ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 904/1210/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016

зі справи № 904/1210/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ (далі - Позивач),

до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач)

про стягнення 40 240,56 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - Дарій Л.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: Прудніков В.В. - головуючий, Чимбар Л.О. і Величко Н.Л.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 37 944,36 грн. плати за користування вагонами; 2 296,20 грн. збору за зберігання вантажу та 1 378 судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального та процесуального права, в тому числі статей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами), статей 104, 107, 512, 513, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 42, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

28.11.2013 державним підприємством (далі - ДП) "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Відповідачем (власник) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відповідача, яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці № ПР/М-13-2/11-13187 НЮдч (далі - Договір), за умовами якого:

- згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах Договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 м від стрілки примикання (пункт 1);

- даний договір укладається терміном на п'ять років з 11.12.2013 по 10.12.2018 (пункт 20);

- рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (пункт 4);

- час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11);

- власник колії сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів (пункт 15).

За залізничними накладними залізницею були прийняті порожні власні вагони для перевезення на адресу Відповідача.

На підставі наказів від 08.09.2015 № 404 та від 09.09.2015 № 409 ці вагони було затримано через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію. За цим фактом станцією Кривий Ріг Західний у порядку, передбаченому пунктами 9 і 10 розділу III Правил користування вагонами та пунктом 9 Правил зберігання вантажів, складено акти про затримку вагонів за формою ГУ-23а від 08.09.2015 № 54, від 09.09.2015 № 57 та акти загальної форми ГУ-23 від 08.09.2015 № 57, від 09.09.2015 № 60.

Враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станції Кривий Ріг Західний, Позивач розрахував плату за користування вагонами у сумі 37 944,36 грн., яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № №12099243, 12099244, 11099242, що підписані представником Відповідача із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзну колію.

Крім того, Позивачем нараховано збір за зберігання вантажів у сумі 2 296,20 грн. за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 11099045, 11099046, які Відповідачем також підписано з аналогічним застереженням.

Позивачем подано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу Відповідача, які зареєстровані у книзі повідомлень фГУ-2.

Відповідач подав суду довідки про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг, але Відповідачем не подано доказів на підтвердження вжиття ним заходів реагування на повідомлення Позивача, у тому числі доказів повідомлення Позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці"; здійснення Відповідачем зазначених дій Позивач заперечував.

Затримка вагонів на станції Кривий Ріг Західний мала місце з вини вантажоодержувача, яким несвоєчасно забиралися вагони на свою під'їзду колію, що призвело до скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

Нарахування Відповідачеві плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу є правомірним.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 було утворено публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Українська залізниця". Додатком 1 до названої постанови затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено ПАТ "Українська залізниця". До нього, зокрема, увійшло ДП "Придніпровська залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 "Питання ПАТ "Українська залізниця" було затверджено статут останнього, відповідно до пункту 2 якого ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття. Пунктом 12 Статуту ПАТ "Українська залізниця" закріплено, що дане товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

21.10.2015, відповідно до чинного законодавства, відбулася державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця"; регіональна філія "Придніпровська залізниця" значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно з витягом з протоколу № 1 засідання ПАТ "Укрзалізниця" датою початку фінансово-господарської діяльності даного товариства визначено 01.12.2015.

18.08.2015 Міністерством інфраструктури України було затверджено передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця", згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства після його реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Укрзалізниця".

На момент звернення з даним позовом до ПАТ "Українська залізниця" перейшли права та обов'язки ДП "Придніпровська залізниця"; Позивач правомірно звернувся з відповідним позовом.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника із задоволенням позову зі справи.

Відповідно до частини другої статті 908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), а також згідно з розділом ІІІ пункту 2.1 Тарифного керівництва № 1, яким визначено розмір збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) за добу. Таким чином, збір за зберігання є регульованим і не потребує додаткового погодження з вантажовласником.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Згідно з приписами пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши: факт затримки вагонів за наказами від 08.09.2015 № 404 та від 09.09.2015 № 409 з вини Відповідача, яким несвоєчасно забиралися раніше прибулі вагони на свою під'їзну колію, що призвело до скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг; відсутність належних доказів на спростування наведеного, - дійшли не запереченого доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Посилання скаржника на те, що "ПАТ "Українська залізниця" не може виступати Позивачем у справі № 904/1210/16", вже належним чином спростоване судом апеляційної інстанціями з посиланням на відповідні законодавчі приписи та обставини справи.

Перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 1117 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не наведено доводів стосовно порушення або неправильного застосування судовими інстанціями правил статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 зі справи № 904/1210/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя В. Палій