ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 922/2641/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чигринов", м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2016

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016

у справі № 922/2641/16

за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Чигринов" (далі - Товариство), м. Харків,

про стягнення 25 000,00 грн. штрафу та 25 000,00 грн. пені.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства 25 000,00 грн. штрафу та 25 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 № 109-рш у справі № 81-08/2013 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2016 зі справи № 922/2641/16 (суддя Мамалуй О.О.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (судді Бородіна Л.І. - головуючий, Фоміна В.О., Шутенко І.А.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК визнано дії Товариства, які полягають у поширенні інформації, що вводить в оману, порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

- за вказане порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 25 000,00 грн.;

- Рішення АМК було направлено Відділенням на адресу Товариства із супровідним листом від 05.06.2013 № 3702-08/2013; вказане поштове відправлення згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вручене одержувачу 11.06.2013;

- у липні 2013 року Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення про скасування Рішення АМК в частині визнання дій Товариства, які полягають у поширенні інформації, що вводить в оману, порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та в частині накладення на Товариство штрафу у розмірі 25 000,00 грн.;

- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 у справі № 815/5341/13-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України, адміністративний позов Товариства до Відділення задоволено, Рішення АМК скасовано;

- постановою Верховного Суду України від 12.04.2016 задоволено заяву Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2013, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 скасовано; закрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства до Відділення про скасування Рішення АМК. Постанова Верховного Суду України, з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 2, 4 КАС України, статтю 12 ГПК України, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивована тим, що справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України.

- до господарського суду Рішення АМК не оскаржено;

- штраф Товариством не сплачено;

- за невиконання Рішення АМК Відділенням нараховано до стягнення 25 000,00 грн. пені за період з 12.08.2013 по 01.08.2016 (1020 днів) з урахування законодавчого обмеження її максимального розміру.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені, внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон):

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (пункт 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

У відповідності з підпунктом 20.2 пункту 20 зазначеної постанови пленуму ВГСУ абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на те, що Рішення АМК станом на час вирішення даного спору у судовому порядку є чинним (при цьому строк для оскарження є присічним і відновленню не підлягає), проте Товариством у добровільному порядку не виконано, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Посилання місцевого господарського суду на те, що "факт невідповідності упаковки фактичному складу готової продукції… підтверджується матеріалами справи" у вирішенні даного спору є безпідставним (з огляду на предмет спору та межі доказування), однак зазначене, у кінцевому рахунку, не вплинуло на правильність вирішення спору місцевим господарським судом.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті вцілому з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 зі справи № 922/2641/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чигринов" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко