ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 915/485/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Одеської областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі№ 915/485/16Господарського судуМиколаївської областіза позовомКерівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської областідо1.Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮКЕЙ-СД", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН"проВизнання незаконним та скасування розпорядження від 20.02.2008 № 323, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.07.2009 № 1068, визнання недійсним державного акту серія ЯЕ № 443476 від 29.07.2009, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.07.2009 №1147,

В засіданні взяли участь представники:

- ГПУ Гришина Т.А.,

- позивача: не з'явились,- відповідача 1: не з'явились,- відповідача 2: не з'явились,- відповідача 3: Юдін О.Ю. дов. від 13.05.2016,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД", м. Миколаїв, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН", м. Одеса, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.02.2008 №232; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2009 №1068, укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД", м. Миколаїв; визнати недійсним державний акт від 29.07.2009 року серії ЯЕ №443476 на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ-СД", м. Миколаїв на земельну ділянку площею 1,1022га за кадастровим номером 4820982200:09:000:0125, розташовану по проспекту Курортний, 11 в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.07.2009 № 1147, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД", м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН", м. Одеса, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідачів судові витрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 (суддя Коваль С.М.) у справі № 915/485/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що оскільки оспорюваний акт прийнято відповідачем-1 25.02.2008, спірний договір купівлі-продажу укладено 17.07.2009, а прокурор звернувся з позовом 22.04.2016, тобто за межами строку позовної давності, то відповідно до припису ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України це є підставою для відмови у позові.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.09.2016 (колегія суддів: Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Ярош А.І.) апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 у справі №915/485/16 - залишено без змін.

Постанова мотивовано тим, що судом першої інстанції правомірно встановлено факт спливу строку позовної давності, за відсутності поважних причин для його відновлення, суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у позові саме з цих підстав.

Заступник прокурора Одеської області, не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, звернувся з касаційною скаргою у якій просить судові акти скасувати з підстав порушенням норм права, а саме: ст.ст.4, 43, 84 ГПК України та ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 25.02.2008 №232 вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮКЕЙ-СД", м. Миколаїв земельну ділянку для рекреаційного призначення та обслуговування бази відпочинку "Восход" площею 1,1022га, яка знаходиться в його користуванні, розташованої за адресою: зона відпочинку "Коблеве" за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості, визначеної Приватним підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 435333 грн. 00 коп.

Між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ-СД", м.Миколаїв, на виконання вищевказаного розпорядження, 17.07.2009 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1022га, розміщеної за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області за адресою: Миколаївська область, Березанський район с. Коблеве, проспект Курортний, 11.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.07.2009 Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ-СД", м.Миколаїв прийняло вищезазначену земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю Фирма "ЮКЕЙ-СД", м.Миколаїв отримало Державний акт від 29.07.2009 року серії ЯЕ №443476 на право власності земельною ділянкою.

На вищезазначеній земельній ділянці розташоване нерухоме майно (база відпочинку "Восход"), що належало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ-СД", м. Миколаїв на праві приватної власності за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 1169.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фирма "ЮКЕЙ-СД", м.Миколаїв продано земельну ділянку площею 1,1022 га за кадастровим номером 4820982200:09:000:0125 для рекреаційного призначення для обслуговування бази відпочинку "Восход" Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІККСОН", м. Одеса за договором від 03.08.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1147.

У справі, що переглядається, прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Прокурор доводив, що оспорюваний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки сільській раді за актом приймання-передачі у 2012 р. не передавався, інформація щодо укладеного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між Березанською райдержадміністрацією та ТОВ «Юкей-СД» у сільській раді відсутня. Крім того, закон не передбачає повноважень у сільської ради надавати оцінку законності розпоряджень райдержадміністрацій.

Таким чином, сільська рада не мала об'єктивної можливості знати про існування оскаржуваних розпорядження, договорів купівлі-продажу.

Суди, застосувавши позовну давність з огляду на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фирма "ЮКЕЙ-СД" про застосування строку позовної давності, відхилили доводи прокурора, визначили початок перебігу строку з огляду на обставини отримання сільською радою інформації про сплату ТОВ "Дікксон" земельного податку 16.09.2009 року, який має сплачуватися виключно власником, а отже рада мала довідатися про порушення законодавства, визнавши таким чином, що встановлений строк позовної давності на момент звернення прокурора з позовом у даній справі пропущений.

Судова колегія вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, оскільки він не ґрунтується на виконанні вимог процесуального закону про всебічне та повне встановлення обставин справи з таких мотивів.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, відповідно до наведених норм позовна давність це строк для захисту особою свого суб'єктивного матеріального права, якщо воно порушено.

Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З врахуванням характеру спірних правовідносин, стосовно вимог, заявлених у даному спорі перебіг позовної давності пов'язано з моментом, коли позивач міг дізнатися не лише про факт вчинення розпорядження земельною ділянкою та оспорюваних правочинів щодо спірної земельної ділянки, але й що внаслідок такого розпорядження та правочинів порушуються права позивача щодо земельної ділянки.

Визнаючи початок перебігу позовної давності для вимог даного спору з 2009 року слід дійти висновку, що суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, визнав, що позовна давність почала перебіг раніше порушення права самого позивача, яким у даному випадку визначена Коблівська сільська рада, оскільки сама рада у 2009 році не мала повноважень щодо спірної земельної ділянки з врахуванням тих обставин, що такі повноваження не могли виникнути у неї до встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області згідно з рішенням Миколаївської обласної ради від 06.09.2011 «Про встановлення та зміну меж населеного пункту Коблеве, що розташований в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області».

Таким чином, сільська рада не могла вимагати захисту права, що пов'язане із спірною земельною ділянкою до моменту, коли у неї не виникли визначені законом повноваження щодо спірної земельної ділянки. Право на позов з яким пов'язується початок позовної давності для неї виникає з моменту, коли вона дізналася або могла дізнатися про порушення свого суб'єктивного матеріального права.

При цьому, обставини, що пов'язані із сплатою земельного податку у 2009 році не мають правового значення, оскільки не впливають на виникнення у сільської ради суб'єктивного матеріального права щодо спірної земельної ділянки.

З метою перевірки правильності застосування позовної давності щодо вимог даного позову, має значення правильність визначення моменту з яким пов'язаний початок перебігу цього строку, який в розглядуваному випадку судом визначено невірно.

Таким чином, суду належить з'ясувати початок перебігу позовної давності з врахуванням обставин, коли позивач міг дізнатися про порушення свого права.

Оскільки наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, що виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України), отже є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, колегія вбачає правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 у справі № 915/485/16 Господарського суду Миколаївської області скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк