ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 903/397/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської областіна постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі№ 903/397/16Господарського судуВолинської областіза позовомПершого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до1.Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Волинь"провизнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку,В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача 1 :не з'явився- відповідача 2 :Красун В.В. дов. 01.07.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. (суддя Слободян О.Г.) було відмовлено в задоволені позову першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, поданого в інтересах держави до відповідачів: Володимир-Волинського агротехнічного коледжу; Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Волинь" про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що між сторонами оскаржуваного ним договору встановились правовідносини оренди, жодне майно не було фактично передане на виконання цього договору, плата за передачу майна не здійснювалась. Відсутність даних фактів повністю спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. залишено без зміни.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заступника прокурора Рівненської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування ст.ст. 92, 116, 122 ЗК України, ч. 2 ст. 179, ст.ст. 207, 208 ГК України, ст.ст. 11, 203, 215, 216, 235, 627, 901 ЦК України, порушення ст.ст. 29, 34, 43 ГПК України.

Прокурор доводить, що судами не враховано, що відповідно до умов оспорюваного договору, товариство фактично надає послуги з вирощування продукції, зокрема проводить обробіток ґрунту, посів, обмолот пшениці, надає техніку. Тобто використання земельної ділянки здійснюється саме ТзОВ „Агросвіт-Волинь", а не Володимир-Волинським агротехнічним коледжем, власником 70 % продукції за договором про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 від 05.01.2016, є ТзОВ „Агросвіт-Волинь", а не постійний землекористувач.

Вказане за висновком прокурора свідчить про те, що всупереч ст. 92 ЗК України, Володимир-Волинський агротехнічний коледж фактично розпорядився спірними земельними ділянками, передавши право користування ними ТзОВ „Агросвіт-Волинь", при цьому не уклавши договору оренди землі у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 січня 2016 року між ТзОВ "Агросвіт-Волинь" (Виконавць) та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем (Замовник) укладено договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016.

Як вбачається із п.п. 1.1-1.3 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується на земельній ділянці замовника надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити розрахунок.

Послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь. Конкретний перелік, кількість послуг, строк їх надання безпосередньо залежить від навчального процесу Замовника та погоджується сторонами додатково. Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в Додатку.

Пунктами 2.1-2.4 договору сторони погодили, що послуги за даним договором надаються на земельних ділянках замовника з кадастровими номерами 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані). Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в додатку № 1. Остаточний обсяг наданих послуг зазначається в акті про фактично надані послуги, який є невід'ємною частиною даного договору. Вартість, фактичний обсяг наданих послуг та всі затрати виконавця зазначаються в актах про фактично надані послуги.

Згідно п.п. 3.1-3.5 договору ціною договору є загальна вартість наданих послуг та/затрати виконавця, зазначені в актах про фактично надані послуги. Вартість відповідних послуг, що надаватимуться виконавцем на підставі даного договору, зазначається в додатку № 1. Розрахунки за даним договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання замовником виконавцю 70 відсотків продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності замовника та використовується замовником на власний розсуд.

В додатку № 1 до Договору про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016, сторонами було погоджено про обробіток 140 га пшениці озимої, а також культивацію, оранку, посів та обмолот зернових.

Суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши оспорюваний договір, дійшли висновків, що його метою є надання ТзОВ "Агросвіт- Волинь" послуг Володимир-Волинському агротехнічним коледжу на земельних ділянках останнього, з метою забезпечення здобуття студентами Володимир-Волинського агротехнічного коледжу практичних знань, навичок та вмінь; договір не містить жодних умов щодо оплати коштів Виконавцем Замовнику, прокурором не надано належних доказів на підтвердження того, що ТзОВ „Агросвіт-Волинь" здійснювало оплату Володимир-Волинському агротехнічному коледжу за оренду земель, жодне майно не було фактично передане на виконання цього договору, плата за передачу майна не здійснювалась, що спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Касаційна інстанція не погоджується з правовими висновками господарських судів з таких мотивів.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.

При цьому, судам належить врахувати, що досліджуючи загальну мету договору, слід з'ясувати чи не було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору, який прикриває юридично оформлений договір.

Укладений оспорюваний договір названо сторонами як договір про надання послуг, повязаних з навчальним процесом.

За нормою ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, оскільки послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь в навчальному процесі, такі послуги споживаються замовником в процесі їх надання, тобто здійснення в даному випадку певної навчальної діяльності.

За нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується натуральна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

За умовами 2.1-2.4 договору сторони погодили, що послуги за даним договором надаються на земельних ділянках замовника з кадастровими номерами 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані).

Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в додатку № 1.

Як свідчить п. 3.3 договору результатом наданих послуг є продукція у натуральній формі, розподіл якої здійснюється шляхом передання виконавцю 70% продукції за актом про здійснення розрахунків.

Ураховуючи, що при укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі, судам належало надати оцінку наступним обставинам, а саме: можливість виконавця послуг користуватися земельною ділянкою визначених розмірів, можливість виконання виконавцем сільськогосподарських робіт згідно переліку та кількості, обумовлених додатками до договору, характер цих робіт та їх результат у вигляді сільськогосподарської продукції.

На відміну від договору надання послуг, договір оренди землі передбачає користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, тому встановлення судами вищенаведених фактів може свідчить про те, що укладений договір надання послуг є удаваним.

Суди не врахували обставин вирощування внаслідок користування земельною ділянкою сільскьогосподарської продукції, розподіл якої передбачено умовами договору, не навели мотивів за якими це не взято до уваги.

Отже, у справі господарські суди дійшли передчасних висновків про те, що позивач не обґрунтував удаваності договору надання послуг з метою приховання договору оренди землі.

Оскільки суди не встановили з достовірністю фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі судові рішення судів першої, апеляційної та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. у справі № 903/397/16 Господарського суду Волинської області скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк