ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 904/1881/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.16у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/1881/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна"провизнання недійсним договору оренди,за участі представників сторін:

від позивача - Опанасенко І.Ю.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

22.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди №2501 від 25.01.2013, укладеного між ними та товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна".

23.05.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін 02.08.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Кощеєв І.М., Євстигнеєв О.С., Березкіна О.В.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи відсутністю підстав для застосування ст.ст.203, 215 ЦК України.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 25.01.2013 між товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект-Україна" (орендодавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (орендар) було укладено договір оренди №2501, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування майно: виробниче обладнання - піч газову штовхаючу, серія "ТермоГаз" - ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ, яке розташоване за адресою: 53207, м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 169, та є власністю орендодавця.

01.02.2013 ТОВ "Залізничмаштехкомплект-Україна" передали ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод" зазначене майно за актом приймання-передачі №1, з відповідною технологічною документацією.

У подальшому додатковими угодами до договору оренди №2501 від 25.01.2013 вносились зміни. Додатковою угодою №1 від 16.09.2013 орендар був повідомлений про те, що майно, яке є предметом договору оренди, знаходиться в заставі у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно договору застави № 50213Z30 від 20.09.2013 р. Додатковою угодою №3 строк оренди склав 35 місяців з моменту передачі майна, а строк дії було продовжено до 31.11.2015. Додатковою угодою №4 сума орендної плати встановлено на рівні 780,00грн. за один календарний день.

30.11.2015 договір оренди від 25.01.2013 р. № 2501 закінчив свою дію.

11.02.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11210/15, яке набрало чинності 24.03.2016, зобов'язано ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод повернути ТОВ "Залізничмаштехкомплект-Україна" виробниче обладнання - піч газову штовхаючу, серія "ТермоГаз" - ТО-25.108.6/950-ИЗ-Н-ОВ.

Звертаючись із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що орендоване майно було придбано ним у власність ще до укладення договору оренди № 2501 від 25.01.2013, на підставі договору поставки №0108/Т-1 від 01.08.2011. Передача ж цього майна за спірним договором в оренду, на думку ТОВ "Нікопольський ливарно-механічний завод" є наслідком зловживання колишнім директором підприємства останнього своїми службовими обов'язками, з огляду на що за відсутності необхідного обсягу дієздатності, наявні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ч.5 ст.203, ст.215 ЦК України.

Як убачається зі змісту постанови та рішення, в основу висновків судів обох інстанцій покладено факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 у справі №904/11210/15.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вищевикладені положення закону, касаційна інстанція виходить із того, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою. Тому суди попередніх інстанцій без достатніх правових підстав застосували положення статті 35 ГПК України, відступивши від приписів статті 129 Конституції України, якими до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін яка, зокрема, полягає у визначених частиною 1 статті 33 ГПК України положеннях у відповідності до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Помилкове застосування положень статті 35 ГПК України обумовило залишення попередніми судовими інстанціями поза увагою, усупереч вимогам статті 43 ГПК України тверджень позивача, що з причин звільнення попереднього керівника ТОВ "НЛМЗ", значна частина первинної документації товариства зникла, тому на час розгляду справи №904/11210/15 правова оцінка обставин об'єктивно не могла бути здійснена повно та всебічно, лише на підставі тієї частини доказів, які подав позивач. Не враховано, що колишній керівник ТОВ "НЛМЗ" Русаков В.О. переслідується правоохоронними органами у порядку кримінального провадження об'єднаних під №12015040340003065. Копія додаткової угоди №2 до договору поставки договором №0108/Т-1 від 01.08.2011, яка може бути доказом переходу права власності на піч від позивача до відповідача, була отримана останнім 17.05.2016 із матеріалів кримінального провадження за постановою слідчого, після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі №904/11210/15, як і копія четвертого акту приймання-передачі, надана відповідачем 12.05.2016. А також, що право власності на піч відповідач за договором №0108/Т-1 від 01.08.2011 набував за 4-ма актами приймання-передачі: від 03.02.2012, від 20.02.2012, від 19.03.2012, та від 04.07.2012, тобто раніше дати укладення спірного договору оренди №2501 від 25.01.2013.

Відповідно до положень ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" задоволити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.16 у справі №904/1881/16 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяН.М. Нєсвєтова