ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 922/5787/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 18.07.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі№ 922/5787/15 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"до1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (відповідач-1); 2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (відповідач-2); 3. Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (відповідач-3)провизнання поруки припиненою,за участю представників: від позивачаВавдійчик Б.П.від відповідача-1Гей В.Г.від відповідача-2не з'явивсявід відповідача-3Мецгер Ю.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТОВ "Коксотрейд") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод"), Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") про: визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2016 у справі № 922/5787/15 (колегія суддів у складі: Аріт К.В. - головуючий, Сальнікова Г.І., Присяжнюк О.О.) позов ТОВ "Коксотрейд" задоволено повністю. Визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії № 31- В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (колегія суддів у складі: Плахов О.В. - головуючий, Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016 у справі № 922/5787/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 922/5787/15, ПАТ "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Коксотрейд" і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Коксотрейд" у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.11.2016 о 10 год. 55 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк", які надійшов до Вищого господарського суду України 24.11.2016, ТОВ "Коксотрейд" проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

29.11.2016 від ПАТ "Сбербанк" надійшли додаткові пояснення у справі № 922/5787/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 розгляд касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" відкладено на 06.12.2016 о 10 год. 15 хв.

05.12.2016 до Вищого господарського суду України надійшли пояснення ТОВ "Коксотрейд" у справі № 922/5787/15.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 06.12.2016 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 922/5787/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" на 13.12.2016 о 10 год. 10 хв.

13.12.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшли пояснення ПАТ "Сбербанк" у справі № 922/5787/15.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників позивача, відповідача-1 та відповідача-3, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-1), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 7 280 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4.).;

№ 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-2), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 10 874 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017.

Також 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПрАТ "Термолайф" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-3), яким передбачено надання ПрАТ "Термолайф" кредиту у розмірі 30 980 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4).

№ 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - Кредитний договір-4), яким передбачено надання ПрАТ "Термолайф" кредиту у розмірі 1 000 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017.

При цьому пунктами 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 встановлено змінювану процентну ставку та підпунктами 1.3.1-1.3.8 встановлено, що розмір процентної ставки визначається як сума погодженого Кредитодавцем та Позичальником індексу (базова процентна ставка) і маржі Кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M, де R - розмір змінюваної процентної ставки за кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) - базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа Кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії Кредитних договорів-1, 2, 3, 4. На дату укладення Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.5 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4). Також сторонами встановлено максимальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 20% річних (пп. 1.3.3 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4). Сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення Позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4).

У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4, змінювана процентна ставка за кредитом збільшується на 2 процентних пункти. Після цього розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки не потребує внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення Позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4).

Кредитні договори-1, 2, 3, 4 набувають чинності з дати їх підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками сторін, і діють до повного виконання зобов'язань Позичальника по цьому Договору (п. 11.3 Кредитних договорів).

У забезпечення зобов'язань позичальників за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір поруки від 04.09.2012 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого позивач поручився за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф" їх кредитних зобов'язань перед Банком за Кредитними договорами-1, 2 та Кредитними договорами-3, 4 відповідно.

Статтею 2 Договору поруки встановлено обсяг відповідальності Поручителя, який включає зобов'язання, які невиконані одним з позичальників або обома позичальниками, та які передбачені Кредитними договорами:

- Зобов'язання повернути кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017 з граничним лімітом кредитування в сумі 7 280 000,00 дол. США, в строк/и, який/і зазначений/ються в Кредитному договорі-1, а у випадках передбачених законодавством та/або договором - достроково; зобов'язання повернути кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017 з граничним лімітом кредитування в сумі 10 874 000,00 дол. США, в строк/и, який/і зазначений/ються в Кредитному договорі-2, а у випадках, передбачених законодавством та/або договором - достроково; зобов'язання повернути кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017 з граничним лімітом кредитування в сумі 30 980 000,00 дол. США, в строк/и, який/і зазначений/ються в Кредитному договорі-3, а у випадках, передбачених законодавством та/або договором - достроково; зобов'язання повернути кредит, наданий у доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017 з граничним лімітом кредитування в сумі 1 000 000,00 дол. США, в строк/и, який/і зазначений/ються в Кредитному договорі-4, а у випадках передбачених законодавством та/або договором - достроково;

- Зобов'язання в строк та у порядку, які передбачені в ст. 6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, а у випадках, передбачених законодавством, Кредитними договорами, або цим Договором - до настання строків, визначених в ст. 6 Кредитних договорів, сплатити проценти за користування кредитом. Порядок визначення та встановлення базової процентної ставки, порядок та строки зміни змінюваної процентної ставки, а також розміру маржі банку та максимальний розмір змінюваної процентної ставки зазначені в Кредитних договорах, та Поручитель ознайомлений з ними до моменту укладання цього договору. При цьому сторонами Договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, визначеному п.п. 1.3, 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та додатків № 1 до них, відбувається автоматично і не потребує внесення змін до Договору поруки, та така зміна зобов'язання є погодженою Поручителем;

- Зобов'язання сплатити кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,1% від суми, яка зазначається в Кредитних договорах-1, 2, 3, 4;

- Зобов'язання відшкодувати збитки, завдані Кредитору невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за Кредитними договорами, та сплатити штрафні санкції.

Згідно з п. 2.3 Договору поруки про зміну розміру процентної ставки за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4 Кредитор зобов'язаний письмово повідомити Поручителя із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом за Кредитними договорами, але не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру процентної ставки за користуванням кредиту.

30.12.2013 між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" укладено договір про внесення змін № 1 до договору поруки від 04.09.2012.

Пунктом 5 договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки визначено, що підписанням цього Договору Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується зі змістом перелічених договорів про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.

Після укладення договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки додатково мали місце зміни умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та позичальниками.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2015 року ПАТ "Сбербанк" звернулося до господарського суду з позовними заявами про стягнення з ПрАТ "Термолайф", ТОВ "Коксотрейд" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" заборгованості за кредитними договорами від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, № 27-В/12/66/ЮО, № 30-В/12/66/ЮО, № 31-В/12/66/ЮО.

26.09.2015 ПрАТ "Термолайф" та 27.09.2015 ПрАТ "Харківський коксовий завод" звернулись з листами до ТОВ "Коксотрейд", в яких просили Поручителя, у зв'язку з відсутністю у Боржників коштів, виконати їх зобов'язання за Договором поруки щодо солідарного з Боржниками виконання зобов'язань за відповідними кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Задовольняючи позов ТОВ "Коксотрейд", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок зміни умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 було збільшено обсяг відповідальності Поручителя. Однак, належних доказів про окреме письмове узгодження з ТОВ "Коксотрейд" умов договорів про внесення змін до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, укладених після укладення Договору поруки, сторонами не надано.

Також, за висновками судів попередніх інстанцій, порушення ПрАТ "Термолайф" зобов'язань за Кредитними договорами-1, 2 виникло з 18.10.2014, а за Кредитними договорами-3, 4 - з 18.11.2014.

Зважаючи на те, що порушення ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" умов Кредитних договорів відбулося 18.11.2014 та 18.10.2014 відповідно, а з позовами до відповідачів-2, 3 ПАТ "Сбербанк" звернулося лише у вересні 2015 року, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що Договір поруки та відповідно солідарні зобов'язання позивача за Кредитними договорами припинилися внаслідок непред'явлення ПАТ "Сбербанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до Поручителя.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій визнали позовні вимоги ТОВ "Коксотрейд" до ПАТ "Сбербанк", ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Харківський коксовий завод" про визнання поруки такою, що припинена, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо. Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України (пп. 4.1.6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що між відповідачами, без згоди позивача, було укладено договори про внесення змін, що призвели до збільшення відповідальності Поручителя, а саме:

- № 6 від 30.09.2014 до основного договору № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 87 від 30.09.2014 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 29 від 30.08.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 30 від 02.09.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 31 від 02.09.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 32 від 04.09.2013 та № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 33 від 04.09.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 34 від 05.09.2013 та № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 35 від 05.09.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 36 від 05.09.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 37 та № 38 від 17.10.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 39 від 23.12.2013 до основного договору № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 6 від 14.05.2014 до основного договору № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012:

- № 7 від 30.09.2014 до основного договору № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 9 від 20.01.2014 до основного договору № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 25 від 14.05.2014 до основного договору № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 27 від 30.09.2014 до основного договору № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012

- № 29 від 20.01.2015 до основного договору № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 18 від 15.10.2013 до основного договору № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 19 від 22.10.2013 до основного договору № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 20 від 29.10.2013 до основного договору № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Разом з тим, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що наведені договори про внесення змін до Кредитних договорів призвели до збільшення відповідальності Поручителя, є передчасними. Так, зазначені висновки зроблені без співставлення цих договорів про внесення змін з положеннями договорів про внесення змін до Кредитних договорів, погоджених Поручителем у договорі про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки, на які посилався суд апеляційної інстанції у своїй постанові у контексті положень п. 5 договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки (том 3 арк. справи 173).

При цьому, договори про внесення змін до Кредитних договорів, які були погоджені Поручителем у договорі про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки, у матеріалах справи відсутні, а тому не могли бути предметом дослідження судами попередніх інстанцій. Отже, обсяг відповідальності Поручителя, погоджений Поручителем у вказаному договорі про внесення змін до Договору поруки, судами належним чином не встановлений.

Таким чином, без порівняння положень Кредитних договорів, погоджених Поручителем у договорі про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки, та положень договорів про внесення змін до Кредитних договорів, наведених в обґрунтування доводів про збільшення обсягу відповідальності Поручителя без його згоди, неможливо дійти правомірного висновку про збільшення обсягу відповідальності Поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання, без його згоди.

Також, на підставі наведених правочинів про внесення змін до Кредитних договорів суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторонами Кредитних договорів був змінений порядок визначення процентної ставки за Кредитними договорами, що призвело до збільшення відповідальності Поручителя. За висновками суду апеляційної інстанції, розширення переліку підстав для нарахування та сплати Позичальником за Кредитними договорами підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом є збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок підвищення рівня ризику (вірогідності) застосування до Позичальника підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом,

Проте, зазначені висновки є передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій залишено поза увагою посилання ПАТ "Сбербанк", викладені, зокрема, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, на положення абз. 5 пп. 2.1.1.1, абз. 5 пп. 2.1.1.2, абз. 5 пп. 2.1.1.3, абз. 5 пп. 2.1.1.4 Договору поруки, де, як вказував Банк, сторони погодили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в п. 1.3, п. 6.6 Кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та в Додатку № 1 до Кредитних договорів-1, 2, 3, 4, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього Договору, та така зміна зобов'язання є погодженою Поручителем.

Належної правової оцінки вищевказаним положенням Договору поруки у контексті спірних правовідносин судами попередніх інстанцій не надано.

Також, передчасними є висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін до Кредитних договорів призводить до збільшення відповідальності Поручителя (позивача), оскільки судами не було перевірено, як комісії за управління кредитною лінією за договорами про внесення змін до Кредитних договорів вплинули на збільшення обсягу відповідальності Поручителя, та чи сплачувалися ці комісії Позичальниками одразу, для визначення, чи стосуються таких комісій правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 05.02.2014 у справі № 6-160цс13 та від 27.06.2015 у справі № 6-701цс15.

Крім того, колегією суддів касаційної інстанції визнаються передчасними висновки судів попередніх інстанцій про припинення поруки в силу приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України внаслідок непред'явлення ПАТ "Сбербанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до Поручителя, з огляду на таке.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України ґрунтуються на тому, що ПАТ "Сбербанк" у вересні 2015 року звернулося до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4. Відповідно до змісту вказаних позовних заяв, а саме розрахунків заборгованості, датами виникнення порушень зобов'язань за Кредитними договорами є: за Кредитним договором-1 (№ 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012) - з 18.10.2014 (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів); за Кредитним договором-2 (№ 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012) - з 18.10.2014 (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів); за Кредитним договором-3 (№ 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012) - з 18.11.2014 (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів); за Кредитним договором-4 (№ 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012) - з 18.11.2014 (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів). З урахуванням наведеного, за висновками судів попередніх інстанцій, вказані дати є датами настання строку виконання зобов'язань за Кредитними договорами, а відтак і датами початку перебігу шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України. На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порука позивача за зобов'язаннями за Кредитними договорами на підставі спірного Договору поруки є припиненою: за Кредитним договором-1 - з 20.04.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку); за Кредитним договором-2 - з 20.04.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку); за Кредитним договором-3 - з 18.05.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку); за Кредитним договором-4 - з 18.05.2015 (дата спливу 6-ти місячного строку).

У силу приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, згідно з положеннями Кредитних договорів остаточним строком повернення кредиту є 01.09.2017. При цьому, судами встановлено, що умовами Кредитних договорів передбачено погашення кредитів періодичними платежами, а саме визначено графіки зменшення кредитної лінії.

Таким чином, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до Поручителя повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення платежу окремо за кожним періодом, визначеним графіками зменшення кредитної лінії.

Відтак, для обрахування шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до Поручителя, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, необхідно встановлювати момент настання прострочення окремо за кожним з таких періодів.

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, де вказано, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

За таких обставин, недослідження судами попередніх інстанцій питань щодо моменту настання строку погашення платежу та моменту настання прострочення окремо за кожним періодом, визначеним графіками зменшення кредитної лінії, робить передчасними та необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про припинення поруки за Кредитними договорами-1, 2, 3, 4.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016 у справі № 922/5787/15 скасувати.

Справу № 922/5787/15 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук