ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 911/542/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Савицька О.В., посв. №041103 від 04.02.2016р.;від позивача 1:не з'явився;від позивача 2:не з'явився;від відповідача:Кукоба О.М., дов. б/н від 15.06.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р.у справі господарського суду№911/542/15 Київської областіза позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1.Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства; 2. Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство"до Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс"пророзірвання договору про дострокове тимчасове користування лісовими ділянками та зобов'язання повернути лісові ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015р. у справі №911/542/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. у справі №911/542/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.06.2012р., укладений між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс". Зобов'язано Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" повернути державі в особі Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" лісові ділянки, площею 3,6321 га, які розташовані у виділах №1, 2, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва в адміністративних мажах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 06.12.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, прокурор заперечував проти її задоволення. Позивачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування ПП "Лебедівський лісовичок плюс" №167 від 26.04.2012р. виділено Приватному підприємству "Лебедівський лісовичок плюс" лісову ділянку, загальною площею 3,6321 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (квартал 158 Пірнівського лісництва) і розташована на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області.

На підставі вищезазначеного розпорядження 01.06.2012р. між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, відповідно до умов якого Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" передає, а Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" приймає у довгострокове тимчасове користування лісові ділянки загальною площею 3,6321 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталі 158 виділи 1, 2, 5, 6 Пірнівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, терміном на 49 років до 01.06.2061р.

Тимчасовий лісокористувач зобов'язаний дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, правил техніки безпеки та охорони праці, а також користуватися лісовими ділянками лише у відповідності до їх цільового призначення, тобто для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (п.п. 4.3.1, 4.3.3, 4.4.1 договору).

Відповідно до п. 4.4.2 договору лісокористувач має право у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі, об'єкти малої архітектурної форми, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов цього договору.

Згідно з п. 11.4 договору дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків передбачених даним договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Вищезазначений договір оренди зареєстрований у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис від 06.06.2012р. за №8.

На виконання умов договору Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" передало, а Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" прийняло у користування лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2012р.).

За приписами ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 20 Лісового кодексу України зокрема встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Згідно зі ст. 22 Лісового кодексу України підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач без погодження з постійним лісокористувачем - Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" побудував капітальний паркан із цегляних стовпів на бетонному фундаменті, встановив дві тимчасові споруди модульного типу, ревізійний колодязь підземних інженерно-транспортних комунікацій влаштований із залізобетонних кілець, встановив опори вуличного освітлення, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014р. та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на спірних лісових ділянках здійснював дії щодо благоустрою території з дотриманням умов договору та законодавства України а також судом враховано, що відповідно до висновку експерта №19/02-2015/02 від 19.02.2015р. будівлі і споруди, які розташовані на спірній лісовій ділянці є тимчасовими.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем без дозволу постійного лісокористувача забудови спірних лісових ділянок та зведення на них капітальних будівель і споруд.

Проте, такі висновки суду апеляційного господарського суду є передчасними, виходячи з наступного.

При з'ясуванні фактичних обставин в спірних правовідносинах, апеляційним господарським судом не надано комплексної оцінки наявному в матеріалах справи проекту благоустрою лісових ділянок разом з іншими матеріалами, які досліджував місцевий господарський суд. До того ж, зазначаючи про капітальність зведеного паркану, апеляційна інстанція нормативно не обґрунтувала тих обставин, що паркан є спорудою чи будівлею, яка характеризується за класами капітальності.

Крім того скаржник зазначає, що огорожа щодо якої виник спір облаштована на підставі спільного проекту благоустрою за участю суміжного лісокористувача ПП "Лебедівський лісовичок" і в іншій аналогічній справі рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2015р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. та Вищого господарського суду від 29.10.2016р. у справі №911/541/15, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційний господарський суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Пунктом 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені апеляційною інстанцією, постанова у даній справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційної інстанції для перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" - частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. у справі №911/542/15 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач