/9708/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 13308,16грн.

за участю представників

позивача - Замкова М.О., дов. б/н від 13.01.2016р.;

відповідача - ОСОБА_6, дов. від 24.02.2016р. №972

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №2013/ТП-ПР-642 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 21.12.2012р. у розмірі 13308,16 грн., з яких 8445 грн. - основна заборгованість, 162,43 грн.- 3% річних, 1862,41 грн. пені та 2838,32 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі №904/9708/15 (головуючий суддя - Євстигнеєва Н.М., судді: Юзіков С.Г., Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чимбар Л.В., суддів: Антоніка С.Г., Джихур О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" основний борг у сумі 8445 грн., пеню у сумі 1862,41 грн., 3% річних у сумі 162,43 грн., інфляційні втрати у сумі 2838,32грн. та судовий збір у сумі 1378 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Криворіжгаз" у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про необгрунтованість та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Гольцової Л.А., Картере В.І., касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 14.09.2016р.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.09.2016р. №08.03-04/3946 у зв'язку з перебуванням судді Гольцової Л.А. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/9708/15.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/9708/15 від 12.09.2016р. для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., суддів: Мележик Н.І., Картере В.І.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-642, відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає природний газ (надалі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами у додатку 1 до договору (п. 1.2 договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

Як встановлено судами, сторони домовились про обсяги постачання природного газу протягом 2013 року, в тому числі: в січні - 0,8 тис.м3, в лютому - 0,8 тис.м3, в березні - 0,55 тис.м3, в квітні - 0,25 тис.м3, в травні - 0,1 тис.м3, в червні - 0,05 тис.м3, в липні - 0,05 тис.м3, в серпні - 0,05 тис.м3, в вересні - 0,1 тис.м3, в жовтні - 0,25 тис.м3, в листопаді - 0,5 тис.м3, в грудні - 0,7 тис.м3 (Додаток №2 до договору).

Додатковою угодою 1 від 11.12.2013р. до договору №2013/ТП-ПР-642 від 21.12.2012р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, визначені обсяги постачання природного газу протягом 2014 року, в тому числі: в січні - 0,7 тис.м3, в лютому - 0,5 тис.м3, в березні - 0,4 тис.м3, в квітні - 0,3 тис.м3, в травні - 0,15 тис.м3, в червні - 0,1 тис.м3, в липні - 0,1 тис.м3 , в серпні - 0,1 тис.м3, в вересні - 0,1 тис.м3, в жовтні - 0,1 тис.м3, в листопаді - 0,2 тис.м3, в грудні - 0,5 тис.м3 (Додаток №2 до договору).

Додатковою угодою 2 від 28.11.2014р. до договору №2013/ТП-ПР-642 від 21.12.2012р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, визначені обсяги постачання природного газу протягом 2015 року, в тому числі: в січні - 0,7 тис.м3, в лютому - 0,5 тис.м3, в березні - 0,4 тис.м3, в квітні - 0,3 тис.м3, в травні - 0,15 тис.м3, в червні - 0,1 тис.м3, в липні - 0,1 тис.м3 , в серпні - 0,1 тис.м3, в вересні - 0,1 тис.м3, в жовтні - 0,1 тис.м3, в листопаді - 0,2 тис.м3, в грудні - 0,5 тис.м3 (Додаток №2 до договору).

Відповідно до п. 3.2 договору облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за №67/11941, а також згідно з Технічною угодою, що є додатком 4 до договору та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його постачання та розподілу.

Кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у Додатку 1 до договору (п.3.3 договору).

На підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку сторонами складаються щомісяця акти приймання-передачі газу та/або акти виконаних робіт (п.3.5. договору).

Судами також встановлено, що сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору. Розрахунковий період за договором становить один місяць - 900 першого дня місяця до 900 першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

За змістом пункту 4.6. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3. договору).

Право постачальника перерахувати грошові кошти, отримані від споживача за газ у поточному розрахунковому періоді, в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення, передбачено пунктом 4.8.1. договору.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи документів встановлено, що позивач, на виконання умов договору, передав відповідачу природний газ, що підтверджується підписаними актами прийому-передачі природного газу №КР000000151 від 31.01.2015р. за січень 2015 року на загальну суму 6182,83 грн. та №КР000001427 від 28.02.2015р. за лютий 2015 року на загальну суму 3012,36 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 8445 грн., що і стало підставою для виникнення спору у даній справі та звернення позивача до суду.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України на підставі оцінки поданих сторонами доказів, з урахуванням п.4.8.1 договору та інших договірних умов, здійсненого позивачем врахування грошових коштів, отриманих від споживача за газ у спірний період в рахунок погашення заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення, встановлено наявність боргу у відповідача перед позивачем за договором за вказаний період, доведеного та документально підтвердженого, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 8445 грн. є обгрунтованими.

Зазначені договірні умови заявником касаційної скарги не враховані. Натомість, його посилання на наявні у матеріалах справи квитанції та акти прийому-передачі протранспортованого природного газу, проаналізовані судами попередніх інстанцій з урахуванням договірних умов, визначених за домовленістю сторін, не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, оскільки фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Не знаходять свого підтвердження і доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судами Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618 в частині встановлення обсягу заборгованості за фактично спожитий відповідачем природний газ, оскільки як вірно взято до уваги судами попередніх інстанцій, факт отримання відповідачем природного газу за період з 01.10.2014р. по 20.10.2014р. в обсязі 1436куб.м встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі №904/987/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій ст.258 Цивільного кодексу України, якою встановлено позовну давність в один рік для вимог про стягнення неустойки, є також помилковим та необгрунтованим, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як матеріали справи не містять відповідної заяви відповідача.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, а заявником касаційної інстанції не спростовано факту виникнення у останнього заборгованості з оплати за отриманий згідно договору №2013/ТП-ПР-642 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 21.12.2012р. природний газ загальною вартістю 8445 грн., перевіривши правильність здійснених судами розрахунків 3% річних, інфляційних та пені, колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення з відповідача 162,43 грн. - 3% річних, 1862,41 грн. пені та 2838,32 грн. інфляційних втрат.

Зважаючи також на те, що доводи заявника касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що, як вже було зазначено вище, не є компетенцією суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано вірну юридичну оцінку, норми права застосовані вірно, а доводи викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів. Відтак, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №904/9708/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

В.І. Картере