ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/4038/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Волощук П.Ю.; відповідача - Єршова С.В.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від04.07.2016та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід14.04.2016у справі№ 910/4038/16за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 387 212, 30 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - ПАТ "Рівнегаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про стягнення пені за прострочення в оплаті, що складає 360 790, 67 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 8 637, 41 грн, 3% річних у розмірі 17 784, 41 грн, а всього - 387 212, 30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4038/16 за позовом ПАТ "Рівнегаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 387 212, 30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 14.04.2016 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Рівнегаз" 360 790, 67 грн пені, 17 784, 22 грн 3% річних, 8 637, 41 грн інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.) від 04.07.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині стягнення пені у розмірі 360 790, 67 грн скасувати, в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 1 гривні. В іншій частині скаржник просив залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552 ЦК України, а також процесуального права: ст.ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.10.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Рівнегаз" (газорозподільне підприємство) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (замовник) 30.01.2014 було укладено договір на розподіл природного газу № 14-36-ПР за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язалося у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Замовник зобов'язався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку передбаченими умовами договору.

На виконання умов договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Рівнегаз" у 2015 році надавало ПАТ "НАК "Нафтогаз України" послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами на загальну суму 7 717 380, 45 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу у січні - грудні 2015 року. Відповідач вчасно за отриманий природний газ не розраховувався, про що свідчать матеріали справи, зокрема оборотно-сальдова відомість, чим порушив умови договору, а відтак, позивачем були обґрунтовано нараховані відповідачу штрафні санкції, а саме 360 790, 67 грн пені, 8 637, 41 грн інфляційних втрат та 17 784, 41 грн 3% річних.

У частині задоволення позовних вимог про стягнення 8 637, 41 грн інфляційних втрат та 17 784, 41 грн 3% річних рішення судів попередніх інстанцій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не оскаржуються, а колегія суддів вважає їх в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без змін.

При цьому щодо доводів ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про наявність підстав для зменшення пені, то судом апеляційної інстанції зазначено, що наведені апелянтом обставини та доводи не свідчать про те, що даний випадок є винятковим, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).

У п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання про зменшення пені не надано належної оцінки доводам ПАТ "НАК "Нафтогаз України", наведеним в його обґрунтування, зокрема щодо причини неналежного виконання обов'язку та ступеня виконання зобов'язання.

Окрім того, судом не брались до уваги інтереси сторін, не оцінювались: вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для зменшення належної до сплати пені.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

Оскільки апеляційний господарський суд при вирішенні питання про наявність правових підстав для зменшення пені припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій та передання справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 в частині залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 про стягнення пені в розмірі 360 790, 67 грн у справі № 910/4038/16 скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/4038/16 в іншій частині залишити без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.