ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 52/134

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.(доповідач),суддів :Яценко О.В., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.10.2016у справі№ 52/134Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "3-й Радянський"простягнення 205059,41грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Кирищук В.П. (довіреність №91/2016/10/1719 від 17.10.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Чебикіна С.О.) від 22.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.,) в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "3-й Радянський" відмовлено у повному обсязі.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 651, 692, 1088 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.198 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 42, 43, 33, 34, 35, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "3-й Радянський" про стягнення 152327,28грн основного боргу, 45677,40грн інфляційних втрат та 7054,73грн 3 % річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533211 від 07.12.1999.

Судами встановлено таке.

07.12.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "3-й Радянський" (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1533211 (далі договір), відповідно до умов якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Згідно п.2.2.1. договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.3.1. договору).

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору споживач (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, №63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 додатку №4 до договору сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) (п.1 додатку №2 до договору).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п.3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вищевказаного Указу передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731.

Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи наведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 було визнано дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.2006 такими, що порушують ст.6 п.п.1, 6, ст.20 п.2, ст.30 п.п.3, 4, 5, 7, ст.31 п.п.2, 3; ст.32 п.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 №№640, 642, 643, на підставі яких було нараховано спірну заборгованість.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, тарифи застосовані позивачем при нарахуванні заборгованості за теплову енергію, які є незареєстрованими у встановленому порядку розпорядженнями КМДА та такими, що у судовому порядку визнано незаконними та нечинними з моменту їх прийняття, не можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2013)

Суди вірно зазначили, що при розрахунку вартості теплової енергії у спірний період мають застосовуватися тарифи, встановлені розпорядженням №2249 від 10.12.2004, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2004 за №63641, якими встановлювався тариф 54,42грн за 1 Гкал. без ПДВ, що також відображено в додатку №2 до договору №1533211.

За оцінкою судів контррозрахунок відповідача підтверджує відсутність заборгованість останнього за договором постачання теплової енергії у гарячій воді №1533211.

Доводи скаржника про те, що в період з лютого 2006 по лютий 2009 повинно застосовуватись розпорядження КМДА №1575 в редакції розпорядження №142 від 12.02.2007, яким встановлено тариф 113,57грн за 1 Гкал, колегією суддів відхиляються, оскільки зазначені розпорядження не пройшли державної реєстрації в органах Міністерства юстиції України, отже вони не набрали чинності, а тому, не можуть бути підставою для розрахунку комунальних послуг.

Посилання позивача на визнання відповідачем здійснених нарахувань за спожиту теплову енергію внаслідок підписання реєстру проведених взаєморозрахунків по спірному договору, колегією суддів не приймаються до уваги, адже зазначені реєстри ні за умовами укладеного між сторонами договору, ні за приписами законодавства не є підставою для визначення вартості та розрахунку за теплову енергію у визначеній позивачем сумі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №52/134 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М. Данилова