ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 907/406/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест"напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.16 та рішення господарського суду Закарпатської області від 22.07.16у справігосподарського суду Закарпатської області №907/406/16за позовомУжгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської радидотовариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест"простягнення 89 763,75грн.,

за участі представників сторін:

від ГПУ - не з'явилися,

від позивача - не зявилися,

від відповідача - Логойда В.М.,

У С Т А Н О В И В:

24.06.2016 Ужгородська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради звернулися до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 89 763,75грн. В обгрунтування позовних вимог зазначали про порушення товариством зобов'язань зі своєчасного та у повному обсязі внесення платежів по орендній платі у відповідності до умов договору оренди нежитлового приміщення.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест" проти позовних вимог заперечували, визнаючи борг частково з тих підстав, що з урахуванням встановленого за перший місяць розміру орендної плати, та пролонгації договору, орендні платежі за період з липня 2013 по жовтень 2014 року склали 52 508,24грн.

22.07.2016 рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.), залишеним без змін 25.10.2016 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Юрченко Я.О., Зварич О.В., Хабіб М.І.) позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ СП Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест" на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради 89 763,75грн. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Департаменту та тим, що зазначена сума боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову та рішення у справі, а позов залишити без розгляду. Зазначали, що Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, який відноситься до органів місцевого самоврядування, не було делеговано повноваження органу виконавчої влади. Стверджували, що Департамент, як юридична особа взмозі самостійно здійснювати захист своїх прав.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За вимогами ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2007 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, (Орендодавець) та ТОВ спільним українсько-словацьким підприємством "Фем-інвест" (Орендар) було укладено договір оренди №897/0, відповідно до умов якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 12а, площею 568,1 кв.м. для використання під майстерні.

Згідно п.2.1. договору вступ орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акту приймання-передачі.

Договір укладається на строк з 11.09.2007 по 11.09.2008, та у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п.п.3.1., 9.2 договору).

11.09.2007 сторони підписали акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору оренди №897/0 від 11.09.2007.

28.11.2014 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ СП Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест" уклали додаток до договору №897/0 від 11.09.2007, яким узгодили розірвати (припинити дію) зазначеного договору, та за актом приймання-передачі орендованого нежилого приміщення оформили передачу орендарем та приймання орендодавцем цього об'єкту оренди.

Відповідно до п.5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату. Остання згідно умов розділу IV цього договору встановлена відповідно до Протоколу конкурсної комісії №2 від 11.09.2007, і становить 3150 грн.; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; орендна плата вноситься безготівково на відповідний розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа наступного місяця.

За вимогами ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтовував свої вимоги неналежним виконанням відповідачем обов'язків зі сплати орендної плати за укладеним між сторонами договором, розмір якої відповідно до умов останнього за період з липня 2013 по жовтень 2014 склав 89 763,75грн., доказів здійснення чого матеріали справи не містять.

Перевіряючи дотримання кожною зі сторін узятих на себе зобов'язань, суди попередніх інстанцій установили, що прийнявши орендоване майно у користування, відповідач сплачував орендні платежі згідно умов договору №897/0 від 11.09.2007, що ним і не заперечується, проте починаючи з липня 2013 року припинив сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із установленого договором та не виконаного фактично обов'язку відповідача зі сплати орендної плати у спірний період, при цьому обгрунтовано зазначили, що умови пункту 9.2 договору та відповідні положення закону стосуються продовження договірних відносин на наступний період, а не початку дії його умов, зокрема щодо розміру орендної плати, на кожний наступний строк. Тому з урахуванням приписів ст.ст.32-34, 43 ГПК України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, господарські суди дійшли правильного висновку, що розмір нарахованої позивачем орендної плати у сумі 89 763,75грн. є обгрунтованим та таким, що підлягає стягненню.

Твердження заявника у касаційній скарзі стосовно того, що прокуратурою позов у цій справі не міг бути заявлений через відсутність інтересів держави не заслуговують на увагу, оскільки попередніми судовими інстанціями, із посиланням на положення ст.2 ГПК України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-РП/99, обгрунтовано зазначено, що керівник Ужгородської місцевої прокуратури, звернувшись із позовом в інтересах держави в особі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, обгрунтовував існування порушень інтересів держави, ненадходженням унаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань до бюджету відповідних сум у сплаті орендної плати, що створює загрозу ефективного використання та збереження майна міста. Органом, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, а причини заявлення позову прокурор обгрунтовував тривалим невжиттям зазначеним органом заходів примусового стягнення орендної плати.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Словацького підприємства "Фем-Інвест" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.16 та рішення господарського суду Закарпатської області від 22.07.16 у справі №907/406/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк