ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 6/359 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної телекомпанії Українина ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 29.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016за скаргоюНаціональної телекомпанії Українина діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києвіу справі№ 6/359Господарського судуміста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва; 2. Міністерства фінансів УкраїнидоНаціональної телекомпанії Українитреті особи1. Головне управління Державного казначейства у місті Києві; 2. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"; 3. Державний комітет телебачення та радіомовлення Українипростягнення заборгованостіза участю представників:

позивача-1: Рибак А.Ю., дов. від 12.07.2016;

позивача-2: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Шматов М.М., дов. від 18.07.2014;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: Гуйван Т.П., дов. від 10.08.2015;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Рядчик А.В., посвідчення № 025990 від 05.05.2014;

ВДВС: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 у справі № 6/359 позов задоволено частково. Стягнуто з Національної телекомпанії України до Державного бюджету України 53 850 465 японських ієн основного боргу, 969 795 японських ієн відсотків по кредиту, 3 220,15 грн державного мита та 14,90 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2008 у справі №6/359 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з відповідача до Державного бюджету України 19 246 915,98 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.11.2009 видано наказ про стягнення з Національної телекомпанії України до Державного бюджету України 53 850 465 японських ієн основного боргу, 969 795 японських ієн відсотків по кредиту, 3 220,15 грн державного мита та 14,90 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 у справі № 6/359 скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Верховного суду України від 25.08.2009 постанову Вищого господарського суду України від 19.05.2009 скасовано, справу передано для розгляду до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 скасовано повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 скасовано в частині, що стосується відмови в задоволенні позову, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 залишено без змін.

17.05.2010 прокурор подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 23 973 503,58 грн заборгованості за кредитною угодою від 16.10.1996 №18/06-134.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 16.08.2010 у справі № 6/359-46/27 позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача борг в сумі 26 262 560,00 японських ієн та 10 484,80 доларів США відсотків за кредитом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 у справі № 6/359-46/27 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 у справі № 6/359-46/27 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2011 у справі № 6/359-46/27-14/22 позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 у справі № 6/359-46/27-14/22 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 08.11.2011 у справі № 6/359-46/27-14/22-38/202 позов задоволено повністю. Суд стягнув з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 67 535 012 японських ієн, пеню по бюджетній частині кредитної угоди в сумі 8 697 267,95 грн, пеню по самоокупній частині кредитної угоди в сумі 7 858 507,01 грн та пеню по відсоткам в сумі 94 901,81 грн. Суд стягнув з відповідача в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 22 279,85 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,10 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 6/359-46/27-14/22-38/202 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 6/359-46/27-14/22-38/202 залишено без змін.

25.03.2016 Національна телекомпанія України звернулася до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії органу виконання наказу, в якій просила визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та скасувати повністю постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2016 № 49915400 про стягнення Національної телекомпанії України виконавчого збору в сумі 1 923 226,50 японських ієн та 323,51 грн.

Одночасно скаржником подано клопотання про відновлення строку на оскарження дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 6/359 (суддя - Ковтун С.А.) відмовлено Національній телекомпанії України в клопотанні у відновленні строку для подання скарги. Залишено без розгляду скаргу Національної телекомпанії України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Коршун Н.М., Рябуха В.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 6/359 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішення попередніх інстанцій, Національна телекомпанія України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, відновити відповідачу строк для подання скарги на дії УДВС ГТУЮ м. Києва та направити скаргу відповідача на розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.06.2011 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС головного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження зі стягнення з Національної телекомпанії України 53 850 465 японських ієн основного боргу, 969 795 японських ієн відсотків по кредиту, 3 220,15 грн державного мита та 14,90 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.12.2015 зазначене виконавче провадження закінчено з виведенням постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС головного управління юстиції у місті Києві 22.01.2016 відкрито виконавче провадження зі стягнення з Національної телекомпанії України виконавчого збору в сумі 1 923 226,50 японських ієн та 323,51 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2016 надійшла на адресу Національної телекомпанії України 28.01.2016.

Національна телекомпанія України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця від 22.01.2016 № 49915400 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2016 у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Зазначену ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва відповідач отримав 09.03.2016, однак до Господарського суду міста Києва з метою оскарження постанови державного виконавця від 22.01.2016 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, скаржник звернувся 28.03.2016 та заявив клопотання про відновлення строку на оскарження дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яке мотивовано тим, що Національна телекомпанія України, внаслідок відсутності законодавчо однозначного визначення предметної судової юрисдикції оскарження дій й рішень органу виконання, помилково подала спочатку позов про скасування постанови до Окружного адміністративного суду міста Києва, в прийнятті якого 12.03.2016 було відмовлено з посиланням на необхідність оскарження за правилами господарського процесуального законодавства.

Відмовляючи Національній телекомпанії України у відновлення строку для подання скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ГПК України та зазначив, що матеріали справи свідчать про те що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2016 отримана скаржником 09.03.2016, а скаргу подано лише 25.03.2016, тобто з пропуском 10-денного строку, встановленого ст. 1212 ГПК України. При цьому, в клопотанні заявником не наведено причин зволікання з оскарження відповідних дій органу ДВС з 09.03.2016 по 25.03.2016.

При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач навів додаткові доводи, з яких він пропустив строк для звернення до суду першої інстанції для оскарження дії органу ДВС та які не були ним зазначені під час подання відповідного клопотання в суді першої інстанції.

Як зазначає апеляційний господарський суд, апелянт (відповідач) послався на відсутність паспорта бюджетної установи в період з 09.03.2016 по 24.03.2016, що свідчить про неможливість відповідача проводити необхідні платежі через територіальний орган Державної казначейської служби України, зокрема щодо відправлення поштової кореспонденції - вищезазначеної скарги на дії органу ДВС до суду першої інстанції, в зв'язку з чим, вважає поважними причини зволікання оскарження дій ДВС до Господарського суду міста Києва.

Пунктом. 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що за змістом статті 1212 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала (п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Тобто, причини поважності пропуску строку для оскарження дій органу ДВС оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст. 124 Конституції України).

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Статтями 99, 101 ГПК України визначено порядок розгляду апеляційної скарги та межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а тому, надаючи оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі та доказам, наданим на підтвердження цих доводів, апеляційний господарський суд мав можливість надати об'єктивну оцінку обставинам, викладеним в апеляційній скарзі, враховуючи вимоги вищенаведених норм права, проте зазначеного не врахував.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій наведеного не враховано та помилково вирішено про відсутність підстав для поновлення строку для подання скарги на дії органу ДВС.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Не оцінивши наведених обставини справи з огляду на згадані приписи, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Зважаючи на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і на підставі приписів Закону і ГПК розглянути клопотання Національної телекомпанії України про відновлення строку на оскарження дій відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ м. Києва, при цьому, звернувши увагу на приписи ст. 53, 1212 ГПК України.

Керуючись статтями 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної телекомпанії України задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 6/359 скасувати.

Справу №6/359 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА