ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 914/1926/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 06.10.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016у справі№ 914/1926/16господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Мегабанк"доПублічного акціонерного товариства "Іскра"прозобов`язання вчинити дії,за участю представників: від позивача: Черкасов І.Р.від відповідача: Ковальчук О.Д.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017.
1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову
21.07.2016 ПАТ "Мегабанк" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Іскра" про зобов`язання передати в управління ПАТ "Мегабанк" нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Вулецька, 14, та яке є предметом іпотеки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що банком та ВАТ "Іскра", правонаступником якого є ПАТ "Іскра", укладено кредитний договір №01/2011 від 01.02.2011, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1500000 дол. США строком до 31.01.2012.
Для забезпечення виконання ПАТ "Іскра" своїх зобов`язань за кредитним договором 01.02.2011 сторони уклали іпотечний договір.
Відповідач порушив умови кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011, зокрема, він несвоєчасно сплачує кошти.
Станом на 01.06.2016 його заборгованість становить 1 574 053,13 дол. США та 396 664,76 грн., з яких 1 520 638,22 дол. США - заборгованість по кредиту, 53 414,91 дол. США - заборгованість по процентах та 396 664,76 грн. штрафу.
Позивач також вказує, що в порушення п.3.1.2 іпотечного договору відповідач з 03.07.2016 не застрахував іпотечне майно, що може унеможливити задоволення вимог позивача за рахунок іпотечного майна.
Позивач зазначає, що 13.05.2016 на адресу ПАТ "Іскра" ним направлено вимогу щодо усунення порушень умов кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011 та умов іпотечного договору від 01.02.2016, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором, а в разі невиконання - добровільно звільнити предмет іпотеки упродовж одного місяця з моменту отримання вимоги.
Відповідач заборгованості не погасив, предмет іпотеки не звільнив, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне звернутися до суду з вимогою до відповідача про передачу предмета іпотеки на період його реалізації в управління позивача на підставі п.3 ч.1 ст39 Закону України "Про іпотеку".
06.09.2016 позивач подав суду першої інстанції клопотання про припинення провадження у справі №914/1926/16 на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України у зв`язку з тим, що 29.07.2016 сторони уклали додаткову угоду №22 до кредитного договору, якою внесли зміни до кредитного договору в частині розміру відсоткової ставки та визначили строк сплати процентів за березень-липень 2016 року - до 09.08.2016.
В подальшому 09.08.2016 сторони уклали наступну додаткову угоду №23 до кредитного договору, якою встановили дату повернення кредиту у розмірі 1 591 793,91 дол. США до 31.12.2016 та змінили графік зменшення ліміту, а також встановили сплату процентів за користування кредитом у липні 2016 року у строк до 12.08.2016.
Позивач зазначає, беручи до уваги те, що відповідач погасив заборгованість по нарахованих відсотках, а також сторонами врегульовано всі інші питання щодо виконання умов іпотечного договору, станом на поточну дату предмет спору відсутній.
2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2016 у справі №914/1926/16 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (судді: Хабіб М.І. - головуючий, Зварич О.В., Скрипчук О.С.), у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано положеннями ст.ст. 11, 572, 574, 575, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 174,345 ГК України, ст.ст. 1, 10, 34, 39 Закону України "Про іпотеку", п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Як вбачається із позовної заяви, позивач мотивував позовні вимоги про передачу йому предмета іпотеки в управління та забезпечення безперешкодного доступу до предмета іпотеки неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами та невиконанням відповідачем вимоги від 13.05.2016 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та штрафу.
Як на підставу позовної вимоги про передачу іпотечного майна в управління позивач посилався у позовній заяві на п.3 ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку".
При відмові в задоволенні позову в частині передачі майна в управління суди виходили із того, що такий спосіб захисту прав іпотекодержателя як передача іпотечного майна в управління іпотекодержателя може бути застосований за умови наявності прийнятого рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доказів прийняття позивачем чи судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять. Також не має будь-яких письмових повідомлень про дійсний намір отримати предмет іпотеки у власність чи продати його іншій особі.
Вимога про усунення порушень є лише попередженням про можливе обрання одного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором та вона не відповідає ст.35 Закону України "Про іпотеку".
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про забезпечення безперешкодного доступу до предмету іпотеки, суди виходили з того, що позивач не навів підстав та не надав доказів письмового повідомлення відповідача про намір перевірити предмет іпотеки, а також не подав доказів недопущення позивача до предмету іпотеки.
При цьому суди не встановили підстав для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі.
3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів
ПАТ "Мегабанк", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та припинити провадження у справі.
Скаржник, посилаючись на норми ст.ст. 572, 589 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 33, 37 Закону України "Про іпотеку", вказує, що позивач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки та звернувся до суду із позовом про передачу в управління позивача предмета іпотеки.
Посилаючись на норми ст.ст. 34, 35, 36 Закону України "Про іпотеку" та вказуючи на п. 5.1 договору іпотеки, позивач зазначає, що останній вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, і законодавством не вимагається складання окремого документу, який засвідчує прийняття такого рішення.
Крім того, відповідачу надіслано вимогу від 13.05.2016 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а тому, після отримання вимоги та її невиконання, позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вважає, що він набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, та вчинив всі необхідні дії для позасудового звернення стягнення, а тому позовні вимоги були підставними та підлягали задоволенню, однак, в процесі розгляду справи зміна обставин призвела до необхідності припинення провадження.
Судами не звернуто уваги на відсутність предмету спору у зв`язку з укладенням сторонами додаткової угоди та неправильно застосовано ст.80 ГПК України.
4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
01.02.2011 ВАТ "Іскра" (іпотекодавець), правонаступником якого є ПАТ "Іскра", та ПАТ "Мегабанк" (іпотекодержатель) уклали іпотечний договір.
Відповідно до п.1.1 договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язання за кредитним договором №01/2011 від 01.02.2011 та за будь-якими додатковими угодами до нього.
Загальна вартість предмету іпотеки становить 13 694 000 грн.
Відповідно до п.3.1.2 договору іпотекодавець зобов`язується застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов`язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати докази страхування іпотекодержателю у строк не пізніше 5 днів після набрання чинності договором.
За п.5.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чиним законодавством України.
В подальшому у 2012-2016 роках сторони уклали ряд договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 01.02.2011, якими внесли зміни до п.1.1 договору та встановили виконання яких саме зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором №01/2011 від 01.02.2011 (щодо суми кредиту, строку, на який він наданий, та розміру процентної ставки за користування кредитними коштами) забезпечує договір іпотеки.
16.05.2016 позивач надіслав відповідачу повідомлення (вимогу) №80-01-885 від 13.05.2016 про порушення умов кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011 та умов іпотечного договору від 01.02.2011, в якій вказав, зокрема, про несплату відповідачем процентів за користування кредитом у березні-квітні 2016 року, погіршення фінансового становища відповідача та вимагав у строк до 23.05.2016 сплатити 1 520 638,22 дол. США заборгованості за кредитом, 35 082,77 дол. США процентів, 8 841,23 грн. 1% штрафу від суми несвоєчасно сплачених процентів, 383 214,57грн 1% штрафу від суми несвоєчасно сплаченого кредиту.
У повідомленні (вимозі) також зазначено, що при незадоволенні цієї вимоги у вказаний строк, банк буде змушений звернутися до суду з позовом про відновлення порушеного права та/або здійснити заходи щодо стягнення заборгованості за рахунок забезпечення. Вказану вимогу відповідач отримав 19.05.2016 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення.
29.07.2016 ПАТ "Мегабанк" (кредитодавець) та ПАТ "Іскра"(позичальник) уклали додаткову угоду №22 до кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011, якою внесли зміни до договору.
09.08.2016 сторони уклали додаткову угоду №23 до кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011, якою змінили п.1.1 договору та встановили, що розмір кредиту, наданий позичальнику, становить 1 591 793,92 дол. США. Крім того, сторони встановили новий графік зменшення ліміту кредитної лінії, а саме: до 31.10.2016 сума зменшення ліміту становить - 40 815,23 дол. США, розмір ліміту після зменшення - 1 550 978,68 дол. США; до 30.11.2016 сума зменшення ліміту -40 815,23 дол. США, розмір ліміту після зменшення - 1 510 163,45 дол. США; до 31.12.2016 сума зменшення ліміту - 1 510 163,45дол. США, розмір ліміту після зменшення - 0,00 дол. США. Пунктом 3 вказаної угоди сторони внесли зміни до п.5.2 договору, зокрема, встановили, що сплата позичальником процентів за користування кредитом у липні 2016 року здійснюється у строк до 12.08.2016.
Суди обох інстанцій встановили, що на момент вирішення спору заборгованість відповідача за кредитним договором була відсутня.
5. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
За ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно ст.36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За ст. 10 Закону України "Про іпотеку" якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.
Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.
Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови
За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено обставини, які вказують на відсутність підстав для задоволення позову. Позивач не надав належних доказів перешкоджання у доступі чи недопущення позивача до предмета іпотеки. Позивач не довів прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору в силу ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку".
Враховуючи норми Закону України "Про іпотеку", колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що передача предмету іпотеки в управління можлива лише після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як на підставу своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами та наявність заборгованості за кредитним договором.
Суди дійшли висновку, що укладення сторонами під час розгляду справи додаткових угод №22 від 29.07.2016 та №23 від 09.08.2016 до кредитного договору та погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором стосуються підстав позову, а не його предмета. Такі обставини не існували на дату звернення позивача із позовом у цій справі.
Відсутність спірних матеріальних правовідносин між сторонами на дату звернення до суду означало б відсутність предмета спору. Врегулювання ж сторонами під час розгляду справи обставин, на які посилається позивач, може свідчити про те, що припинили існування підстави позову на момент вирішення спору.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція погоджується з правовою позицією судів про відсутність підстав для припинення провадження за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ "Мегабанк" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №914/1926/16 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: М. Малетич
І. Плюшко