Постанова ВГСУ від 12.01.2017 року у справі №910/9254/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 910/9254/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№ 910/9254/16 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Київської областідо1. Київської обласної ради; 2. Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня"; 2. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпровизнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, скасування рішення та зобов'язання повернути майно

за участю представників сторін від:

позивача: Хорс К.Б. (посв. № 042931),

відповідача-1: Кушніренко Ю.М. (дов. від 11.01.2017),

відповідача-3: Лузан Є.К. (дов. від 01.07.2016), Клімушева Є.В. (дов. від 01.07.2016), Гурський М.Р. (дов. від 01.07.2016)

Представники відповідача-2 та третіх осіб -1, 2 в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся з позовом до Київської обласної ради, Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" про:

- визнання недійсним рішення Київської обласної ради від 06.12.2012 № 520-27-VI в частині затвердження пункту 2 Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації щодо включення будівлі офтальмологічного корпусу (літ. Е) Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня", загальною площею 2186,50 кв.м., розташованої за адресою: вул. Багговутівська, буд. 1, м. Київ, шляхом викупу;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.02.2013 будівлі офтальмологічного корпусу загальною площею 2 186,50 кв.м., розташованої за адресою: вул. Багговутівська, буд. 1, м. Київ, який укладено між Комунальною установою Київської обласної ради "Фонд комунального майна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА", посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В.;

- скасування рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 683579 від 04.03.2013 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" на спірну будівлю;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" повернути спірну будівлю у власність територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оспорюване рішення Київської обласної ради від 06.12.2012 № 520-27-VI, яким включено будівлю офтальмологічного корпусу загальною площею 2 186,50 кв.м., розташовану за адресою: вул. Багговутівська, буд. 1, м. Київ, до Переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і підлягають викупу, суперечить вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". У зв'язку із порушенням процедури приватизації означеного майна, прокурор також вказував на наявність підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу, укладеного за результатами приватизації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та зобов'язання відповідача-3 повернути спільне майно у власність територіальної громади. При цьому позивач посилався на приписи статей 92, 191, 203, 215, 216, 261, 393 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 7, 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 3, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016, ухваленим суддею Літвіновою М.Є., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності обставин, які б свідчили про те, що при прийнятті відповідачем-1 оскаржуваного рішення від 06.12.2012 №520-27-VI в частині затвердження пункту 2 Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації, були порушені вимоги діючого законодавства, зокрема, процедура приватизації майна. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним вказаного рішення ради та договору купівлі-продажу. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 27, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 2, 7, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 18, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючого, Алданової С.О., Мартюк А.І., постановою від 13.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами, зокрема того, що відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" спірна будівля класифікується як об'єкт соціально-культурного призначення, процедура приватизації якого відповідачами була порушена. Водночас скаржник зазначає про неврахування судами того, що проведення відповідачем-3 невід'ємних поліпшень на час оренди будівлі, не змінило її статус, як об'єкту приватизації групи "Ж". При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 51, 23, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ухвалою від 19.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-3 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 12.01.2017 представником позивача було усно заявлено про відвід судді Швеця В.О. Зазначена заява залишена колегією суддів без розгляду у зв'язку із порушенням порядку заявлення відводу, визначеного статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідачів - 1, 3, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.11.2011 між Київською обласною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА", як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №69/11. За умовами договору оренди (пункти 1.1.-1.3.) Комунальний заклад Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (балансоутримувач) передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: будівля офтальмологічного корпусу літ.Е, загальною площею 2 186,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1, та знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 87 337 кв. м., кадастровий номер 8000000000:91:006:001, яка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 15 років для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд лікарні на вул. Багговутівська, 1 у Шевченківському районі згідно з договором на право тимчасового користування землею, укладеного Київською міською радою та Київською обласною клінічною лікарнею 11.10.2001 та зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.10.2001 за №91-5-00092. Майно належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та закріплено на праві оперативного управління за Комунальним закладом Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" згідно зі Свідоцтвом на право власності серії САЕ №300469. Вартість майна за даними інвентаризації згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 05.10.2011 за №31545124, складає 793 805 грн. В подальшому, 28.12.2011 Київською обласною радою було винесено рішення №254-14-VІ "Про надання погодження на проведення невід'ємних поліпшень будівлі офтальмологічного корпусу Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня", яким вирішено надати погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" - орендарю спірної будівлі, на проведення невід'ємних поліпшень, визначених відповідно до проекту реконструкції орендованого майна, а саме: ремонт покрівлі; ремонт фасаду; заміна вікон; заміна внутрішніх електромереж та мереж водо та теплопостачання, а також оздоблювальні роботи внутрішньої частини будівлі; протиаварійні та ремонтні роботи щодо фундаменту. На виконання вказаного рішення між Київською обласною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА", як орендарем, було укладено додатковий договір №1 до договору оренди, за умовами якого орендодавець погоджує (надає дозвіл) орендареві здійснювати за рахунок його власних коштів реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна, а саме: ремонт покрівлі; ремонт фасаду; заміна вікон; заміна внутрішніх електромереж та мереж водо та теплопостачання, а також оздоблювальні роботи внутрішньої частини будівлі; протиаварійні та ремонтні роботи щодо фундаменту. Також судами установлено, що 06.12.2012 Київською обласною радою було винесено рішення №520-27-VІ "Про затвердження Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації", згідно з яким вищевказану будівлю включено до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації (пункт 2 Переліку) та визначено спосіб приватизації шляхом викупу орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" (умова приватизації - зі збереженням профілю діяльності), у зв'язку із здійсненням відповідачем-3 вартості невід'ємних поліпшень за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, вказані поліпшення підлягають компенсації в межах збільшення в результаті вартості цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеного за результатами незалежної оцінки для приватизації об'єкту, яке відбулося в результаті таких поліпшень. 21.02.2013 між Комунальною установою Київської обласної ради "Фонд комунального майна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області групи "А", що підлягають продажу шляхом викупу. За умовами договору купівлі-продажу (пункти 1.1., 1.2.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області групи "А", а саме: будівля офтальмологічного корпусу (літ.Е) загальною площею 2186,50 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити за нього ціну продажу і виконати зазначені в договорі умови. Ціна продажу об'єкта приватизації встановлена на підставі звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майна об'єкту спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягає приватизації, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський інститут права і оцінки" за №02/13 від 19.01.2013, та становить без урахування ПДВ 6 146 713 грн. Сума ПДВ об'єкта приватизації становить 1 229 942,60 грн. Передача об'єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем у триденний строк після сплати покупцем у повному обсязі 100% ціни продажу об'єкта приватизації (пункт 3.1. договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога першого заступника прокурора Київської області, заявлені в інтересах держави до Київської обласної ради, Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" про: визнання недійсним рішення Київської обласної ради від 06.12.2012 № 520-27-VI в частині затвердження пункту 2 Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації щодо включення спірної будівлі, шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.02.2013; скасування рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" на спірну будівлю; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" повернути спірну будівлю у власність територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області. Як на підставу позову, позивач посилався на те, що в даному випадку приватизація спірної будівлі була здійснена з порушенням вимог законодавства України про приватизацію, оскільки означена будівля є об'єктом охорони здоров'я, а тому являється об'єктом соціально-культурного призначення та відноситься до об'єктів групи "Ж", процедура приватизації якого була проведена за відсутності всіх необхідних умов, що вимагається для приватизації таких об'єктів. При цьому позивач також посилався на наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 10.06.2011 №10/34-11, згідно з яким спірний об'єкт нерухомого майна віднесено до переліку об'єктів культурної спадщини. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України врегульовано Законом України "Про приватизацію державного майна" , згідно зі статтями 1, 3 якого приватизацією державного майна (далі - приватизація) є платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 19 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сесії обласної ради, за дорученням відповідних рад, вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку. Відповідно до статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Згідно з приписами статті 60 названого Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу визначено Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", згідно зі статтями 1, 2 якого сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств". Об'єктами малої приватизації є: - єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група "А"); окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група "А"); об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група "Д"); об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група "Ж"). В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірне нерухоме майно є об'єктом соціально-культурного призначення та відноситься до об'єктів групи "Ж". Під час розгляду справи, судами було встановлено, що рішенням Київської обласної ради від 24.04.2012 №321-17-VI затверджено Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області на 2012-2014 роки, яка визначає мету, шляхи, способи, заходи і завдання приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області. Об'єкти приватизації кваліфікуються, зокрема, за групами: група "А" - єдині майнові комплекси підприємств спільної власності, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства; окреме індивідуально визначене майно; група "Ж" - об'єкти соціально-культурного призначення (пункти 2, 3 Програми приватизації). Відповідно до приписів статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи "А" здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна; 2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об'єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації; 3) майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів державного підприємства, визнаного банкрутом за рішенням господарського суду (якщо господарський суд прийняв постанову про його ліквідацію), передається ліквідаційною комісією відповідному державному органу приватизації для подальшої приватизації за актом приймання-передачі в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Продаж зазначеного майна здійснюється виключно на аукціонах; 4) державний орган приватизації з власної ініціативи приймає рішення про приватизацію об'єктів групи "А", які утворюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежитлових приміщень, об'єктів, щодо яких скасовано заборону на приватизацію в установленому законом порядку, та інших неприватизованих об'єктів групи "А". Приватизація об'єктів групи "Ж" здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) уповноважені органи управління разом з пропозиціями стосовно включення об'єктів соціально-культурного призначення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об'єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об'єктів; 2) державні органи приватизації погоджують з відповідними місцевими державними адміністраціями переліки об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації. У разі якщо протягом трьох тижнів від відповідної державної адміністрації не надійшла відповідь щодо погодження переліку таких об'єктів, поданий перелік вважається погодженим. Місцеві державні адміністрації, які не дали згоди на приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення, подають державному органу приватизації інформацію про джерела фінансування утримання об'єкта, а також відповідні гарантії щодо його утримання, які полягають у поданні письмових зобов'язань щодо обсягів та строків фінансування; 3) об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються шляхом їх продажу єдиним майновим комплексом із збереженням профілю діяльності. Продаж окремих об'єктів нерухомості санаторно-курортних закладів та закладів туризму не допускається; 4) об'єкти соціально-культурного призначення, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані за погодженням з органами місцевого самоврядування та відповідними місцевими державними адміністраціями; 5) підприємство або господарське товариство, яке більше ніж п'ять років утримує за рахунок власних коштів у належному стані об'єкт соціально-культурного призначення, має першочергове право на викуп такого об'єкта. Отже, умови приватизації комунального майна територіальної громади, зокрема, віднесення конкретного об'єкту до певної групи об'єктів приватизації та спосіб приватизації, визначаються відповідним органом місцевого самоврядування. Як уже зазначалось та установлено судами, в матеріалах справи наявне Свідоцтво про право власності від 23.09.2011, видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.09.2011 №631-В, згідно з яким спірний об'єкт (будівля офтальмологічного корпусу) належав територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та закріплений на праві оперативного управління за Комунальним закладом Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" на праві комунальної власності. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів, що в даному випадку Київська обласна рада наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна, в тому числі й шляхом викупу. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИВАКА" було орендарем спірної будівлі офтальмологічного комплексу на підставі договору оренди від 09.11.2011, укладеного з Київською обласною державною адміністрацією, за умовам якого товариству було надано погодження (дозвіл) здійснювати за власний рахунок реконструкцію, технічне переоснащення, тобто, поліпшення орендованої ним будівлі. З огляду на що, висновок судів про те, що спірна будівля належить до об'єктів групи "А" визнається колегією суддів правомірним. Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом шляхом викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця. Зважаючи на те, що Київська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, наділена правом розпоряджатися майном, яке перебуває у комунальній власності спільних територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, відтак остання мала право приймати рішення щодо приватизації спірної будівлі, визначивши спосіб приватизації шляхом викупу. Окрім цього, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено наявності законодавчих обмежень щодо приватизації спірної будівлі, зокрема, спірне нерухоме майно відсутнє у переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, у зв'язку з чим суди обґрунтовано відхилили посилання позивача на наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 10.06.2011 № 10/34-11. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Водночас установивши, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що при прийнятті відповідачем-1 оскаржуваного рішення від 06.12.2012 №520-27-VI в частині затвердження пункту 2 Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації, а також укладенні на його підставі договору купівлі-продажу, були порушені вимоги діючого законодавства, зокрема, процедура приватизації майна шляхом його викупу, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову з визначених позивачем підстав. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами попередніх інстанцій обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.