ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/1733/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі№ 910/1733/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт"доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"простягнення грошових коштів та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт"простягнення грошових коштів

за участю представників: позивача (за первісним позовом)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідача (за первісним позовом)Гаврись Я.Б. - предст., дов. від 28.12.2015ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" основного боргу в сумі 626503,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 8540,34 грн., інфляційних в сумі 185 444, 95 грн., пені в сумі 76995, 06 грн., 7% штрафу в сумі 43855,22 грн.; стягнути з відповідача в порядку регресу за рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі №922/2134/15 29753,65 грн. та за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Харківський центр третейського судочинства" від 26.06.2015 року у справі № 3/9-2015 85117,87 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю (поставку) товарів щодо здійснення розрахунків за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 217, 229, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач здійснив поставку товару не у повному обсязі та з порушенням строків поставки.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" 1340928,00 грн. пені та 76473,49 грн. штрафу, вказавши, що поставка товару здійснена не у повному обсязі та з порушенням строків поставки, відтак, з огляду на приписи статей 525, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України та положень укладеного між сторонами договору, наявні підстави для застосування у спірних правовідносинах відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" заперечило проти задоволення зустрічного позову зазначивши, що товар поставлено у повному обсязі та своєчасно відповідно до умов договору та на підставі заявок покупця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" основний борг в сумі 626503,20 грн., 3% річних в сумі 8509,05 грн., інфляційні втрати в сумі 185444,95 грн. та судовий збір у сумі 12306,86 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 613 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник зазначає, що суди не надали належної оцінки заявкам на поставку товару, які підтверджують факт неналежного виконання постачальником своїх обов'язків; суди помилково стягнули з відповідача інфляційні втрати та відсотки річних, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів санкції за невиконання грошових зобов'язань не застосовуються.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав викладені у касаційній скарзі доводи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" відзив на касаційну скаргу не надало; своїм правом на участь представників у судовому засіданні не скористалося.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Центренерго", присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" (постачальник) 13.11.2014 уклали Договір про закупівлю (поставку) товарів № 131/18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатках до договору. Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в Додатку до договору (пункт 2.2. договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі продукції.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язання щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за договором (пункт 9.2 договору). У випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції (пункт 9.6 договору).

Додатком № 1 до Договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість, та ціну продукції, що поставляється та погодили, що загальна вартість продукції складає 1045629,72 грн.; розрахунки за продукцію здійснюються протягом 45 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі продукції (пункт 3 додатку № 1); строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки (пункт 5 додатку № 1).

Суди встановили, що на виконання заявок Публічного акціонерного товариства "Центренерго" щодо поставки продукції Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" поставило продукцію покупцю, що підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі матеріальних цінностей на загальну суму 626503,20 грн., однак, розрахунки за поставлений товар у строк, встановлений додатком № 1 до договору, покупець не здійснив.

У зв'язку з нездійсненням Публічним акціонерним товариством "Центренерго" розрахунків за поставлений товар, постачальник звернувся до суду з цим позовом, в якому просив, крім суми основного боргу, стягнути також 3% відсотки річних, інфляційні втрати, пеню, 7% штрафу, а також в порядку регресу кошти, стягнуті за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2134/15 від 08.06.2015 та за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Харківський центр третейського судочинства" від 26.06.2015 у справі № 3/9-2015.

Водночас, покупець звернувся з зустрічним позовом та просив стягнути з постачальника пеню та штраф за несвоєчасну поставку та поставку товару не у повному обсязі.

Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт поставки товару за договором на загальну суму 626503,20 грн. підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, однак, доказів здійснення розрахунків за поставлений товар матеріали справи не містять; обґрунтованим також визнано судами і розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні решти первісного позову, суди, з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшли висновку про помилкове нарахуванням позивачем за первісним позовом пені та штрафу упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; вимоги про стягнення сум в порядку регресу також визнані судами необґрунтованими.

З касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються заявником в частині задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Судова колегія зазначає, що за приписами частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно за таких самих підстав зобов'язання змінюються та припиняються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 09.02.2004 Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі. Розгляд справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центренерго" триває та знаходиться на стадії попереднього судового засідання у процедурі розпорядження майном та складення реєстру вимог кредиторів.

Дія мораторію поширюється як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення справи про банкрутство, так і на поточну заборгованість, що виникла після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржником або визнання його банкрутом" (чинна редакція) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Отже, введений судом мораторій діє на сьогоднішній день.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) протягом дії мораторію задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство, суди обґрунтовано застосували відповідну редакцію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

При цьому колегія відзначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, інфляційні нарахування та річні не мають характеру штрафних санкцій, заборона на їх нарахування під час дії мораторію не розповсюджувалась.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного позову визнається колегією суддів законним і обґрунтованим.

Розглядаючи зустрічний позов, господарські суди встановили, що покупець (Публічне акціонерне товариство "Центренерго") 14.10.2014 на адресу постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт") направив Повідомлення учасникам про результати процедури закупівлі та Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, або цінової пропозиції, або пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, до яких було додано перелік Продукції, заявленої Покупцем, відповідно до якого останній мав намір замовити у Постачальника у тому числі Підшипник 3003264 ГОСТ 5721-75 в кількості 18 штук для потреб Зміївської ТЕС та Підшипник 3003264 ГОСТ 5721- 75 в кількості 4 штуки для потреб Трипільської ТЕС, в загальній кількості 22 підшипника. Така ж кількість підшипників зазначена і у додатку № 1 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/18 від 13.11.2014.

Також суди встановили, що покупець до підписання Договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/18 від 13.11.2014 на адресу постачальника направив дві попередні технічні заявки на поставку підшипників № 23/4902 від 15.10.2014, №23/4903 від 15.10.2014, відповідно до яких просив поставити Підшипники 3003264 ТОСТ 5721-75 в кількості 10 штук для потреб Зміївської ТЕС та Підшипники 3003264 ТОСТ 5721-75 в кількості 2 штук для потреб Трипільської ТЕС в загальній кількості 12 підшипників. У заявках покупець також зазначив, що керівництво Трипільської та Зміївської ТЕС повинно вжити необхідних заходів щодо приймання зазначених вище підшипників на відповідальне зберігання до оформлення необхідних документів.

При цьому суди встановили, що підшипники у загальній кількості 12 штук поставлені відповідно до заявок до Трипільської та Зміївської ТЕС та передані постачальником на відповідальне зберігання відповідно до актів приймання-передачі продукції до укладення договору № 131/18 від 13.11.2014.

25.11.2014 вказані вище підшипники у загальній кількості 12 штук прийняті з відповідального зберігання та передані згідно з актами приймання-передачі матеріальних цінностей на виконання умов Договору № 131/18 від 13.11.2014.

Крім того, як установлено, відповідно до умов додатку № 1 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/18 від 13.11.2014 покупець мав намір замовити у постачальника у тому числі Підшипник 3003264 ГОСТ 5721-75 у кількості 18 штук для потреб Зміївської ТЕС та Підшипник 3003264 ГОСТ 5721-75 у кількості 4 штук для потреб Трипільскої ТЕС, тобто у загальній кількості 22 підшипника, водночас, згідно з розрахунками покупця у зустрічній позовній заяві постачальник повинен був поставити 24 штуки, а не 22 штуки підшипників, відтак, зазначені доводи зустрічної позовної заяви суди визнали безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що постачальник не порушив умови поставки товару, а, отже, підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" нарахованих пені та штрафу відсутні.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій достеменно встановили, що доводи позивача за зустрічним позовом щодо прострочення поставки товару та недопоставки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а відтак дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки належно та повно встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/1733/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова