ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/4654/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриКлюге І.М. - прокурор Генеральної прокуратури України посвідчення № 014652позивачаВласенко І.І. - довіреність від 01.11.2016 р.відповідачаТимошик І.О. - довіреність від 26.07.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест"на постанову04.10.2016 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/4654/16 господарського суду м. Києваза позовомКиївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест"за участюЗаступника прокурора міста Києвапровнесення змін до договоруВ С Т А Н О В И В :

Київська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Мрія-Інвест" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Мрія-Інвест", а саме викласти пункт 4.2 договору в наступній редакції: "Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки на період будівництва (з моменту державної реєстрації цього Договору до моменту введення торговельного комплексу в експлуатацію), після введення об'єкта в експлуатацію у розмірі 4,0 % (чотирьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки" (з урахуванням заяви від 31.03.2016 р. про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом том 1 а.с. 53-54).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 28.12.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статі 288 Податкового кодексу України", збільшено розмір орендної плати за укладеними Київською міською радою договорами оренди земельних ділянок, зокрема, за спірним договором, про що відповідача було проінформовано листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради від 19.06.2013 р. № 05704-12850 та запропоновано звернутися до Департаменту для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 р.

Проте, розмір орендної плати не приведений до вимог чинного законодавства, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, що також обумовлено сторонами у пункті 4.7 договору оренди землі від 09.11.2005 р., прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Київська міська рада у поясненнях підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити вказуючи на наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 р. та невідповідність цього договору, в частині розміру орендної плати, нормам чинного законодавства.

ТОВ "Мрія-Інвест" у запереченнях на позов та в окремій заяві, посилаючись на приписи статей 256, 257, 261 та 267 Цивільного кодексу України, просило суд застосувати наслідки спливу позовної давності стосовно заявлених прокурором вимог та недоведення прокурором існування поважних причин пропуску цього строку.

Відповідач зазначав, що прокурором підставою даного позову визначено рішення Київської міської ради від 28.12.2013 р. № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статі 288 Податкового кодексу України", а позов подано 16.03.2016 р., тобто після спливу встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.08.2016 р. (судді: Демидов В.О., Плотницька Н.Б., Лиськов М.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати за умови зміни ставок орендної плати відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, яке є чинним та підлягає виконанню.

Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини справи свідчать про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є, відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, підставою для відмови у позові.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Чорногуз М.Г., Чорна Л.В., Агрикова О.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 22.08.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.10.2016 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю, вирішив внести зміни до пункту 4.2. договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Мрія-Інвест" та викласти його у наступній редакції: "4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки на період будівництва (до моменту введення торгівельного комплексу в експлуатацію), після введення об'єкта в експлуатацію у розмірі 4,0% (чотирьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки".

Суд апеляційної інстанції зазначав, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, вказавши, що обов'язок стосовно приведення умов договору оренди земельної ділянки у відповідність до положень Податкового кодексу України не має строку виконання.

ТОВ "Мрія-Інвест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 22.08.2016 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням апеляційним судом норм матеріального права.

У касаційній скарзі ТОВ "Мрія-Інвест" погоджується з тим, що з огляду на положення Податкового кодексу України сторони договору оренди земельної ділянки зобов'язані привести встановлений таким договором розмір річної орендної плати у відповідність до вимог закону шляхом внесення змін до договору у порядку, визначеному нормами чинного законодавства та, при цьому, сторони не обмежені періодом в часі, коли має бути реалізований такий обов'язок. Однак, зазначає, що оскільки обов'язок внесення змін до договору оренди землі від 09.11.2005 р. у сторін договору виник внаслідок набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 р., то позовна давність для внесення таких змін у судовому порядку сплила 01.01.2014 р., в той час, як позов прокурором подано 16.03.2016 р., тобто після спливу встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 09.11.2005 року, на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184, між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Мрія-Інвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8 000 000 000:90:171:0034, за місцем розташування: проспект Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 10.11.2005 р. за № 63-6-00308 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 3.1 договору його укладено на 25 років.

У пункті 2.2. договору зазначено, що згідно з витягом з технічної документації № Ю-34606/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 07.09.2005 р. № 982, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 969 553, 45 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки на період будівництва (з моменту державної реєстрації цього договору до моменту введення торговельного комплексу в експлуатацію), після введення об'єкта в експлуатацію у розмірі 4,0 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до пункту 4.3 договору оренди землі від 09.11.2005 р., розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Відповідно до пункту 4.4 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

У пункті 4.7 договору сторони погодили, що розмір орендної плати може переглядатися у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. вказаної норми, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 28.02.2013 р. рішенням Київської міської ради № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України міська рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано проінформувати про прийняття цього рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення; органи державної податкової служби.

Судами також встановлено, що зазначене рішення Київської міської ради опубліковано в газеті "Хрещатик" № 33 від 02.04.2013 р., в судовому порядку не скасоване та не визнано незаконним.

Крім того, судами встановлено, що 12.06.2013 р. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до відповідача з листом № 05704-12850, в якому повідомив про прийняте міськрадою рішення № 89/9146, його оприлюднення у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Київської міської ради та вказано на необхідність внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати для чого запропоновано звернутися до департаменту земельних ресурсів (том 1 а.с. 29).

Отже, нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору встановлена можливість внесення змін до договору, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про наявність підстав для внесення змін до договору оренди землі в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до приписів чинного законодавства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постановах від 20.11.2012 р. № 28/5005/640/2012, від 20.08.2013р. № 5017/781-2012, від 20.08.2013 р., від 03.12.2013 р. № 5009/3430/12 та не заперечується самим відповідачем.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск прокурором та позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, що є підставою для відмови у позові, зазначивши, що Київська міська рада про порушення свого права дізналась з моменту прийняття нею рішення № 89/9146 від 28.02.2013 р., а прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду 16.03.2016 р., тобто з пропуском трирічного строку.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Статтею 59 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146 від 28.02.2013 р.) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 1, 10 вказаної норми).

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частини 5, 11 статті 59 Закону).

Статтею 73 вказаного Закону встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування та передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами та не заперечується відповідачем, Київською міською радою було дотримано порядок доведення до відома населення рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" шляхом опублікування цього рішення в газеті "Хрещатик" № 33 від 02.04.2013 р., набрання вказаним рішенням органу місцевого самоврядування чинності саме з моменту опублікування - 02.04.2013 р., а також чинність вказаного рішення на час звернення прокурора з позовом про внесення змін до договору 16.03.2016 р., суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до спірних правовідносин позовної давності на підставі приписів статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. у справі № 910/4654/16 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач