ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 908/718/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київна постанову та постановувід 23.06.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2016 господарського суду Запорізької області у справі№ 908/718/16 господарського суду Запорізької областіза заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології", м. Запоріжжя провизнання банкрутом ліквідаторголова ліквідаційної комісії Василенко Р.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Банк Кредит Дніпро"Борецький Б.О., довір.,ТОВ "Торговий дім "Енергетичні технології" Лісовська О.С., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2016 у справі № 908/718/16 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичні технології" (далі - Товариство, Боржник) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.04.2016 (суддя - Ніколаєнко Р.А.) Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Василенка Романа Вікторовича тощо.

Не погодившись із вказаною постановою суду, публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - Банк) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2016 та припинити провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2016 (головуючий суддя - Сгара Е.В., Склярук О.І., Дучал Н.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2016 - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточнень касаційних вимог, оголошених усно представником скаржника в судовому засіданні у Вищому господарському суді України 12.10.2016) просить скасувати як постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2016, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2016, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 95 Закону у про банкрутство, ст.ст. 110, 111 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, приймаючи постанову про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Боржника голову ліквідаційної комісії Василенка Р.В., місцевий суд виходив з відсутності у Боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, майна, а тому його недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а передумови, підстави та процедура порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство дотримані, що у сукупності свідчить про його неплатоспроможність та наявність підстав для введення відносно нього процедури ліквідації.

З вказаними висновками повністю погодився суд апеляційної інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки вони зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та з неналежним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства було порушено та здійснюється за особливостями, передбаченими ст. 95 Закону про банкрутство та в порядку ж норм цієї ж статті Боржник був визнаний банкрутом.

За приписами ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Також відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування його витрат (поштових, транспортних тощо), судового збору, сплаченого кредиторами тощо. Так, враховуючий встановлений ст. 37 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст. 115 Закону про банкрутство, мінімальна сума судових витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за період ліквідаційної процедури становить 33 072 грн., а ставка судового збору за звернення до суду із заявою про грошові вимоги до Боржника на момент подання ним заяви про порушення справи про банкрутство складала - 2 мінімальні заробітні плати (1 378 грн. 00 коп. х 2= 2756 грн. 00 коп. (ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік")).

Натомість, як було встановлено судами в оскаржуваних судових рішеннях, Боржник, як в тексті заяви про порушення справи про банкрутство, так і з посиланням на додані до заяви звіт, інвентаризаційний опис, проміжний ліквідаційний баланс зазначив про відсутність у нього будь-якого майна та немайнових прав.

Суди ж попередніх інстанцій не надали цим обставинам належної правової оцінки саме в контексті наведених норм законодавства.

За приписами частини 7 статті 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частина 1 статті 15 Закону про банкрутство у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність (можлива відсутність) у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Однак, такі норми законодавства не були застосовані судами попередніх інстанцій, а обставини щодо майна Боржника додатково не перевірені.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про неповноту дослідження обставин справи щодо наявності підстав для визнання Товариства банкрутом в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та незастосування при цьому судом належних норм законодавства, а тому відповідні висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях є передчасними.

У зв'язку із викладеним та виходячи з положень ч. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, а справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Суду ж першої інстанції згідно приписів ч. 1 ст. 11112 ГПК України слід врахувати вказівки касаційного суду та усунути наведені в даній постанові порушення та недоліки та здійснити новий розгляд справи у відповідності до норм законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 15, 16, 37, 95, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", ст.ст. 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та постанову господарського суду Запорізької області від 14.04.2016 у справі № 908/718/16 скасувати.

3. Справу № 908/718/16 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 13.10.2016.