ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/30375/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Могила С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 16.06.2016на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 910/30375/15 Господарського суду міста Києваза позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українипро за участю від позивача: від відповідача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: зобов'язання вчинити дії, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. - головуючого, Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.), позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" списати штрафні санкції Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" у розмірі: 114369,98 грн. інфляційних втрат, 101903,79 грн. 3 % річних, 515471,47 грн. пені, 652930,10 грн. 7 % штрафу, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.13 у справі № 914/2258/13; 12487245,56 грн. пені, 7582216,68 грн. 3 % річних, 30845432,22 грн. інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.15 у справі № 914/248/15; 6903 572,33 грн. пені, 1501529,30 грн. 3 % річних, 11019634,39 грн. штрафу, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.12 у справі № 5015/3078/12; 386561,39 грн. пені, 608498,13 грн. штрафу, 74732,48 грн. 3 % річних, 102541,53 грн. інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.12 у справі № 5015/3077/12; 292900,52 грн. пені, 92821,76 грн. 3 % річних, 207821,74 грн. інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.15 у справі № 914/250/15; 1770921,55 грн. пені, 2387444,54 грн. 3 % річних, 9725244,83 грн. інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.15 у справі № 914/1307/15.

Рішення та постанову мотивовано тим, що відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у позивача наявне право, а у відповідача - обов'язок здійснити списання заборгованості з інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені, що виникли у зв'язку з порушенням позивачем строків оплати отриманого природного газу.

Постановою Вищого господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/30375/15 (у складі колегії суддів: Дунаєвської Н. Г. - головуючого, Акулової Н. В., Мележик Н. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене в постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 910/30375/15, встановити обставини дотримання процедури реструктуризації заборгованості за природний газ, встановленої вимогами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 у справі № 910/30375/15 (суддя Мандриченко) позов задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" списати штрафні санкції Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" у розмірі: 12487245,56 грн. пені, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 у справі № 914/248/15; 6903572, 33 грн. пені та 11019634, 39 грн. штрафу, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2012 у справі №5015/3078/12; 292900, 52 грн. пені, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2015 у справі № 914/250/15; 1770921, 55 грн. пені, що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2015 у справі № 914/1307/15.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15 (у складі колегії суддів: Зеленіна В. О. - головуючого , Мартюк А. І., Пашкіної С. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 у справі № 910/30375/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15 в частині зобов'язання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" списати штрафні санкції Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" у розмірі: 12487245,56 грн. пені у справі № 914/248/15; 6903572, 33 грн. пені та 11019634,39 грн. штрафу у справі № 5015/3078/12; 292900, 52 грн. пені у справі №914/250/15; 1770921,55 грн. пені у справі № 914/1307/15, і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" в частині зобов'язання відповідача списати 12487245,56 грн. пені у справі № 914/248/15; 6903572, 33 грн. пені та 11019634,39 грн. штрафу у справі № 5015/3078/12; 292900, 52 грн. пені у справі № 914/250/15; 1770921,55 грн. пені у справі № 914/1307/15 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено ряд договорів щодо купівлі-продажу природного газу, що використовувався позивачем для вироблення теплової енергії для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 у справі № 914/2258/13, яке набрало законної сили, стягнуто із позивача на користь відповідача 114 369,98 грн. інфляційних втрат, три відсотки річних у розмірі 101903,79 грн., пеню у розмірі 515471,47 грн. та 7% штрафу у розмірі 652930,10 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 у справі № 914/248/15, яке набрало законної сили, стягнуто із позивача на користь відповідача 12487245,56 пені, 7 582216,68 грн. 3% річних, 30845432,22 грн. інфляційних втрат

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2012 у справі № 5015/3078/12, яке набрало законної сили, стягнуто із позивача на користь відповідача 386 561,39 грн. пені, 608498,13 грн. штрафу, 74732,48 грн. 3 % річних, 102541,53 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2012 у справі № 5015/3077/12, яке набрало законної сили, стягнуто із позивача на користь відповідача 386 561,39 грн. пені, 608498,13 грн. штрафу, 74732,48 грн. 3 % річних, 102541,53 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2015 у справі № 914/250/15, яке набрало законної сили, стягнуто з позивача на користь відповідача 292900,52 грн. пені, 92821,76 грн. 3% річних, 207821,74 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2015 у справі № 914/1307/15, яке набрало законної сили, стягнуто з позивача на користь відповідача 1770 921,55 грн. пені, 2387444,54 грн. 3% річних, 9725244,83 грн. інфляційних втрат.

06.06.2015 набрали чинності зміни до ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", якими передбачено списання штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за природний газ, спожитий за період з 01.01.2014 до 31.12.2014.

Позивачем за вих. № 05-6086 05.08.2015 направлено відповідачу звернення, у якому повідомлено про сплату заборгованості за газ, спожитий до 01.01.2014 та з вимогою оформити на підтвердження цього факту акт звірки розрахунків, а також звернувся до відповідача з вимогою списати в порядку ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" стягнуті вказаними рішеннями Господарського суду Львівської області штрафні та фінансові санкції.

Відповідачем підписано акт звірки розрахунків від 31.08.2015, з якого вбачається, що не сплаченими залишилися штрафні та фінансові санкції у розмірі 87686210, 06 грн.

Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для зобов'язання відповідача списати нараховані позивачу штрафні та фінансові санкції за прострочення по оплаті поставленого відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу.

Позивач та відповідач є юридичними особами - суб'єктами господарювання, правовідносини між якими регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта.

Судами встановлено, що підставою позову позивачем зазначено невиконання відповідачем покладеного на нього приписами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов'язання із списання нарахованої позивачу за прострочення з оплати поставленого відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу штрафних та фінансових санкцій у загальному розмірі 22356672,82 грн. пені, 12281 062,62 грн. штрафу, 11740648,65 грн. 3 % річних, 40995410,30 грн. інфляційних втрат, стягнутих з позивача за рішеннями Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у справі № 914/2258/13; від 11.03.2015 у справі № 914/248/15; від 18.09.2012 у справі № 5015/3078/12; від 19.09.12 у справі № 5015/3077/12; від 19.03.2015 у справі № 914/250/15; від 17.06.2015 у справі № 914/1307/15.

Закон України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Закон № 423) набрав чинності 06.06.2015.

Вказаним Законом внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, статтю 18 Закону доповнено частиною 13 наступного змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини."

Судами встановлено, що на день набрання чинності Законом № 423 (06.06.15) заборгованість за спожитий природний газ до 01.01.2014 за договором № 01/12-97-БО від 19.01.2012 за рішенням суду від 06.08.2013 у справі № 914/2258/13 та договором № 14/2504/11 від 30.09.2011 за рішенням суду від 19.09.2012 у справі № 5015/3077/12 у ЛКП "Львівтеплоенерго" станом па дату винесення рішень по даних справах була відсутня.

Заборгованість позивача за газ, спожитий за договором № 01/12-97-БО від 19.01.2012р. та договором № 14/2504/11 від 30.09.2011 оплачена повністю до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (06.06.2015 року), тому є правильним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що норми ч. 13 ст. 18 Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" не розповсюджують свою дію на вказані правовідносини в контексті списання пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача списати штрафні санкції Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", що підлягають стягненню на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.13 у справі № 914/2258/13 та від 19.09.12 у справі № 5015/3077/12 не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень наведених норм законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, у позивача існувало право, а у відповідача обов'язок щодо списання присудженої до стягнення за рішеннями Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 у справі № 914/248/15; від 18.09.2012 у справі № 5015/3078/12; від 19.03.2015 у справі № 914/250/15; від 17.06.2015 у справі № 914/1307/15 штрафних та фінансових санкцій у вигляді пені та штрафу в розмірі 32474 274,35 грн., нарахованої за прострочення позивачем строків оплати поставленого відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу, стягнутих за умови виконання вимог ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

При цьому, відповідач не заперечував факт виконання позивачем вимог ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме, погашення заборгованості позивачем перед відповідачем про що свідчить акт звіряння розрахунків від 31.08.2015, який укладений між сторонами, з чим приписи наведеної норм пов'язують можливість списання штрафних та фінансових санкцій за прострочення по оплаті газу.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов'язання позивача перед відповідачем з оплати штрафних та фінансових санкцій у вигляді пені та штрафу в загальному розмірі 32474 274,35 грн., стягнутих з позивача рішеннями Господарського суду Львівської області; від 11.03.2015 у справі № 914/248/15; від 18.09.2012 у справі № 5015/3078/12; від 19.03.2015 у справі № 914/250/15; від 17.06.2015 у справі № 914/1307/15, підлягають списанню.

Щодо позовних вимог про списання стягнутих за судовими рішенням інфляційних втрат та трьох процентів річних, то відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту його майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (правові позиції Верховного Суду України щодо застосування ст. 625 ЦК України викладені у постановах від 23.01.2012 у справі № 37/64, від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11).

З наведених норм права та правових положень вбачається, що правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отриманні кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами.

Зобов'язання божника з оплати кредитору суми боргу, збільшеної на встановлений індекс інфляції та 3% річних є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням, та не є санкціями, є правомірним висновок судів щодо відсутності правових підстав вимагати від відповідача списання 3% річних та інфляційних нарахувань за рішеннями Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року у справі № 914/248/15; від 18.09.2012 у справі № 5015/3078/12; від 19.03.2015 у справі № 914/250/15; від 17.06.2015 у справі № 914/1307/15, а тому вказані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилені доводи апелянта про відсутність підстав для списання штрафних санкцій у зв'язку із відсутністю укладеного між сторонами договору реструктуризації заборгованості, оскільки списання штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості за поставлений природний газ, спожитий до 01.01.2014, пов'язується з погашенням такої заборгованості, внаслідок чого у теплопостачальній організації виникає право на реструктуризацію заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01. 2014 до 31.12.2014.

Щодо посилань відповідача на втрату чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" з 01.10.2015, тобто до звернення позивача із даним позовом до суду, то відповідно до положень ст. 5 Цивільного Кодексу України, до спірних правовідносин застосовуються положення вказаного Закону, оскільки він був чинний на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/30375/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Вовк І. В. Могил С. К.