ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 923/1312/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Владимиренко С.В.,

Гольцової Л.А.

за участю представників:

ПАТ "Дельта Банк" - Олійник А.О.,

ТОВ "Амалтея" - ВасильєвоїМ.В., Костири А.М., Мамедової Т.В.,

Національного банку України - не з'явився,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Фурмана Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016

та на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2016

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014

у справі № 923/1312/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Національного банку України;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 8 644 349,19 доларів США

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Амалтея" про стягнення 5 407 000,00 дол. США на повернення кредиту, що був наданий на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13.07.2011, а також 837 468,56 дол. США заборгованості за відсотками за користування цим кредитом, 29 080,63 дол. США пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 2 390 800,00 дол. США штрафу за порушення договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 407 000,00 дол. США заборгованості по кредиту, 837 468,56 дол. США відсотків за користування кредитом, 30 000,00 дол. США штрафних санкцій та 55 365,41 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 рішення господарського суду від 21.10.2014 змінено, надано ТОВ "Амалтея" відстрочку виконання рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 строком на 1 рік до 29.01.2016. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 в частині стягнення з відповідача 20 771,36 доларів США пені та передано справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.10.2015 позов про стягнення пені згідно з договором кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13.07.2011 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 222 519,16 грн. пені та 51,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 рішення господарського суду Херсонської області від 15.10.2015 залишено без змін.

25.01.2016 до господарського суду Херсонської області від ТОВ "Амалтея" подана заява про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 за нововиявленими обставинами, в якій ТОВ "Амалтея" просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення 5 407 000,00 дол. США суми заборгованості за кредитом, 837 468,56 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 29 080,63 дол. США пені, 2 390 800,00 дол. США штрафу. Визнати недійсним договір кредитної лінії від 13.07.2011. Стягнути з ТОВ "Амалтея" на користь ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти в сумі 43 101 359,80 грн. заборгованості за кредитом. Стягнути з ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Амалтея" 10 525 470,91 грн. отриманих процентів за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2016 (суддя Немченко Л.М.) заяву ТОВ "Амалтея" про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 за нововиявленими обставинами у справі № 923/1312/14 задоволено частково. Скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014. Відмовлено в задоволенні позову. Визнано недійсним договір кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13.07.2011. Стягнуто з ТОВ "Амалтея" на користь ПАТ "Дельта Банк" 43 101 359,80 грн. заборгованості за кредитом. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Амалтея" 80 388,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач довів наявність існування нововиявленої обставини, зокрема відсутність на момент укладення договору кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13.07.2011 у ПАТ "Дельта Банк" генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Будішевська Л.О. - головуючий, судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2016 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Амалтея" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 відмовлено. Рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 у справі № 923/1312/14 залишено без змін. Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач мав можливість з'ясувати інформацію щодо наявності або відсутності у ПАТ "Дельта Банк" генеральної ліцензії на здійснення валютних операції під час розгляду справи по суті. Крім того, Національним банком України на виконання положень ст. 11 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою правління Національного банку України 14.10.2004 № 483. На підставі п. 1.5. цього Положення Національним банком України 08.10.2009 було видано АТ "Дельта Банк" банківську ліцензію № 225 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також надано письмовий дозвіл № 225-4 від 08.10.2009 на право здійснювати операції з валютними цінностями, що підтверджує правомірність видачі АТ "Дельта Банк" кредиту в іноземній валюті ТОВ "Амалтея".

У касаційній скарзі ТОВ "Амалтея" просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 02.06.2016, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2016 змінити. Задовольнити повністю заяву ТОВ "Амалтея" про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014. В обґрунтування скарги ТОВ "Амалтея" стверджує про порушення господарськими судами приписів ст.ст. 192, 216, 1054 ЦК України, ст. 198 ГК України, ст.ст. 99, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5, 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993, ст.ст. 44, 56 Закону України "Про Національний банк України". Так, на думку скаржника, визначальною умовою правомірності надання банком кредиту в іноземній валюті є наявність у нього на момент укладання відповідного кредитного договору генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, тоді як генеральна ліцензія Національного банку України у ПАТ "Дельта Банк" була відсутня, і ця обставина є нововиявленою обставиною, яка не була і не могла бути відома ТОВ "Амалтея" раніше ніж інформація про цю обставину була офіційно оприлюднена. При цьому, скаржником зазначено про те, що в п. 5.3 постанови правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001 Національним банком України з перевищенням наданих йому повноважень зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", однак вказаним Декретом такий вид документів як письмовий дозвіл не передбачений. Отже, на думку скаржника, Одеським апеляційним господарським судом не враховано те, що Національний банк України не мав повноважень самостійно встановлювати інший порядок здійснення валютних операцій ніж це встановлено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", обмежуючи таким чином дію Декрету. У зв'язку з цим, валютна операція з надання кредиту в іноземній валюті за договором кредитної лінії № ВКЛ-2006474 від 13.07.2011 на підставі банківської ліцензії № 225 від 15.02.2006, письмового дозволу № 225-4 від 08.10.2009, здійснена ПАТ "Дельта Банк" з порушенням чинного законодавства України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в даному випадку нововиявлених обставин.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Звертаючись до господарського суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 за нововиявленими обставинами, ТОВ "Амалтея" як на нововиявлену обставину послалося на те, що станом на 13.07.2011 та 14.07.2011 (дата укладання договору кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 та дата видачі кредиту) у ПАТ "Дельта Банк" була відсутня генеральна ліцензія Національного банку України на здійснення валютних операцій. З огляду на це, відповідач вважає, що ПАТ "Дельта Банк" не мав правових підстав для надання ТОВ "Амалтея" або будь-якій іншій особі кредиту в іноземній валюті (доларах США) за відсутності генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. Отже, на думку відповідача, договір кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 від 13.07.2011 є недійсним відповідно до вимог ст. 215 ЦК України. Вказана обставина, як стверджує відповідач, стала йому відома 19.01.2016 під час ознайомлення з інформацією, розміщеною на сайті Національного банку України в розділі "Реєстрація та ліцензування" та є істотною обставиною для вирішення даної справи. Заявник стверджує, що дана обставина не була та не могла бути відома раніше, оскільки інформація з'явилась на сайті Національного банку України 12.01.2016. Ця обставина, на думку відповідача є істотною і виключає задоволення позовних вимог ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 ст. 112 ГПК України регламентовано перелік підстав такого перегляду, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами (ст.ст. 34, 36 ГПК України).

Також в п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 38 ГПК України.

Крім того, істотність нововиявлених обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) є обов'язковою умовою.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Розглянувши заяву про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 за нововиявленими обставинами, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не довів про неможливість раніше дізнатися про відсутність на момент укладення кредитного договору (13.07.2011) генеральної ліцензії з огляду на таке:

Статтею 22 ГПК України встановлені процесуальні права та обов'язки сторін, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу.

Сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів (ст. 38 ГПК України).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України сторони мають однакові процесуальні права і рівною мірою ними користуються, що є реалізацією принципу рівності перед судом, викладеного у ст. 42 ГПК України. Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Такі права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що за умови належного користування своїми процесуальними правами, відповідач мав можливість з'ясувати інформацію щодо наявності або відсутності у ПАТ "Дельта Банк" генеральної ліцензії на здійснення валютних операції при розгляді справи.

Щодо стверджень ТОВ "Амалтея" про те, що ПАТ "Дельта Банк" не мало взагалі правових підстав для надання ТОВ "Амалтея" або будь-якій іншій особі кредиту в іноземній валюті (доларах США), оскільки така валютна операція здійснена на підставі банківської ліцензії № 225 від 15.02.2006, письмового дозволу № 225-4 від 08.10.2009, які видані відповідно до вимог Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001, яке суперечить Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", то вказані доводи скаржника Вищий господарський суд України вважає безпідставними з огляду на невірне тлумачення ТОВ "Амалтея" норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин сторін.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу Національного банку України на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління Національного банку від 17.07.2001 № 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ (вказаний пункт діяв з моменту прийняття вказаного положення і до 15.08.2011), тобто станом на 13.07.2011 та 14.07.2011 (дата укладання договору кредитної лінії № ВКЛ-2006474/1 та дата видачі кредиту) вказаний пункт Положення був чинним.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Генеральні ліцензії видаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Отже, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу Національного банку України на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Тобто, надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (письмового дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 21.03.2011 № 6-7ц11, а також відповідні роз'яснення містяться у п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Посилання скаржника на те, що Національний банк України взагалі не мав права встановлювати можливість надання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями у своєму Положенні про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління Національного банку від 17.07.2001 № 275, відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки такі повноваження надані Національному Банку України як ст. 11 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" так і ст. 44 Закону України "Про Національний банк України".

Отже, за наявності у ПАТ "Дельта банк" банківської ліцензії № 225 від 15.02.2006 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також дозволу № 225-4 від 08.10.2009, виданого Національним банком України, на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема, на право здійснювати операції з валютними цінностями, банк мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та, відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.

На підставі наведеного вище, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, та виходячи з того, що господарським судом апеляційної інстанції під час перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 не допущено порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 923/1312/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: С. Владимиренко Л. Гольцова