ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 917/415/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016у справі№ 917/415/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за участю Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_4 Прокуратури Полтавської області провизнання права на оренду земельної ділянкиза участю представників: позивачане з'явився;відповідача третьої особи прокурорне з'явився; ОСОБА_5 - предст. дов. від 30.05.2016; Клюге Л.М. - посвідч. № 014652;

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим договору оренди землі від 27.03.2014, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та позивачем, на земельну ділянку площею 11,2249 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2022. Позов вмотивовано тим, що позивач належно виконував обов'язки орендаря за договором, дотримався вимог щодо порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та частинами першо-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", натомість відповідач до цього часу не розглянув лист про поновлення договору, заперечень про поновлення договору не надав; позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, сплачує за неї орендні платежі, заперечення проти чого від відповідача у встановлений строк не надійшли, що зумовлює поновлення договору оренди на новий строк відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" з врахуванням законодавчих змін щодо строку передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлених статтею 19 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що повідомив позивача про незгоду із запропонованими умовами, на яких позивач бажав продовжити орендні правовідносини, та надав позивачу власні пропозиції зі зміною розміру орендної плати до 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; оскільки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору з метою його поновлення, позивач втратив своє переважне право на продовження договору оренди землі на новий строк; спірну земельну ділянку передано в дострокову оренду громадянину ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2016 (суддя Погрібна С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 (судді: Хачатрян В.С. - головуючий, Пелипенко Н.М., Шепітько І.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування істотних обставин справи, неповне дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи. Так, позивач зазначає, що суди залишили поза увагою відсутність протягом строку дії договору та протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомлень зі сторони відповідача про припинення дії договору чи про відмову в продовженні дії договору; відповідач не висловлював свого заперечення проти поновлення договору оренди землі, а здійснював дії з узгодження істотних умов договору; відповідач не надав відповіді на лист позивача з висловленою згодою щодо збільшення розміру орендної плати до запропонованої відповідачем; суди не врахували наявність підстав для поновлення укладеного позивачем договору оренди землі як за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі"; суди не взяли до уваги рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/401/16, яке набрало чинності у встановленому порядку та яким встановлені істотні обставини справи, що є преюдиціальними для даного спору відповідно до приписів статі 35 Господарського процесуального кодексу України, а також інші дії, вчинені позивачем для судового захисту його порушеного права.

Позивач та відповідач не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; відзиву на касаційну скаргу не направлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників прокуратури та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановив місцевий господарський суд та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 по справі № 18/731/12 за Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" визнано право на оренду земельної ділянки, площею 427,5739 га, яка розташована на території Краснолуцької сільської ради, на строк до 31.12.2015.

Наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 14.03.2014 № ПЛ/5320483600:00:005/00001460 "Про затвердження документації із землеустрою та поновлення договору оренди землі" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Сільськогосподарському приватно-орендному підприємству "Нива" при поновленні договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населеного пункту на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району; Головне управління Держземагенства у Полтавській області (орендодавець) та Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" (орендар; позивач) 27.03.2014 уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 11,2249 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району. Договір оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.04.2014 строком дії до 31.12.2015, номер запису про інше речове право 5328512.

Договір укладено терміном до 31.12.2015. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

За змістом пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена не була.

Розділом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10261,04 грн. в рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель у 1995 з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

29.04.2015 позивач направив відповідачу лист (вих. № 206 від 29.04.2015) та проект додаткової угоди про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі від 27.03.2014 з проханням продовжити термін дії договору до 31.12.2025; інші умови договору оренди землі не змінені та залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (пункт 2 проекту додаткової угоди).

Водночас на підставі реєстраційно-контрольної картки та копії листа за вих. №5563/2-15 від 29.05.2015 суд встановив, що відповідач надав відповідь на лист позивача від 29.04.2015, яким не погодився зі запропонованим позивачем терміном оренди, а також запропонував орендну плату 10% від нормативної грошової оцінки.

24.09.2015 позивач направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання (вих. № 730 від 24.09.2015), яким повідомив про свій намір продовжити термін дії договору оренди землі від 27.03.2014. Листом від 13.11.2015 відповідач на клопотання позивача надав відповідь (вих. № 4236/0/72-15), відповідно до якої відзначив, що поданий позивачем проект не містить інформації щодо відсотку від нормативної грошової оцінки, запропонував орендну плату 12% від нормативної грошової оцінки та зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку дії можливе тільки у разі узгодження умов договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, місцевий господарський суд відмовив у позові, позаяк, дійшов висновку, що договір оренди землі від 27.03.2014 на земельну ділянку площею 11,2249 га з кадастровим номером НОМЕР_1 закінчився 31.12.2015, оскільки сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору з метою його поновлення та не уклали відповідної додаткової угоди, відтак, позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку.

Також суд відхилив доводи позивача про безпідставне зволікання відповідача в розгляді питання про поновлення договору оренди, вказавши, що відповідні дії чи бездіяльність не оскаржені у судовому порядку; також суд не взяв до уваги надані позивачем платіжні доручення, як такі, що в графі призначення платежу не містять жодних посилань, за яким саме договором з укладених на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 по справі № 18/731/12 27 договорів сплачувалася орендна плата.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги, вказав, що лист позивача від 24.12.2015 (вих .№ 991) з вимогою про поновлення договору оренди на тих самих умовах направлений з порушенням строків, передбачених нормами чинного законодавства та умов договору, а також без проекту додаткової угоди; на вказаний лист відповідач надав позивачу відповідь про відмову у поновленні договору оренди землі у встановлений строк листом від 05.01.2016 року вих. № 28-16-7777.3-1/-16; те, що позивач не отримав вказаний вище лист, не засвідчує неналежного виконання відповідачем вимог законодавства надати відповідь на звернення про поновлення договору.

Судова колегія зазначає, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права, укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови ВСУ від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15)

З встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач як орендодавець в порядку частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірив його на відповідність вимогам закону, та вжив заходів узгодження з орендарем істотних умов договору в частині розміру орендної плати, згоди з яких сторони не досягли, в зв'язку з чим відповідач повідомив позивача про повернення орендованої земельної ділянки.

Разом з тим, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Суди попередніх інстанцій достовірно встановили, а позивач не спростував, що відповідач, як уповноважений у спірних орендних правовідносинах орган, повідомляв позивача про припинення орендних правовідносин та необхідність повернути земельну ділянку; запропонована позивачем редакція додаткової угоди містить змінені умови договору, що не відповідає приписам частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, вірно застосували наведені вище положення законодавства та дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наслідків вирішення спору, виходячи з наведених позивачем підстав позовних вимог.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі № 917/415/16 Господарського суду Полтавської області та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова