ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 921/411/13-г/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі№ 921/411/13-г/9 господарського судуТернопільської області за позовомПриватного підприємства "Укрпалетсистем" доДочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення 778 281,35 грн.

за участю представників від: позивача Гонік О.С. (довір. від 20.02.2013)відповідача Фрейдук О.М. (довір від 09.01.2014)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі № 921/411/13-г/9, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013, частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (Позивач), з урахуванням уточнення позовної заяви, стягнуто з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Відповідач) на користь Позивача 618 786,35 грн. - основного боргу, 47 350,17 грн. - 19% річних за користування чужими коштами, 15 565,63 грн. судового збору. Відмовлено Позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з Відповідача 37 382,10 грн. - пені та 74 762,73 грн. - 30 % річних від простроченої суми.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в позові.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 277/07/12 від 25.07.2012, укладеного між Приватним підприємством "Укрпалетсистем" (Продавець) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець), Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нафтопродукти (товар), а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Продаж окремих партій товару здійснюється на підставі цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору товар поставляється Покупцю партіями в кількості і по ціні, зазначеній в заявках, на умовах ЕХW (нафтобаза продавця, надалі - пункт доставки), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін. При тлумаченні умов цього договору застосовуються правила Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно з пунктом 3.4 договору днем виконання Продавцем обов'язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

В пункті 4.3 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставленого Продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Позивачем поставлено дизельне пальне філії "Збаразький райавтодор" , філії "Шумський райавтодор" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на загальну суму 818 786,35 грн., що підтверджується накладними від 26.07.2012, 12.09.2012, 20.10.2012, 24.10.2012, довіреностями від 26.07.2012, 11.09.2012, 20.10.2012 на ім"я Швидкого В.А., від 24.10.2012 - на ім"я Федуся В.В.

Оскільки, Відповідачем оплачено за отриманий товар частково, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 618 786,35 грн. - основного боргу, 47 350,17 грн. - 19% річних за користування чужими коштами, 37 382,10 грн. - пені та 74 762,73 грн. - 30 % річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 618 786,35 грн. основного боргу за отриманий товар, вказав на їх обґрунтованість.

Суди посилаються на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктами 2.2.3., 4.3. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару, а також витрати на його транспортування (у випадку здійснення доставки товару покупцю). Оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, оплату за отриманий товар провів частково в розмірі 200 000 грн., що підтверджується довідкою № 530 від 17.06.2013р. Житомирської філії ПАТ "Укрінбанк".

Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги посилання Відповідача на ненастання строку виконання грошового зобов'язання в силу пункту 4.5. договору, згідно із яким підставою для оплати є рахунок, виставлений продавцем, оскільки відповідно до пункту 4.3. вищевказаного договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару. Посилаючись на можливу зміну реквізитів одержувача коштів Відповідач не надав доказів про переказ внаслідок цього коштів на помилкові рахунки чи вжиття будь-яких заходів відповідно до звичаїв ділового обороту для забезпечення належної оплати товару протягом 21 дня. Умовами договору не передбачено способу направлення Покупцеві рахунків на оплату, крім того, Відповідачем частина боргу оплачена, а Позивачем рахунки Відповідачеві надіслані електронною поштою.

Судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 19% річних за користування чужими грошима в розмірі 47 350,17 грн.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи Позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача пені та 30% річних зазначив, що зі змісту пункту 5.2. Договору сторони встановили відповідальність Покупця у формі пені та 30 % річних виключно щодо порушення ним строків розрахунків, які передбачені у додаткових угодах, а не основним договором, а також, за невиконання умов пунктів 2.2.2., 2.2.4. договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується поставка Позивачем товару Відповідачеві.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на власника (власників) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, а за невиконання приписів цього Закону передбачена відповідальність посадових осіб господарюючого суб'єкта. Зокрема, стаття 15 даного Закону передбачає, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в рамках їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільніли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Безпідставним є посилання Відповідача на те, що строк оплати за товар настає після отримання рахунків, оскільки в пункті 4.3 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідач вказує на те, що початком строку для оплати товару є дата отримання документів про якість поставленого товару.

Відповідно до частини 1 статті 666 Цивільного кодексу України покупець має право встановити розумний строк для передання продавцем приналежностей товару та документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром.

Матеріали справи не містять доказів звернення Відповідача з вимогою до Позивача про передачу вказаних документів.

Крім того, вимоги закону і умови договору не ставлять у залежність обов'язок Покупця оплатити поставлений товар після отримання цих документів.

Судами досліджено питання щодо повноважень у представників Відповідача отримувати від Позивача товарно-матеріальні цінності.

Згідно з листом Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 19% річних за користування чужими грошима.

Відповідно до пункту 5.3. договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару.

В пункті 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" вказується на те, що зазначені в статті 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими коштами і це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення цих процентів за наявності порушення боржником грошового зобов"язання, а в пункті 2.7 цієї Постанови зазначено про те, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) на прострочену суму оплати товару.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає правових підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів по даній справі.

В касаційній скарзі містяться доводи тотожні доводам, зазначеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі, вони були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Касаційна скарга Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишається без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 відстрочено сплату судового збору за розгляд касаційної скарги до прийняття касаційною інстанцією постанови у справі № 921/411/13-г/9.

Тому, судовий збір у розмірі 6 661,37 грн. підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 921/411/13-г/9 залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства " Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, 8, ідентифікаційний код 31995099) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі міста Києва, МФО 820019; код отримувача: 38004897; рахунок 31211254700007) судовий збір за розгляд касаційної скарги в розмірі 6 661,37 грн.

На виконання даної постанови доручити Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда