ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 30/17-2583-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалугосподарського суду Одеської області від 24.06.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016у справі№ 30/17-2583-2011 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"доПриватного підприємства "Укрєксімтранс"простягнення коштів,за скаргоюПублічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явивсявід ДВС УкраїниЗеленевич О.В.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК" (далі - ПАТ "МАРФІН БАНК") звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ), у якій просило суд: визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 50911128 від 22.04.2016 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Медведєва О.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.04.2016; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ прийняти до виконання наказ господарського суду Одеської області від 27.09.2011; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.09.2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2016 у справі № 30/17-2583-2011 (суддя Рога Н.В.) скаргу ПАТ "МАРФІН БАНК" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючий (доповідач), Разюк Г.П., Діброва Г.І.) ухвалу господарського суду Одеської області від 24.06.2016 у справі № 30/17-2583-2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі № 30/17-2583-2011, Департамент ДВС МЮУ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "МАРФІН БАНК" відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено Департаменту ДВС МЮУ строк подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі № 30/17-2583-2011, прийнято зазначену касаційну скаргу Департаменту ДВС МЮУ до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.12.2016 о 10 год. 25 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника ДВС України, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.09.2011 господарським судом Одеської області у справі № 30/17-2583-2011 прийнято рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з Приватного підприємства "Укрєксімтранс" на користь ПАТ "МАРФІН БАНК" заборгованість за кредитом у сумі 629 704,37 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків у сумі 86 309,88 дол. США, пеню за несплату основного боргу у сумі 26 814,21 грн., пеню за несплату процентів за кредитом у сумі 221 339,02 грн., штраф у сумі 45 094,59 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

27.09.2011 на виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2011 видано відповідний наказ.

22.04.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, на підставі того, що згідно з відміткою на звороті виконавчого документа залишок боргу становить 6 038 989,33 грн.

Вважаючи, що постанова від 22.04.2016 винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ у порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", ПАТ "МАРФІН БАНК" звернулося до суду з відповідною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 22.04.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 22.04.2016) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 22.04.2016) передбачено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 22.04.2016) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на звороті наказу господарського суду Одеської області 27.09.2011 містяться декілька нерозбірливих написів, в одному з яких зазначено "залишок боргу 6 038 989,33 грн.", проте даний напис вчинений невідомою особою із зазначенням лише підпису, без зазначення прізвища, ініціалів, посади особи, яка вчинила зазначений напис.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що матеріали справи не містять доказів часткового виконання боржником заборгованості за вказаним наказом, у той час, як сума стягнення за наказом господарського суду Одеської області від 27.09.2011 становить більше 10 млн. грн. (з урахуванням еквіваленту суми в іноземній валюті).

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що до повноважень державного виконавця не входить правова оцінка відповідного запису, здійсненого на звороті виконавчого документа, тому посилання державного виконавця на зазначений напис в якості доказу часткового погашення заборгованості безпідставне.

Враховуючи викладене та встановивши порушення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ приписів Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив скаргу ПАТ "МАРФІН БАНК" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 та ухвалу господарського суду Одеської області від 24.06.2016 у справі № 30/17-2583-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук