ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 911/2438/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвали та постановугосподарського суду Київської області від 12.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі№ 911/2438/16 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доПриватного підприємства "АЛГОЛ-2003"простягнення 45 639 962,72 дол. США, за участю представників: від позивача Оніщук В.М.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "АЛГОЛ-2003" (далі - ПП "АЛГОЛ-2003") про стягнення заборгованості за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008, яка станом на 25.07.2016 складає 45 639 962,72 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 (1 дол. США = 24,812552 грн.), становить 1 132 443 948,27 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 42 596 957,09 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 (1 дол. США = 24,812552 грн.), становить 1 056 939 212,84 грн.; прострочена заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 01.08.2015 по 24.06.2016 (включно), - 2 708 380,25 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 (1 дол. США = 24,812552 грн.), становить 67 201 825,79 грн.; строкова заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.06.2016 по 25.07.2016 (включно), - 334 625,38 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 25.07.2016 (1 дол. США = 24,812552 грн.), становить 8 302 909,64 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2438/16 (суддя Бабкіна В.М.) призначено у даній справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Винесено на розгляд судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій наступні питання:

чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заявленої до стягнення простроченої заборгованості позичальника ПП "АЛГОЛ-2003" щодо сплати кредиту перед ПАТ "ВТБ Банк" умовам договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

в якому розмірі підтверджується прострочена заборгованість позичальника ПП "АЛГОЛ-2003" щодо сплати кредиту перед ПАТ "ВТБ Банк" умовам договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями)?

чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заявленої до стягнення простроченої заборгованості позичальника ПП "АЛГОЛ-2003" щодо сплати процентів за користування кредитом перед ПАТ "ВТБ Банк" умовам договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

в якому розмірі підтверджується прострочена заборгованість позичальника ПП "АЛГОЛ-2003" щодо сплати процентів за користування кредитом перед ПАТ "ВТБ Банк" умовам договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями)?

чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заявленої до стягнення строкової заборгованості позичальника ПП "АЛГОЛ-2003" щодо сплати процентів за користування кредитом перед ПАТ "ВТБ Банк" умовам договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

в якому розмірі підтверджується строкова заборгованість позичальника ПП "АЛГОЛ-2003" щодо сплати процентів за користування кредитом перед ПАТ "ВТБ Банк" умовам договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/262к-08 від 11.09.2008 (зі змінами та доповненнями)?

Іншою ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2438/16 (суддя Бабкіна В.М.) зупинено провадження у даній справі до закінчення експертних досліджень та отримання висновків експертів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів у складі: Корсакової Г.В. - головуючого, Власова Ю.Л., Станіка С.Р.) ухвали господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2438/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалами господарського суду Київської області від 12.09.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 911/2438/16, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти, а справу направити до господарського суду Київської області для здійснення провадження по суті.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвали та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.12.2016 о 10 год. 20 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2016, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач послався, зокрема, на те, що із здійсненого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банком було неодноразово здійснено нарахування процентів за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки на рівні 17% замість 14%, як це передбачено пп. 1.1.2 п. 1.1 кредитного договору. Також, відповідач вказав, що відповідно до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості під час дії кредитного договору банк здійснив нарахування процентів за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки на рівні 10% замість 9%, як це передбачено пп. 3.1.2 п. 3.1 кредитного договору. За твердженням відповідача, таке нарахування відбувалося, зокрема, з 18.07.2011 по 21.06.2012 та з 20.03.2013 по 19.05.2013. Проте, на думку відповідача, підстави і правильність застосування банком таких підвищених процентних ставок протягом указаних періодів часу ні розрахунком, ні іншими документами, що додані до позовної заяви, не підтверджується. Обґрунтовуючи необхідність призначення судової експертизи, відповідач послався на відсутність у сторін спору спеціальних знань, потрібних для встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової експертизи, місцевий господарський суд виходив з того, що для з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, а саме щодо визначення дійсного розміру заборгованості позичальника перед банком, необхідним є застосування спеціальних знань, враховуючи складність розрахунків, розмір заявленої до стягнення заборгованості, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, в тому числі - на відповідність умовам кредитного договору.

Як наслідок, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, іншою ухвалою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі до закінчення експертних досліджень та отримання висновків експертів.

Проте суди попередніх інстанцій не навели обґрунтувань необхідності призначення у даній справі судової експертизи, оскільки не вказали, які саме спеціальні знання необхідні для визначення дійсного розміру заборгованості позичальника перед банком, перевірки розрахунку боргу за кредитним договором, і чому таку перевірку не може здійснити суд.

У зв'язку з викладеним, оскаржувану ухвалу про призначення судової експертизи не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У підсумку, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування як ухвали про зупинення провадження у справі, так і ухвали про призначення судової експертизи.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

У розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 11113 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

При цьому, приписи ст.ст. 106 та 11113 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвали та постанова підлягають скасуванню, а клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, заявлене у суді першої інстанції, - відхиленню у зв'язку з його необґрунтованістю.

Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та ухвали господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2438/16 скасувати.

Справу № 911/2438/16 передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук