ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 904/9437/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016у справі№ 904/9437/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСИНТЕЗ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес"простягнення 21 847,93 грн., за участю представників: від позивачаСавруцький С.С.від відповідачаКононенко О.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХСИНТЕЗ" (далі - ТОВ "ТЕХСИНТЕЗ") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" (далі - ТОВ "Стройпрогрес") про стягнення з відповідача 12 040,00 грн. заборгованості, 9 170,63 грн. інфляційних втрат, 637,30 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 у справі № 904/9437/15 призначалась судова експертиза, проведення якої доручалось Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі № 904/9437/15 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 (колегія суддів у складі: Сизько І.А. - головуючий, Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі № 904/9437/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі № 904/9437/15, ТОВ "Стройпрогрес" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Стройпрогрес" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.12.2016 о 10 год. 45 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.10.2013 між ТОВ "ТЕХСИНТЕЗ" (Постачальник) та ТОВ "Стройпрогрес" (Покупець) було укладено договір постачання товару № 74 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність (повне господарське ведення) Покупця товар (цемент), а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 Договору найменування, асортимент, одиниця виміру та загальна кількість товару, строк оплати товару, зазначені в рахунках і накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється згідно виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість товару, що поставляється за Договором, складається з вартості товару, зазначеної у видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору товар відвантажується партіями, згідно усної заявки Покупця, на умовах самовивозу або доставляється орендованим транспортом автоперевізника; право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної поставки відповідної партії товару, яка оформляється видатковою накладною, підписаною уповноваженим представником Покупця.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору розрахунки за договором повинні бути здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України з рахунку Покупця на рахунок Постачальника; Покупець сплачує 100% вартості товару згідно виставленого рахунку протягом 5 календарних днів.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2013, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором; у випадку, якщо одна зі сторін письмово не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік.

На виконання умов Договору позивач 10.01.2014 поставив відповідачу портландцемент марки ПЦ-ІІ/А-Ш400 у кількості 22,040 тонни на загальну суму 22 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002, підписаною представником покупця ОСОБА_9 на підставі довіреності № 1 від 09.01.2014 на отримання від ТОВ "ТЕХСИНТЕЗ" цементу ПЦ-ІІ/А-Ш400.

Також, 10.01.2014 на оплату поставленого товару вартістю 22 040,00 грн. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000003.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2014 відповідачем сплачено 10 000,00 грн. вартості отриманого товару з призначенням платежу "оплата за портландцемент згідно договору № 74 від 03.10.13, рахунок №СФ-0000003", що підтверджується випискою по рахунку за 13.01.2014 (а.с.16).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо оплати вартості поставленого товару за Договором у розмірі 12 040,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Несплата ТОВ "Стройпрогрес" суми заборгованості за вищевказаним договором стала підставою для звернення ТОВ "ТЕХСИНТЕЗ" до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2014, яка підписана та скріплена печатками сторін, та враховуючи висновок судової експертизи у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі № 904/9437/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук