ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 922/5661/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від ТОВ НВФ "Техпроект": Кушніренко І.О., дов. б/н від 20.05.2016р., Савицький В.М., дов. б/н від 30.08.2016р.від ТОВ "Карпатигаз": Балабанов Г.Л., дов. №49 від 28.12.2015р.від ТОВ "Лідерпромінвест": не з'явився;від ПАТ "Укргазвидобування": Слюсар С.В., дов. №2-282д від 29.12.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р.у справі господарського суду№922/5661/15 Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект"до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест"третя особаПублічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"простягнення 77 731 021,96грн.за зустрічною позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест"провизнання недійсним договору порукиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі №922/5661/15, первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004р., зі спеціального рахунку спільної діяльності, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" розподілену частку прибутку за 2014 рік у розмірі 47 451 375,06грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" 992042,83 грн. - 3% річних та 11752449,12 грн. - інфляційні втрати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 17499950,22грн. та 3% річних у сумі 25204,73грн. відмовлено. В частині позовних вимог про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" 10000 грн. провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.11.2016р.

Ухвалою від 29.11.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2016р. представники скаржника та третьої особи підтримали вимоги касаційної скарги, представники позивача заперечували проти її задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" уповноваженого представника не направило. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, доповненнях до неї та відзивах на касаційну скаргу, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.03.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яке в подальшому було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", (третя особа) укладений договір №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища. Вкладами сторін у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з Програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання Програм.

Для координації спільних дій сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, при цьому ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює оператор (пункти 4.1, 4.3 договору).

Згідно з п. 6.2 договору оператор зобов'язаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної сторони, з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку.

До вищезазначеного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення щодо зміни кількісного складу комітету управління спільною діяльністю, щодо обов'язків та компетенції оператора спільної діяльності, а також додатковими угодами затверджувались різні програми робіт спільної діяльності.

20.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом), Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (третя особа за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю. "Карпатигаз" (1-ий відповідач за первісним позовом) укладено додаткову угоду №8 до договору №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004р., відповідно до умов якої залучено до спільної діяльності та включено до складу сторін договору Товариство з обмежено відповідальністю "Карпатигаз", а також погоджено, що ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює ТОВ "Карпатигаз" - оператор. При цьому оператор діє в межах, обумовлених цим договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління.

За результатами засідання комітету управління спільною діяльністю по договору №493 від 24.03.2004р. затверджені результати спільної діяльності за 2014р. та здійснений розподіл прибутку від результатів спільної діяльності, про що складені протоколи №48 від 01.10.2014р., №49 від 01.10.2014р., №50 від 10.11.2014р. та №52 від 27.03.2015р., позивачу за первісним позовом до сплати належала частина прибутку в загальному розмірі 51109579,32грн.

Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператором спільної діяльності, перераховано на рахунок позивача за первісним позовом 3658204,26грн., отже залишок неоплаченої частини прибутку склав 47451375,06грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 ГК України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, договір про спільну діяльність визначає, що за таким договором діяльність повинна бути спільною, тобто виконується, досягається всіма учасниками. І мета у договорі характеризується єдністю і спільністю для всіх учасників та правомірністю. Наявність спільної мети відмежовує зазначений договір від інших правочинів, оскільки інтереси контрагентів не є протилежними і взаємно направленими, позаяк інте реси сторін спірного договору завжди збігаються і задовольняються за допомогою спільних дій на основі об'єднаної майнової бази. Єдність інте ресів обумовлена спільністю мети, досягнення якої рівною мірою важливе для всіх учасників. При цьому, спільною у договорі є не тільки мета, а й інтерес учасників до її досягнення. Конкретність мети спільної діяльності пов'язана із єдністю і знаходить свій вияв у специфічному характері права вимоги виконання за цим догово ром.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій достеменно не досліджено правову природу вищезазначеного договору, оскільки відносини, що виникають з договору про спільну діяльність регулюються положеннями статей 1130-1131 ЦК України, а з договору простого товариства - 1132-1143 ЦК України відповідно.

Крім того, суди зазначаючи, що умовами договору не визначений порядок та строки внесення вкладів сторонами, не врахували, що програмою робіт, яка є додатком №3 до додаткової угоди №9 від 17.04.2014р. визначено фінансування передбачених нею робіт по кожному етапу (2013 - 2015 роки), тобто внесення грошових коштів у строки, необхідні для виконання програми.

Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, апеляційною інстанцією встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2016р. у справі №922/334/16 скасовані судові акти, якими визнано недійсними односторонні угоди, оформлені заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015р. вих. №493/19/10-1 та від 01.01.2016р. вих. №493/01/01-1 та справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При цьому, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" направлялась вимога вих.№493/29/12-2 від 29.12.2015р. про виконання зобов'язання в частині фінансування робіт спільної діяльності та остання надавалась суду в судовому засіданні для ознайомлення, проте не знайшла свого відображення у змісті судових актів.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їх рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у даній справі недостатньо дослідили та з'ясували обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, у тому числі із співвідношенням справ №922/334/16 та №910/2708/16 та не надали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до передчасних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, дослідження всіх наявних в матеріали справи доказів в їх сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" - частково задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2016р. у справі №922/5661/15 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач