ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 910/3593/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016

зі справи № 910/3593/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ", м. Харків (далі - Товариство),

до АМК

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Лаврешина Ю.В.,

відповідача - Новицького М.З.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 24.12.2015 № 12-р/тк (з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки у "прохальній частині" позовної заяви).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І. і Андрієнко В.В.): позов задоволено; визнано недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 24.12.2015 № 12-р/тк (далі - оспорюване рішення), з АМК стягнуто на користь Товариства 1 378 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АМК просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, стягнути з Товариства на користь АМК судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної і касаційної скарг. Останню мотивовано прийняттям відповідних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначає про невідповідність доводів скаржника обставинам справи і нормам матеріального права та про прийняття оскаржуваних судових рішень у відповідності з обставинами справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з оспорюваним рішенням:

- визнано, що Товариство:

у період з листопада 2012 року по листопад 2015 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з тимчасового зберігання засобів на автомобільній стоянці біля міжнародного аеропорту "Харків" (далі - Ринок ПТЗЗАСБМА) з часткою 100 відсотків;

встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість відповідних послуг (далі - Послуги), вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на Ринку ПТЗЗАСБМА шляхом встановлення такої вартості, яку неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

- за вказане порушення, на Товариство накладено штраф у сумі 2 379 417 грн.;

- Товариство зобов'язано припинити відповідне порушення шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості Послуг у двомісячний строк з дня отримання рішення.

З оспорюваного рішення вбачається таке.

Товариство надає платні послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на відкритій автомобільній стоянці загальною площею 40 000 кв.м, що використовується на підставі договору оренди з Харківською міською радою та розміщена біля 1-го пасажирського терміналу міжнародного аеропорту (далі - МА) "Харків" за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, 1.

Об'єктами дослідження щодо визначення монопольного становища є:

- Товариство, яке надає Послуги;

- Послуги.

Зберігання автомобілів в інших місцях, зокрема на дорогах загального користування, у внутрішніх дворах житлових будинків, на муніципальних парковках, не може вважатися замінником для Послуг, які надаються Товариством, оскільки послуга з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільній стоянці має виключні властивості з огляду на наявність матеріальної відповідальності зберігача, охорони і освітлення місць зберігання, а також спостереження за місцем зберігання тощо.

За показниками взаємозамінності, якими, зокрема, є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання, фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників, наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи) Послуги є товаром, який не має замінників.

Товарними межами ринку є послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільній стоянці.

Пішохідно-транспортна доступність від МА "Харків" визначена на підставі пункту 7.50 Державних будівельних норм України 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами; далі - ДБН).

За інформацією Товариства, на автомобільній стоянці біля МА "Харків" знаходиться 473 паркомісця. Отже, відповідно до таблиці 7,5 ДБН відстань від громадської будівлі (аеропорту) до автостоянки повинна бути не менше 25 м. На такій відстані інші автостоянки, крім належних Товариству, відсутні. Отже, у межах пішохідної доступності Послуги можливо отримати тільки у Товариства.

Бар'єрами вступу на Ринок ПТЗЗАСБМА на автомобільній стоянці є: неможливість переміщення попиту на послуги на іншу територію; адміністративні обмеження, які полягають у необхідності одержання згоди органів місцевого самоврядування на оренду земельної ділянки для розміщення стоянки; економічні обмеження, пов'язані з необхідністю залучення значних коштів для будівництва стоянки в разі наявності вільної земельної ділянки.

Протягом 2013 року Товариство надало 465 356 Послуг на суму 3 002 185 грн.

Протягом 2014 року Товариство надало 351 998 Послуг на суму 2 407 956 грн.

Вартість послуги за добу розрахована шляхом поділу повної добової вартості послуги на добову кількість в'їздів (10 805,80 грн. за добу/720 в'їздів = =15 грн. за добу). При цьому в калькуляції Товариства помилково зазначено "15 грн. за годину", що не відповідає фактичним розрахункам.

Завищення розрахункової вартості послуги порівняно із середньодобовими фактичними витратами становить у 2013 році - 58 % (15 грн. х 100 % / 9,48 грн. - 100 %), а в 2014 році - 39 % (15 грн. х 100 % / 10,80 грн. - 100 %) відповідно.

Отже, завищення вартості Послуг у 2013 році становило в середньому 445 %, а в 2014 році - 378 %. При цьому завищення вартості Послуг має місце також порівняно з плановими показниками роботи в середньому на 244 %.

Таким чином, Товариство, встановивши економічно необґрунтовану вартість Послуг, стягує завищену плату за послугу, що призводить до ущемлення інтересів споживачів.

Крім того, за моніторингом територіального відділення АМК щодо цін на інших автостоянках м. Харкова встановлено, що їхня вартість коливається від 10 грн. до 20 грн. за добу, що також підтверджує встановлення завищених економічно необґрунтованих цін на Послуги.

Місцевий та апеляційний господарські суди з відповідними висновками оспорюваного рішення не погодилися.

Визначення АМК пішохідно-транспортної доступності від аеропорту на підставі пункту 7.50 Державних будівельних норм України 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами) суперечить положенням статті 87 Повітряного кодексу України, відповідно є безпідставним.

Визначаючи територіальні межі досліджуваного ринку, АМК в оспорюваному рішенні помилково визначив мінімальну територію такого ринку, неправильно застосувавши, зокрема, пункт 6.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика), та дійшов передчасного висновку, що у межах пішохідної доступності Послуги можливо отримати тільки у Товариства. Інших доказів на підтвердження даного висновку в оспорюваному рішенні не наведено.

У визначенні територіальних меж Ринку ПТЗЗАСБМА АМК не проаналізовано жодного із вміщених у пункті 6.1 Методики факторів.

Наявність відмінностей у споживчих властивостях послуг паркування та транспортних засобів та Послуг не є підставою для висновку про їх невзаємозамінність.

Послуга паркування та можливість її надання в рамках територіальних меж ринку залишилася поза увагою та дослідженням АМК, і тому його висновок про відсутність взаємозамінних послуг стосовно Послуг (з тимчасового зберігання транспортних засобів) є передчасним та не відповідає обставинам справи.

В оспорюваному рішенні не встановлено можливу наявність потенційних конкурентів Товариства з надання Послуг. З цього рішення не вбачається також, щоб АМК проводився розрахунок можливості/неможливості подолання визначених самим АМК бар'єрів для вступу потенційних конкурентів на ринок протягом 1-2 років та чи вдасться компенсувати понесені потенційними конкурентами затрати, пов'язані зі вступом на ринок.

АМК не витребовувався у Товариства й не досліджувався журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання, журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів та, відповідно, не визначалася кількість короткострокових заїздів і нетривале користування послугою, що прямо впливає на собівартість послуги.

Стосовно моніторингу територіальним відділенням АМК цін на інших автостоянках м. Харкова, що оформлено відповідним протоколом, судами зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, вказані в протоколі.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина перша статті 12);

- монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина друга статті 12);

- монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (частина третя статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Попередні судові інстанції, керуючись приписами названого Закону та встановивши наявність передбачених частиною першою статті 59 цього Закону підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення, як-от неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильне застосування норм Методики, - дійшли висновку й про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують. Зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка відповідних доводів перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними згаданою статтею ГПК України.

Скаржником всупереч приписам частини другої статті 43, статей 33 і 34 ГПК України не доведено в судах попередніх інстанцій належними доказами обґрунтованості своїх заперечень проти позовних вимог і ті обставини, на які він посилався як на підставу цих заперечень. Невиконання ж відповідного процесуального обов'язку не може бути надолужене в суді касаційної інстанції в силу наведеного положення статті 1117 ГПК України. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення попередніми судовими інстанціями встановлених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Не знаходять підтвердження за змістом оскаржуваних судових рішень та іншими матеріалами справи й доводи скаржника стосовно перебрання названими судовими інстанціями на себе виключних повноважень АМК. Натомість відповідними судовими інстанціями здійснювалася перевірка правильності застосування у прийнятті оскаржуваного рішення положень Методики, що входить до компетенції суду у вирішенні господарського спору.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 зі справи № 910/3593/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій