ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 920/1755/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016у справі№ 920/1755/15 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сумистройтех"про стягнення 37534,69 грн.

за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сумистройтех" про стягнення 34287,88 грн. основного боргу, 3043,91 грн. пені та 202,90 грн. 3 % річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання робіт з диспетчерського обслуговування № 54 від 01.06.2015 щодо оплати вартості наданих послуг за період з червня по вересень 2015 року та обґрунтовано приписами статей 16, 526, 625, 629, 651, 654, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач в порушення умов договору не направляв відповідачу актів виконаних робіт, а, відтак, позбавив відповідача можливості перевірити факт надання послуг; позивач не довів надання вказаних послуг.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.03.2016 (судді: Левченко П.І. - головуючий, Резніченко О.Ю., Зражевський Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 34287,88 грн. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог; позивачем було надано докази (документи), які підтверджували виконання ним робіт з диспетчерського обслуговування; факт несвоєчасного направлення замовнику актів виконаних робіт не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в такому випадку відкладається дата настання зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції; відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 01.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сумистройтех" (замовник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" (підрядник, позивач) уклали договір на виконання робіт з диспетчерського обслуговування № 54, за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик за дорученням замовника та у відповідності з вимогами цього договору виконати роботи з диспетчерського обслуговування по житловим будинкам, що обслуговуються ТОВ "УК "Сумистройтех" згідно з додатком № 1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до умов даного договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору періодичність оплати виконаних робіт становить один місяць. Розрахункова вартість робіт за договором становить 8571,97 грн. на місяць (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору щодо фактично виконаних робіт підрядник до п'ятого числа кожного місяця складає та надає замовнику для перевірки та підписання акти приймання виконаних робіт. Згідно з пунктом 4.2 договору замовник, протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від позивача акта приймання виконаних робіт, проводить перевірку виконаної роботи згідно з наданим актом та в разі відсутності зауважень підписує акт виконаних робіт, про що повідомляє підрядника.

За умовами пункту 5.1 договору замовник протягом двадцяти календарних днів після підписання актів виконаних робіт оплачує виконані підрядником роботи шляхом перерахунку коштів на рахунок підрядника.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з 01.06.2015 року та діє до 31.11.2015, а у випадку невиконання або неякісного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань до повного їх виконання незалежно від дати припинення договору.

Позивач зазначив, що за фактично виконані роботи у період з червня по вересень 2015 року складено акти приймання виконаних робіт та направлено їх замовнику супровідними листами № 138 від 25.09.2015, № 147 від 05.10.2015 та № 158 від 03.11.2015, докази отримання зазначених актів відповідачем відсутні.

В підтвердження фактичного надання послуг відповідно до укладеного договору позивач надав копії витягу з власного журналу реєстрації викликів зупинених та введених в експлуатацію ліфтів, змінних повідомлень та роздруківку звіту для абонента ТОВ "УкрСумиліфт" про надходження телефонних дзвінків з 01.06.2015 по 31.08.2015 на номер 542793907; суд відхилив надані позивачем документи, як такі, що не відповідають вимогам щодо належності доказів виконання позивачем робіт саме з диспетчерського обслуговування об'єктів згідно додатку № 1 до договору № 54 від 01.06.2015, оскільки вищезгадані копії витягів з журналу та змінних повідомлень містять лише ніким не перевірену інформацію про технічне обслуговування ліфтів, а не про виконання позивачем робіт саме з диспетчерського обслуговування по житловим будинкам, що обслуговувалися відповідачем, згідно з додатком № 1 до договору № 54 від 01.06.2015.

Також суд з'ясував, що відповідно до інформації Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради всі приміщення ОДС, в тому числі приміщення, в яких знаходяться пульти, за допомогою яких забезпечується диспетчеризація ліфтів, за період з 01.06.2015 до 31.08.2015 знаходилися в оренді Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради. Зокрема, відповідно до договорів оренди нерухомого майна № УМКВ-0720 та № УМКВ-0718 від 04.04.2015 в оренді Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради перебували приміщення ОДС, які забезпечували диспетчеризацію ліфтів з провідниковим зв'язком за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 58-г та м. Суми, вул. Д. Коротченка, 19/1. Зважаючи на перебування в оренді Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради приміщень ОДС, забезпечення контролювання параметрів інженерного обладнання могло здійснюватися виключно організацією, яка мала доступ до диспетчерських систем; позивач не надав суду доказів наявності у нього об'єднаних диспетчерських служб, які закріплені за мікрорайонами або групами будинків та контрольованих параметрів інженерного обладнання. Позивач також не надав суду договору суборенди на приміщення ОДС, укладеного у відповідності до вимог законодавства між ним та Комунальним підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради.

Суд зазначив, що наявність роздруківки прийнятих позивачем дзвінків з невідомих номерів не є доказом факту надання позивачем послуг з диспетчерського обслуговування та можливості їх надання безпосередньо його працівниками, а сама лише наявність у штатному розкладі позивача посад диспетчерів не дає йому можливості здійснювати надання послуг з диспетчерського обслуговування, які передбачають доступ до диспетчерських пультів, що забезпечували зв'язок з ліфтами.

У письмовому клопотанні б/н від 05.02.2016 позивач просить суд залучити до матеріалів справи копії заяв про вчинення злочину, ухвал суду та витягу з ЄРДР, які свідчать про незаконне вилучення диспетчерських пунктів з користування позивача 18 та 21 вересня 2015 року, з чого також вбачається, що позивач не мав доступу до спеціального приміщення диспетчерського пульту, розміщеного на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул. Харківській, 22 в м. Суми, при цьому позивач не надав суду доказів того, коли саме, від кого та на підставі якого договору він отримав право доступу до того спеціального приміщення диспетчерського пульту (право користування приміщенням та обладнанням диспетчерського пункту), не надав доказів того, що саме з цього диспетчерського пункту він мав можливість виконувати та виконував роботи з диспетчерського обслуговування 33-х житлових будинків, які обслуговувались відповідачем згідно додатку № 1 до договору № 54 від 01.06.2015.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав, що позивач не довів фактичного виконання ним робіт, передбачених укладеним договором.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, договорів та інших правочинів.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 846 цього Кодексу строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 853 Кодексу, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Тобто роботи можуть вважатися виконаними, а обов'язок по їх оплаті - таким, що настав, після складення акта виконаних робіт. Складений акт, що підписаний сторонами, або той, від підписання якого сторона ухиляється, породжує правові наслідки.

Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що саме по собі несвоєчасне направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт відповідно до приписів законодавства не звільняє відповідача від обов'язку прийняти такі роботи та вжити передбачених законодавством заходів для реагування на отриманий акт; в укладеному сторонами договорі інше регулювання правовідносин сторін також відсутнє. При цьому саме суб'єкт господарської діяльності повинен дбати про те, щоб належним чином та своєчасно отримувати направлену йому кореспонденцію, а відповідальність та негативні наслідки того, що відповідач не отримує кореспонденцію, направлену йому належним чином, не можуть покладатися на позивача.

Разом з тим, прийняття та передача робіт за договором підряду на підставі підписаного в односторонньому порядку акта та виникнення за таким актом прав та обов'язків можливо за наявності реального виконання робіт за договором (відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 по справі № 23/236).

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначено вище, як місцевий, так і апеляційний господарський суди, встановили, що відповідач заперечує реальність фактичного виконання позивачем робіт за договором диспетчерського обслуговування

Згідно з пунктом 2.3.3 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, засоби автоматизації і диспетчеризації інженерного обладнання, засоби обліку встановлюються відповідно до документів заводу-виготовлювача за проектами, виконаними спеціалізованою організацією, і повинні забезпечувати підтримання заданих режимів роботи інженерного обладнання, своєчасне подання сигналів про порушення режимів роботи або аварій, проводити вимірювання параметрів роботи обладнання для візуального або автоматичного контролю його роботи, надійний зв'язок наймачів, орендарів і власників жилих приміщень і диспетчерської, а також диспетчерської зі службами з технічного та аварійного обслуговування.

Тобто, виходячи з нормативно-правових документів, які регулюють процедуру надання послуг з диспетчерського обслуговування, суди дійшли вірного висновку, що базою та необхідною умовою надання послуг з диспетчерського обслуговування є наявність доступу до приміщень ОДС, в яких знаходяться інженерне обладнання: диспетчерський пульт, засоби автоматизації і диспетчеризації інженерного обладнання для візуального або автоматичного контролю його роботи.

Належних та допустимих доказів, в розумінні положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України, щодо можливості доступу працівників позивача до диспетчерських пультів та приміщень ОДС позивач до суду не подав, як і не надав належних і допустимих доказів фактичного виконання договірних зобов'язань відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі №920/1755/15 Господарського суду Сумської області та рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова