ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 911/2666/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" - Герасименка С.В.,

ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" - Павліченко С.В.,

Києво-Святошинського районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції - не з'явився,

Національного банку України - Шматка В.О.,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Цуканової С.Г.,

ПАТ "Державний ощадний банк України" - Субори Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про вжиття заходів до забезпечення позову

та касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016

та на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2015

у справі № 911/2666/15

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та Києво-Святошинського районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Національного банку України;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - Уповноважена особа) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") та Києво-Святошинського районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (далі - Реєстраційної служби) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Національного банку України; 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання недійсним укладеного АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" договору від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012;

- визнання чинним договору іпотеки від 31.05.2012, укладеного АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика";

- визнання ПАТ "Златобанк" попереднім іпотекодержателем з 31.12.2012 нерухомого майна відповідно до договору іпотеки від 31.05.2012;

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2015 (суддя Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 (колегія суддів у складі: суддя Федорчук Р.В. - головуючий, судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в заставу Національному банку України за договором № 12/ЗМП від 05.03.2014 передавались майнові права вимоги щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитними договорами, жодних майнових прав за забезпечувальними договорами в заставу за договором № 12/ЗМП від 05.03.2014 не передавалось, а тому посилання позивача на порушення АТ "Златобанк" ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та п. 3.4.2. договору про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 при укладенні спірного договору, безпідставні. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що за спірним договором про розірвання припинялись чи змінювались умови кредитних договорів (майнові права за яким передавались в заставу Національному банку України), а тому кредитні договори є чинними, а кінцевий термін повернення коштів за кредитним договором-1 пролонговано до 31.08.2019, за кредитним договором-2 кінцевий термін повернення пролонговано до 18.05.2016, за кредитним договором-3 кінцевий термін повернення пролонговано до 18.05.2016.

У касаційній скарзі та поясненнях позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016, рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 579, ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу". Так, на думку позивача, згоди заставодержателя - Національного банку України - на виключення з наданого АТ "Златобанк" забезпечення виконання кредитних зобов'язань - іпотечного договору, укладеного останнім з майновим поручителем, не було на момент укладення АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" 29.10.2014 договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012. Крім того, договір про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 був укладений в період коли діяла постанова правління Національного банку України від 25.09.2014 № 602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України". Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови, з 01.10.2014 прийняття в заставу майнових прав можливе щодо кредитного портфелю банку лише у наступному вигляді: "Майнові права за укладеними банком-позичальником кредитними договорами з юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, фізичними особами, виконання зобов'язань за якими в повному обсязі забезпечене іпотекою, крім об'єктів незавершеного будівництва". Тобто, на думку позивача, передача в заставу Національного банку України кредитних договорів банків з позичальниками з 01.10.2014 можлива лише, якщо виконання за ними забезпечене нерухомим майном.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить задовольнити подану касаційну скаргу та скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016, рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2015 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Так, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на те, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та укладений з порушенням майнових прав Національного банку України.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. При цьому, ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" зазначає про те, що господарськими судами не досліджено всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення; не залучено осіб, прав і обов'язків яких може стосуватися рішення у даній справі; не враховано судові рішення в адміністративній справі, в якій досліджувалося питання нікчемності договору від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди під час розгляду справи встановили наступне:

- 30.05.2012 ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Пашківочка" укладено кредитний договір № 123/12-КLМV (далі - кредитний договір-1);

- 21.05.2012 ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Пашківка" укладено кредитний договір № 110/12-КL (далі - кредитний договір-2);

- 29.10.2010 ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ЛЦ "Скандинавія" (змінено на ТОВ "ТЛК "Арктика") укладено кредитний договір № 153/10-КL (далі - кредитний договір-3);

- у забезпечення виконання вказаних кредитних договорів, 31.05.2012 ПАТ "Златобанк" (іпотекодержатель, позикодавець) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (іпотекодавець, позичальник за кредитним договором-3) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2614 (далі - договір іпотеки), відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер - НОМЕР_1, і розташоване на двох земельних ділянках, а саме: площею 2.500 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та площею 2.500 га, кадастровий номер: НОМЕР_2; земельна ділянка площею 2.500 га, кадастровий номер: кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада і має цільове призначення - ведення фермерського господарства; земельна ділянка площею 2.500 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада і має цільове призначення - ведення фермерського господарства (далі - предмет іпотеки);

- 29.10.2014 ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" укладено договір про розірвання договору іпотеки (далі - оспорюваний договір, договір про розірвання), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3287, відповідно до п.п. 1, 7 якого сторони домовились припинити дію договору іпотеки 31.05.2012 та зазначили, що даний договір є підставою для зняття заборони відчуження, накладеної на підставі договору іпотеки та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зняття заборони відчуження та запису про реєстрацію припинення іпотеки, про що були внесені відповідні записи приватним нотаріусом у цей же день;

- 03.12.2014 АТ "Златобанк" та ОСОБА_7 укладено договір застави майнових прав № 153/10/КL/S-8, який виступає забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором від 29.10.2010 № 153/10-КL, загальною вартістю застави 7 723 397,67 дол. США, що у повному обсязі покриває суму кредиту;

- 30.10.2014 АТ "Златобанк" та ТОВ "Пашківка" було укладено договір застави майнових прав № 110/12-КL/S-1, який виступає забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ "Пашківка" за кредитним договором від 21.05.2012 № 110/12-КL, загальною вартістю застави 1 500 000 дол. США;

- 30.10.2014 АТ "Златобанк" та ТОВ "Пашківка" укладено договір застави майнових прав № 123/12-КLМV/S-1, який виступає забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ "Пашківочка" за кредитним договором від 30.05.2012 № 123/12-КLМV, загальною вартістю застави 1 008 000 дол. США;

- відповідно до договору про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014, укладеного як забезпечення наданого Національним банком України АТ "Златобанк" рефінансування (кредитний договір від 05.03.2014 № 12), АТ "Златобанк" передало Національному банку України майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними та фізичними особами за переліком, наведеним у додатку № 1 до цього договору про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014;

- постановою Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням № 30 від 13.02.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато з 14.02.2015 процедуру виведення АТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та було призначено наказом № 48 від 13.02.2015 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_8 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк";

- постановою Правління Національного банку України № 310 від 12.05.2015 відкликано банківську ліцензію АТ "Златобанк". Рішенням № 99 від 13.05.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" та призначено наказом № 156 від 13.05.2015 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_8 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк";

- Уповноважена особа звернулася до ТОВ "ТЛК "Арктика" з повідомленням № 102 від 20.05.2015 про нікчемність договору про розірвання на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якому зазначено, що спірним договором про розірвання АТ "Златобанк" відмовився від власних майнових прав (права вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика", які передбачають можливість іпотекодержателя отримати за визначених у договорі випадків право власності на предмет іпотеки), а тому останній є нікчемним, оскільки є правочином, спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків, тобто уклавши договір про розірвання, його сторони визнали факт припинення дії договору іпотеки та факт припинення прав АТ "Златобанк" як іпотекодержателя за договором іпотеки. З цих же підстав позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про нікчемність договору від 29.10.2014 згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов'язання (ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 546, 575 ЦК України), а відсутність з боку банку на момент укладення цього договору майнових вимог до товариства за договором іпотеки від 31.05.2012, унеможливлює відмову від таких майнових вимог. За встановлених обставин, правові підстави для застосування вимог п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відсутні. Крім того, згідно з додатком № 1 до договору про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014, в заставу Національному банку України передано майнові права лише за кредитними договорами і саме з таких кредитних договорів виникають майнові права у заставодержателя - Національного банку України, зокрема, щодо права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів, проте на забезпечувальні договори в додатку № 1 до договору № 12/ЗМП від 05.03.2014 відсутні будь-які посилання. Отже, господарські суди дійшли висновку про те, що в заставу Національному банку України за договором № 12/ЗМП від 05.03.2014 передавались майнові права щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитними договорами, жодних майнових прав за забезпечувальними договорами в заставу за договором № 12/ЗМП від 05.03.2014 не передавалось, а тому посилання позивача на порушення АТ "Златобанк" ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та п. 3.4.2. договору про заставу майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 при укладенні спірного договору, безпідставні. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що за спірним договором про розірвання припинялись чи змінювались умови кредитних договорів (майнові права за яким передавались в заставу Національному банку України), а тому кредитні договори є чинними, а кінцевий термін повернення коштів за кредитним договором-1 пролонговано до 31.08.2019, за кредитним договором-2 кінцевий термін повернення пролонговано до 18.05.2016, за кредитним договором-3 кінцевий термін повернення пролонговано до 18.05.2016. Також відповідно до укладених АТ "Златобанк" та ОСОБА_7 та ТОВ "Пашківка" договорів застави майнових прав, ці договори застави майнових прав замість договору іпотеки забезпечують боргові зобов'язання за кредитними договорами, а тому твердження позивача про те, що банк зменшив вартість власних майнових вимог та припинив забезпечувальні зобов'язання, господарськими судами визнано необґрунтованими.

Втім висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне:

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції, господарськими судами були встановлені обставини щодо укладення кредитних договорів між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Пашківочка", ТОВ "Пашківка", ТОВ "ЛЦ "Скандинавія" (змінено на ТОВ "ТЛК "Арктика") у забезпечення виконання вказаних яких 31.05.2012 ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" укладено договір іпотеки, а також укладення у 2014 році ПАТ "Златобанк" з ОСОБА_7, ТОВ "Пашківка", ТОВ "Пашківочка" договорів застави майнових прав. При цьому предметом спору є укладений АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" договір від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012.

З урахуванням наведених обставин, розгляд даного спору в тому числі стосується прав і обов'язків ТОВ "Пашківочка", ТОВ "Пашківка" та ОСОБА_7, однак господарським судом не залучено до участі у розгляді даної справи вказаних осіб.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Проте, господарський суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, помилки місцевого господарського суду не виправив, отже, і сам припустився тих же порушень.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 3 частини 2 вказаної статті визначено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Також Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У частині 1 ст. 207 ГК України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для з'ясування питання наявності або відсутності у суб'єкта господарювання права, необхідного для укладення відповідного правочину, слід враховувати, що правосуб'єктність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи.

При цьому з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що господарськими судами досліджувалися статутні документи ПАТ "Златобанк", на підставі яких ним здійснюється господарська діяльність, які надають йому повноваження на укладення відповідних угод, в тому числі щодо наявності/відсутності підстав для розірвання укладених банком іпотечних (забезпечувальних) договорів і в яких випадках.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків у справі щодо відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Щодо заявленого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, то вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

У клопотанні про забезпечення позову Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" просить:

- накласти арешт та заборонити ТОВ "ТЛК "Арктика" відчужувати будь-яким способом об'єкт нерухомого майна, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна - НОМЕР_7, який належить ТОВ "ТЛК"Арктика" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_6, виданого 14.10.2011 виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради; земельної ділянки площею 2,500 га., кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада і належить ТОВ "ТЛК"Арктика" на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 виданого 31.07.2003; земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада і належить ТОВ "ТЛК"Арктика" на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 виданого 31.07.2003;

- заборонити ПАТ "Державний ощадний банк України" звертати стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 876/31/1-3 від 04.11.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2042, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна - НОМЕР_7; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада;

- заборонити ПАТ "Державний ощадний банк України" вчиняти будь-які дії щодо відступлення, продажу, передачі в заставу або відчуження у будь-який інший спосіб права вимоги за іпотечним договором № 876/31/1-3 від 04.11.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2042.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач послався на те, що:

- у господарському суді Київської області на розгляді знаходиться справа № 911/2666/15 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк" до ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про стягнення 137 670 617,14 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 876/31/3 від 04.11.2014, у зв'язку з цим АТ "Златобанк" вважає, що на даний час існує реальна загроза того, що за час розгляду касаційної скарги АТ "Златобанк" ПАТ "Державний ощадний банк" будуть вчинені дії, спрямовані на звернення стягнення на спірний предмет іпотеки чи відчуження відповідного права на користь третіх осіб, що, на думку заявника, може унеможливити досягнення мети звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав та інтересів АТ "Златобанк", пов'язаних зі спірним майном та зумовлять (у випадку задоволення позову АТ "Златобанк" у справі № 911/2666/15) виникнення необхідності у подальших зверненнях до судів для відновлення прав і інтересів відносно предметів іпотеки, оскільки встановлення судом недійсності оскаржуваного правочину свідчитиме про незаконність можливих дій ПАТ "Державний ощадний банк" щодо звернення стягнення чи подальшого відступлення прав вимоги за ним під час вирішення даного спору та зумовить необхідність у нових зверненнях до судів з позовами до нових набувачів з метою захисту своїх прав і інтересів;

- ТОВ "ТЛК "Арктика" з метою ухилення та/або унеможливлення та ускладнення передбачуваного судового рішення по даній справі може здійснити відчуження належного йому майна також на користь третіх осіб;

- на даний час ТОВ "ТЛК "Арктика" змінило керівника підприємства, скасувало усі довіреності на представників, видані до 28.07.2016, банківські реквізити та місцезнаходження, яке раніше знаходилось за адресою: АДРЕСА_1;

- в провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2774/16 за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика"до ТОВ "Нагваль-Фіш" про усунення перешкод в користуванні ТОВ "ТЛК "Арктика" комплексом споруд, який складається з адміністративного корпусу "А", рибного ярмарку "Б" комплексу по зберіганню продуктів харчування "Б", механічної майстерні "Д", насосної підстанції "Г", розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, у тому числі двома кімнатами для комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на I-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009) та II-й секції шини 10 кВ (К13 № 05014948); електричною мережею комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ) (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325, встановленого на I-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009); електричною мережею комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ) (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325, встановленого на II-й секції шини 10 кВ (К13 № 05014948); холодильним обладнанням на базі компресорних станцій, електричною системою "Рибний ярмарок", які є складовими частинами спірного об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Так, предметом позову є вимоги позивача про:

- визнання недійсним укладеного АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" договору від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012;

- визнання чинним договору іпотеки від 31.05.2012, укладеного АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика";

- визнання ПАТ "Златобанк" попереднім іпотекодержателем з 31.12.2012 нерухомого майна відповідно до договору іпотеки від 31.05.2012;

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вищий господарський суд України вважає, що заходи до забезпечення позову, які просить вжити позивач не можна визнати розумними, обґрунтованими і адекватними, здійсненими з дотриманням збалансованості інтересів сторін та такими, що знаходяться у зв'язку з предметом позовних вимог, з огляду на наступне:

Вимоги Уповноваженої особи про забезпечення позову щодо заборони ПАТ "Державний ощадний банк України" звертати стягнення на предмет іпотеки стосуються іпотечного договору № 876/31/1-3 від 04.11.2014, укладеного ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ТЛК "Арктика" чи вчиняти відносно іпотечного майна будь-які дії, який не є предметом оскарження у даній справі. Такий захід до забезпечення позову по суті позбавляє ПАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель за договором № 876/31/1-3 від 04.11.2014) права на гарантії задоволення його вимог, які випливають з погоджених сторонами умов іпотечного договору та норм чинного законодавства (ст. 589 ЦК України, ст.ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку"), тобто позбавляють ПАТ "Державний ощадний банк України" можливості відновлення своїх прав у випадку порушення боржником та іпотекодавцем взятих на себе договірних зобов'язань.

Також Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, і судом при розгляді такого спору встановлюється відповідність чи невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства та наявність чи відсутність порушення прав позивача. Визнання недійсним договору не потребує видачі наказу, а відтак, навіть, за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Тобто обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 66-68, 1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та рішення господарського суду Київської області від 03.09.2015 у справі № 911/2666/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

У задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддя: В. Картере Судді:Т. Барицька Н. Губенко