ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 910/1594/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 910/1594/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каррера Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1 316 467,74 грн., 3% річних в сумі 1 грн. та 1 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати одержаного товару за договором від 29.05.2014 року № 120514/001.

До прийняття рішення по справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 183 519,63 грн., відмовившись від позовних вимог про стягнення інфляційних сум та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 183 519,63 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року (судді: Зубець Л.П., Коршун Н.М., Мартюк А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю штатного юрисконсульта підлягає відхиленню відповідно до ст. 1117 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 29.05.2014 року між ТОВ "Каррера Україна" (постачальник) та ТОВ "Аеровент" (покупець) було укладено договір поставки № 120514/001, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця промислове обладнання (далі - товар) в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною в специфікації до договору, на умовах та в порядку, визначених цим договором, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати та оплачувати його вартість.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору передача товару постачальником здійснюється на підставі заявки покупця.

Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом надсилання покупцю рахунку-фактури, в якому вказує ціну, асортимент та кількість товару та/або шляхом підписання додатку до даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору під час приймання-передачі товару сторони зобов'язані належним чином оформити і підписати усі необхідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (акти або накладні, довіреність тощо) та перевірити у повному обсязі кількість, комплектність і якість товару. Поставка товару є виконаною з моменту передачі товару покупцю, про що оформлюються відповідні документи.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 договору його загальна вартість становить суму усіх замовлень за договором. Загальна сума поставки - 2 721 211,29 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар (частину товару) на протязі 03-х банківських днів, з моменту підписання накладної на партію (частину) товару. У разі неналежного виконання покупцем обов'язку щодо оплати товару (частини товару) постачальник має право без будь-якого сповіщення покупця припинити постачання товару/його частини. Строк поставки кожної партії (частини) товару збільшується на строк прострочення повної оплати попередньої поставленої партії (частини) товару.

За п. 3.6 договору підтвердженням виконання зобов'язань постачальника перед покупцем є видаткова накладна, підписана представниками сторін.

Пунктом 8.2 договору поставки передбачено, що строк дії даного договору встановлено з дати підписання по 31.12.2014 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

05.06.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, в якій у зв'язку з наявністю заборгованості покупця перед постачальником за поставлене промислове обладнання за договором сторони погодились затвердити графік погашення існуючої на дату затвердження даної угоди до договору заборгованості покупця перед постачальником за поставлений товар, виклавши його у Додатку № 1 до додаткової угоди від 05.06.2015 року № 1.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 963 483,76 грн., а відповідач оплатив його лише на суму 1 537 691,66 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, відповідач повернув позивачу частину поставленого товару на суму 242 272,47 грн., про що було складено видаткову накладну від 18.02.2015 року № ВН-0000003.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості з оплати одержаного за договором поставки товару.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором з оплати одержаного товару.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням обставин справи та умов договору, за якими документами, що підтверджують здійснення позивачем поставки товару є видаткові накладні, та відповідно до яких відповідач отримав товар на загальну суму 2 963 483,76 грн., оплативши його лише на суму 1 537 691,66 грн., дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 183 519,63 грн., з урахуванням здійсненого повернення товару продавцю на суму 242 272,47 грн.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 183 519,63 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Л.Ковтонюк

І.Кондратова