ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/33042/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Владимиренко С.В. - головуючого,

Демидової А. М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої І.В.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р.

та рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016р.

у справі №910/33042/15 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Український бізнес банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д"

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання правочинів недійсними та зобов'язання вчинити дії

за участю представників

позивача - Лизуненко А.В.;

відповідача - Сєньков О.О.;

третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" про визнання недійсними договору факторингу №14 від 08.12.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" та Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк", а також визнання недійсними укладених на його підставі договорів відступлення права вимоги за договором поруки від 16.02.2009 р., за договорами застави транспортних засобів та за договором іпотеки.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016 р. (суддя Цюкало Ю.В.) у справі №910/33042/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О., Дикунської С.Я.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2015 р. у даній справі.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість вимог заявника касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, залишивши без змін законні рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" було укладено договір факторингу № 14, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач клієнт (переуступає) фактору право вимоги до боржника - ОСОБА_9, які включають в себе Кредитний договір №80/Ф від 16.02.2009р., а фактор приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження клієнта за плату. Загальна сума заборгованості за Кредитним договором на дату набрання чинності цього договору, складає 9367239,36 грн. (п. 1.1.4. Договору).

Як встановлено судами у відповідності до п. 2.1. договору факторингу фактор надає фінансування клієнту у національній валюті України в сумі 93672,39 грн.

Згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 08.12.2014 р. (додаток № 2 до Договору факторингу) позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги (з усією документацією).

Водночас, судами також встановлено, що 08.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги за договором поруки, згідно з пунктом 1.1. якого цедент, що є кредитором за договором поруки від 16.02.2009 року, яким передбачено виконання зобов'язань ОСОБА_9 за Кредитним договором №80/Ф від 16.02.2009 року та усіх додаткових угод до нього передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за договором поруки, а саме: 1.1.1. задоволення вимог щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків, завданих цеденту та/або цесіанарію порушенням кредитором умов Договору поруки та/або порушення боржником умов Кредитного договору; 1.1.2. вимоги із сплати штрафів, пені та інших платежів, передбачених Договором поруки; 1.1.3. вимоги щодо відшкодування судових та інших витрат, пов'язаних із здійсненням забезпеченої порукою вимоги, відшкодування яких, передбачено Договором поруки; 1.1.4. будь-які інші вимоги, передбачені Договором поруки.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що 08.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (первісний заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 232, відповідно до п. 1.1. первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави (з урахуванням всіх внесених змін та доповнень) (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет застави за договором застави і за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем, зобов'язань за Кредитним договором. Згідно з п.п. 1.2., 1.3. договору про відступлення права вимоги за договором застави, предметом застави є автомобіль "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 288000 грн.

Разом з тим, 08.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (первісний заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корсак А.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 903 , відповідно до п. 1.1. первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави (з урахуванням всіх внесених змін та доповнень) (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет застави за договором застави і за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем, зобов'язань за Кредитним договором.Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору про відступлення права вимоги за договором застави: предметом застави є автомобіль "Хюндай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 179 200 грн.

Також, 08.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (первісний заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корсак А.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 904 , відповідно до п. 1.1. первісний заставодержатель відступає (передає), а новий заставодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному заставодержателю право вимоги за договором застави (з урахуванням всіх внесених змін та доповнень) (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет застави за договором застави і за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем, зобов'язань за Кредитним договором. Предметом застави, згідно п. 1.2., 1.3. договору, є автомобіль "Ауді", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 448000 грн.

Судами встановлено, що 08.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (новий іпотекодержатель) також було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстрований в реєстрі за №233, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач відступає (передає), а відповідач набуває (приймає) усе та будь-яке належне позивачу право вимоги за договором іпотеки (з урахуванням всіх внесених до нього змін та доповнень), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем, зобов'язань за Кредитним договором. Згідно з пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, як зазначено судами, предметом іпотеки за договором іпотеки є: ціле "Кафе-шашлична" , загальною площею 357,5 кв.м., до якого входить: Колиба під літерою А, площею 324,1 кв.м., будинок охорони - зазначений літерою Б, площею 6,7 кв.м., шашличниця - під літерою Д, площею 5,6 кв.м., літній будинок № 1 - під літерою В1, площею 5,4 кв.м., літній будинок № 2 - під літерою В2, площею 5,2 кв.м., літній будинок № 3 - під літерою В3, площею 5,2 кв.м., літінй будинок № 4 - під літерою В4, площею 5,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванці В.П. 27 липня 2007 року за № 5679, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 2246872.

Відповідно до п. 1.4. договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки сума невиконаного боржником зобов'язання перед новим кредитором станом на момент укладення цього договору, згідно Кредитного договору та відповідно договору про відступлення права вимоги, становить 9367239,36 грн.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи документів з'ясовано, що постановою правління Національного банку України № 844 від 25.12.2014р. Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 164 від 25.12.2014р. з 26.12.2014р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрбізнесбанк" - Бобчука І.П.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підставою для виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача, стало те, що за результатами проведеної робочою комісією з перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що укладення договору факторингу № 14 від 08.12.2014р. відбулось з порушенням вимог законодавства, а саме відступлено право вимоги за заниженою вартістю (без проведення попередньої оцінки), договір від імені Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" підписано особою з перевищенням наданих повноважень.

08.12.2015 р. за результатом проведення суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Ако-Експерт" незалежної оцінки ринкової вартості активів ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами (в тому числі й за кредитним договором №80/Ф від 16.02.2009 р., укладеним між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ОСОБА_14 станом на момент продажу активів (тобто станом на дату укладення договору факторингу 08.12.2014р.) - складено Звіт про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами №07-09/08-15/РД, відповідно до якого ринкова вартість активу ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права вимоги за кредитними договорами №80/Ф від 16.02.2009 р. перевищує ціну продажу цього активу більше ніж на 84 %: - розмір відступленого права вимоги - 9 367 239,36 грн.; - ринкова вартість відступленого права вимоги - 589 982,35грн.; - ціна продажу - 93 672,39 грн.; - процентне відношення ціни продажу до ринкової вартості - 15,9 %.

Рішенням №10 від 08.12.2015р., прийнятим на підставі акту від 08.12.2015р. про встановлення факту нікчемності договору факторингу, позивачем визнано нікчемними спірний Договір факторингу №14 від 08.12.2014р. та вищезазначені договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеними на виконання договору факторингу, з моменту їх укладення.

09.12.2015р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 8387 про повернення всіх грошових коштів, які були перераховані боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) на користь відповідача; надання інформації, яка стосується виконання боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) грошових зобов'язань на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу, зокрема, договору факторингу № 14 від 08.12.2014р.; повернення позивачу оригіналів всіх кредитних договорів та договорів забезпечення (іпотеки, застави, поруки тощо), додатків до них, та інших документів, пов'язаних з виконанням сторонами умов цього договору. Заявлені вимоги підлягали виконанню протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги. Проте ТОВ "Велес-Д" вимоги позивача не виконало, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Згідно ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Під звичайною ціною розуміється ціна, що відповідає рівню ринкових цін (п.14.1.71 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно ст. 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб`єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

За змістом вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Як вбачається з наведених вище норм права, для встановлення факту заниження ціни продажу права вимоги необхідно встановити його ринкову ціну, яка, виходячи з приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" може визначатись шляхом проведення незалежної оцінки, при здійсненні якої враховується не тільки рівень обслуговування проблемного активу, а й наявність забезпечення, його вартість та ступінь ліквідності.

Відмовляючи у задоволенні позову господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджено, що вартість переданого позивачем права грошової вимоги за спірним договором факторингу є заниженою у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитним договором, за якими передавалось право вимоги.

Проте, як вбачається із встановлених обставин, згідно наданого позивачем звіту про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами ринкова вартість активу банку у вигляді права вимоги за кредитним договором від 16.02.2009р. №80/ф, укладеним між банком та ОСОБА_14 перевищує ціну продажу цього активу більше, ніж на 84 %.

Як вже зазначалось, розмір відступленого права вимоги становить 9367239,36 грн.; ринкова вартість відступленого права вимоги - 589982,35 грн.; ціна продажу - 93672,39 грн., отже, процентне відношення ціни продажу до ринкової вартості становить 15,9%.

З матеріалів справи вбачається, що суб`єкт оціночної діяльності, який здійснював зазначену оцінку, має відповідний сертифікат, виданий згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За встановленими у звіті обставинами ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитними договорами на момент укладання спірного договору факторингу значно перевищувала ціну, за якою банком відчужено свої майнові права. При цьому, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про оскарження відповідачем звіту, на підставі якого визначено ринкову вартість об'єкта продажу за спірним договором.

Європейський суд з прав людини відзначає важливість того, щоб органи влади наводили деталізовані та переконливі підстави своєї відмови приймати доказ, запропонований заявником, особливо коли такий доказ має істотну важливість для результатів провадження, як у цій справі (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 03.07.2014р.).

Проте суди попередніх інстанцій у даній справі відхилили поданий позивачем звіт про незалежну оцінку прав вимоги як неналежний доказ та в порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надали йому належної правової оцінки.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено вказані доводи Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" щодо наявності ознак нікчемності договору факторингу № 14 від 08.12.2014 року, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що більш ніж на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна.

Крім того, посилаючись як на підставу для відмови у позові на те, що заборгованість за кредитним договором тривалий час класифікується банком як проблемна з найнижчим (реалізованим) ризиком та є безнадійною, суди попередніх інстанцій не врахували вичерпного переліку встановлених законом підстав припинення зобов`язання. Натомість, не було надано оцінки доводам позивача про те, що згідно пункту 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника / контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також з огляду на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої І.В. задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016р. у справі №910/33042/15 скасувати.

Справу №910/33042/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук