ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 35/74

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (далі - Департамент),

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2016

за скаргою публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ (далі - Товариство),

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту (далі - Відділ ПВР),

зі справи № 35/74

за позовом державного підприємства "Енергоринок", м. Київ (далі - Підприємство),

до Товариства

про стягнення 72 972 375,02 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - не з'яв.,

Товариства - Клименкової Я.О.,

Департаменту - Зеленевича О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 (суддя Петренко І.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, Вечірко І.О., Кузнецов В.О.): скаргу Товариства на дії Відділу ПВР задоволено; визнано незаконними дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору; скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 23.09.2015 № 16992312 (далі - Постанова від 23.09.2015).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Департамент просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги Товариства на дії Відділу ПВР. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку попередніх судових інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та просить останні залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий і апеляційний господарські суди виходили з таких обставин та висновків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007 з Товариства стягнуто: 44 356 520,10 грн. заборгованості за електроенергію; 15 405 288,02 грн. "інфляційних витрат"; 4 106 838,23 грн. річних та витрати у справі; у частині стягнення 4 479 676,75 грн. заборгованості провадження у справі припинено; в решті позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2009 це рішення залишено без змін.

14.12.2009 на виконання зазначених рішення і постанови, які набрали законної сили 03.12.2009, видано наказ.

Ухвалою господарським судом Дніпропетровської області від 24.12.2009 за заявою Товариства: відстрочено виконання рішення суду від 15.05.2007 у цій справі та розстрочено виконання того ж рішення суду згідно з графіком.

16.10.2015 до суду надійшла скарга Товариства на дії Відділу ПВР, в якій міститься прохання: визнати незаконними дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору (Постанову від 23.09.2015).

Відділ ПВР був обізнаний з даною скаргою за 19 календарних днів до дати судового засідання (09.11.2015), але без поважних причин не виконав вимоги суду та не забезпечив явку свого представника в судове засідання місцевого господарського суду.

Виконавче провадження № 16992312 було відкрито Відділом ПВР 20.01.2010. Це провадження було зупинено у зв'язку з відстрочкою виконання рішення суду та з внесенням Товариства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Однак Товариство, незважаючи на відповідне зупинення виконавчого провадження, виконувало ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2009 та починаючи з січня 2012 року щомісячно сплачувало на розрахункові рахунки Підприємства заборгованість у розмірі 203 501,36 грн. згідно з наданою судом розстрочкою виконання рішення. Також Товариство щомісячно направляло до Відділу ПВР докази (копії платіжних доручень) сплати заборгованості згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2009.

Як зазначає Товариство, основною базою відомостей про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр), відомості до якого вносяться державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється дія (пункти 1.12., 1.12.1 наказу Міністерства юстиції України № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"). Станом на час підготовки скарги на дії Відділу ПВР за вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі містяться відомості, внесені головним державним виконавцем Відділу ПВР Рагімовою А.Н. щодо сплати Товариством щомісяця заборгованості в розмірі 203 501,36 грн. Наведене свідчить про обізнаність Відділу ПВР із своєчасністю здійснених Товариством оплат. 23.09.2015 у зв'язку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження № 16992312, Відділом ПВР поновлено виконавче провадження та винесено постанову про стягнення з Товариства виконавчого збору в сумі 6 389 265,04 грн., тобто 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом (63 892 650,42 грн.). На момент винесення згаданої постанови залишок заборгованості за виконавчим документом становив 52 798 186,85 грн.

Товариством подано суду довідку позивача (Підприємства), з якої вбачається, що Товариство виконує рішення суду у чіткій відповідності до графіка, визначеного ухвалою суду від 24.12.2009.

У винесенні постанови про стягнення виконавчого збору з Товариства Відділом ПВР не було враховано факт сплати Товариством заборгованості в сумі 11 094 463,57 грн.

Станом на час розгляду скарги місцевим господарським судом заборгованість Товариства перед Підприємством складає 10 175 067,76 грн. (8 033 433,62 грн. "інфляційних втрат" + 2 141 634,14грн. 3% річних).

Прострочена заборгованість відсутня.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Департаменту із задоволенням попередніми судовими інстанціями скарги Товариства на дії Відділу ПВР як органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1212 ГПК України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин):

- скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані, зокрема, боржником;

- скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги;

- за результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з'ясувавши неправомірність дій органу Державної виконавчої служби у винесенні Постанови від 23.09.2015, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для задоволення скарги боржника (Товариства).

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують та, водночас, самі знаходять спростування за оскаржуваними судовими рішеннями.

Відтак визначених процесуальним законом підстав для скасування цих судових рішень не вбачається.

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 зі справи № 35/74 залишити без змін, а касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій