ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 910/14022/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. (судді: Пукшин Л.Г., Головатюк Л.Д., Стасюк С.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у справі№910/14022/14 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Квазар" до1.Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" "НТК" Інститут монокристалів "Національної академії наук України"; 2.Національної академії наук України; 3.Державної реєстраційної служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києвіза участюПрокуратури міста Києва провизнання права власності та скасування державної реєстрації за участю представників: від прокуратури Попенко О.С., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №042031, вид.15.03.2016 р.від позивача Миронюк В.П., довіреність №194/А від 03.06.2016 р. Михайлов Т.М., довіреність №72/А від 15.02.2016 р. Мельникова І.Г., довіреність №350/А від 17.11.2016 р.від відповідачів 1. Радкевич О.І., довіреність №04-16/Д від 11.01.2016 р. Костюк С.Ю., довіреність №04-16/Д від 14.01.2016 р. 2. Подлящук О.П., довіреність №17/1782-"12" від 30.09.2014 р. 3. не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаУмірова О.О., довіреність №18/16 від 30.11.2016 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівне з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. у справі №910/14022/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Квазар" до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" "НТК" Інститут монокристалів "Національної академії наук України", Національної академії наук України, Державної реєстраційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на групу приміщень, що знаходяться в одноповерховій прибудові за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, літ. "А9", скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.11.2013 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2013 р.

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що за висновками господарських судів попередніх інстанцій позивачем не доведено, що державою в особі відповідача 2 зареєстровано право власності саме на належне позивачу майно і, як наслідок, не доведено, що відповідними діями було порушено права позивача.

У зв'язку з цим, місцевий та апеляційний господарські суди також визнали відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Не погодившись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Квазар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. та передати справу №910/14022/14 на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника, при винесенні оскаржуваних рішень попередні судові інстанції керувались виключно висновком судової експертизи та не дослідили всі наявні в матеріалах справи докази, а також не залучили до участі у справі всіх осіб, прав та інтересі яких вона стосується.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2016 р. справу №910/14022/14 передано колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Корнілова Ж.О., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 р., колегією суддів в складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Корнілова Ж.О., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Квазар" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.11.2016 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2016 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд на 12.12.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/6182 від 12.12.2016 р., у зв'язку з лікарняним судді Корнілової Ж.О., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №910/14022/14 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я, Нєсвєтова Н.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2016 р.).

До початку судового розгляду представники відповідачів 1 та 2 скористались правом, наданим їм ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подали відзиви на касаційну скаргу.

В свою чергу, від позивача до початку судового розгляду надійшли додаткові обґрунтування та пояснення по справі.

В судове засідання 12.12.2016 р. з'явились представники прокуратури, позивача, відповідачів 1 та 2, а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Представники відповідача 3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Представники прокуратури, відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №910/14022/14 є вимоги позивача про визнання права власності, а також про скасування рішення про державну реєстрацію та свідоцтва про право власності.

Вказані вимоги вмотивовано тим, що спірне майно є власністю Публічного акціонерного товариства "Квазар", однак, позивачу стало відомо, що право власності на нього було зареєстровано за Державою Україна в особі Національної академії наук України.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили, що в результаті корпоратизації Державного підприємства - заводу "Квазар" у 1994 році на його базі було створено Відкрите акціонерне товариство "Квазар", що в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Квазар".

При цьому, відповідно до переліку об'єктів нерухомого майна, переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Квазар", до статутного фонду позивача передано, зокрема, одноповерхову обстройку, в т.ч.: столова, прохідна, камера кондиціювання, 1976 року введення в дію.

В подальшому, Відкритим акціонерним товариством "Квазар" було оформлено право колективної власності та отримано Свідоцтво про право власності серії МК №010003328 на 5/100 частини площею 6557,6 кв.м. від майнового комплексу площею136734,1 кв.м., розташованого в місті Києві за адресою вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, до яких входять такі об'єкти: 1. Поліклініка (літ. А) площею 3962,00 кв.м., 2. Одноповерхові прибудови, в т.ч.: їдальня, прохідна, камера кондиціонування (літери А9, А7) площею 2595,60 кв.м.

Крім того, 15.09.2004 р. Відкритому акціонерному товариству "Квазар" видано Свідоцтво про право власності (колективної власності) на нежилий будинок - пункт перекачки соляної кислоти площею 129,70 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Північно-Сирецька, 1-3.

В свою чергу, Реєстраційним посвідченням №024986, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майн, а посвідчено, що нежилі будівлі та нежилі приміщення загальною площею 21269,2 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Північно-Сирецькій, 1-3, зареєстровані за Відкритим акціонерним товариством "Квазар" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 25.10.2000 р., свідоцтва про право власності від 09.09.2003 р., свідоцтва про право власності від 02.03.2004 р., свідоцтва про право власності від 15.09.2004 р. та договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2006 р. за реєстровим №6248 та записаного в реєстрову книгу за реєстровим №129-з від 27.01.2007 р.

Поряд з цим, в 2011 році будівлі літ. "А9" разом з прибудовами було присвоєно поштову адресу: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3.

Серед іншого, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.2013 р. проведено державну реєстрацію права власності Держави Україна в особі Національної академії наук України на нежитлові будівлі загальною площею 27 218,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2013 р. вбачається, що у даному випадку право державної власності було зареєстровано на складові частини об'єкта нерухомого майна: літ. Х - лабораторно-виробничий корпус загальною площею 19093,1 кв.м., літ. А9 - адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 6178,4 кв.м., літ. Ф - побутові приміщення загальною площею 1946,8 кв.м.

На сьогодні будівлі загальною площею 27 218,3 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, перебувають на балансі відповідача 1 та передані йому в оперативне управління, про що 27.11.2013 р. внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, позивач, вважаючи, що на належне йому нерухоме майно незаконно оформлено право державної власності, проведено державну реєстрацію та видано свідоцтво про право власності, звернувся з позовом до господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що надає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певної особи.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у такому позові може бути лише особа, яка вже є власником майна, а відповідачем - особа, яка не визнає факту належності майна позивачеві та не визнає за ним права здійснювати правомочності власника.

Отже, з наведеного вбачається, що вирішуючи спір в даній судовій справі господарські суди попередніх інстанцій на підставі наявних доказів мали надати об'єктивну оцінку наявності у позивача невизнаного іншими особами права, тобто, встановити, що майно, власником, якого, є позивач, є ідентичним майну, на яке було оформлено право державної власності.

Так, на підставі висновку проведеної експертизи, а також інших наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, інвентарної картки №1 обліку основних засобів та листа Фонду державного майна України №10-15-15332 від 11.11.2014 р.), господарськими судами попередніх інстанцій прийшли до висновку про недоведеність позивачем того факту, що належні йому приміщення увійшли до складу майна, на яке було зареєстровано право власності за Державою Україна в особі Національної академії наук України. Тобто, позивачем не доведено, що нерухоме майно, на яке оформлено право власності за Державою Україна в особі Національної академії наук України, є тим самим об'єктом нерухомості, власником якого є позивач.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеною правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим вбачає, що ними правомірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності, оскільки позивач не довів, що його право порушено відповідачем 1 та відповідачем 2.

У зв'язку з цим, судова колегія господарського суду касаційної інстанції також вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відмовили в задоволенні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.11.2013 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2013 р.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України, як такі, що зводяться виключно до переоцінки доказів вже досліджених та оцінених господарськими судами попередніх інстанцій.

Поряд з цим, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами в повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові акти не підлягають зміні чи скасуванню.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на позивача покладається судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Квазар" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. у справі №910/14022/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А. С. Ємельянов

Судді В. Я. Карабань

Н. М. Нєсвєтова