ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 917/661/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 рокуу справі№ 917/661/15господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси"простягнення 2 395 077, 63 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:Скорик О.О. дов. № Д-12/10-15 від 12.10.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" (далі за текстом - ТОВ "Квант-Сервіс") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (далі за текстом - ТОВ "Союз-Будресурси") про стягнення 2 395 077, 63 грн., з яких: нараховані на заборгованість по договору поставки від 08.01.2014 року № 0114 СК 416 753 грн. інфляційних за період з 01.06.2014 року по 31.03.2015 року; 31 994, 57 грн. 3 % річних за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року; 1 946 329, 15 грн. штрафу відповідно до п. 4.8. Договору за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.06..2015 року у справі № 917/661/15 позовні вимог задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" 1 892 131, 57 грн. штрафу, 416 753, 91 грн. інфляційних витрат, 31 994, 57 грн. 3 % річних, в частині стягнення 54 197, 58 грн. штрафу в позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Союз-Будресурси" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 917/661/15 апеляційну скаргу ТОВ "Союз-Будресурси" задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року змінено, стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" - 1 048 316, 17 грн. штрафу відповідно до п. 4.8. Договору поставки № 0114 СК від 08.01.2014 року, 322 551, 53 грн. інфляційних, 3 % річних в розмірі 20 784, 25 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Союз-Будресурси" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 917/661/15 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 - 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 42, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.11.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року № 03-05/2290 для розгляду касаційної скарги у справі № 917/661/15, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 12.01.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 8.01.2014 року ТОВ "Квант-Сервіс" (покупець) та ТОВ "Союз-Будресурси" (постачальник) уклали договір поставки № 0114 СК, за умовами якого ТОВ "Союз-Будресурси" зобов'язався поставити ТОВ "Квант-Сервіс" нафтопродукти: ДТ-3-К5, сорт F в кількості 120 тонн на загальну суму 1 286 277, 51 грн. з ПДВ ("Товар"), а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених в Договорі, прийняти Товар та оплатити його.

Пунктом 1.4. вказаного Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити Товар протягом 5 днів, з моменту отримання попередньої оплати за товар в розмірі 1 286 277, 51грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що у червні 2014 року ТОВ "Квант-Сервіс" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Союз-Будресурси" заборгованості за договором поставки № 0114 СК від 08.01.2014 року у сумі 1 499 579, 35 грн., у т.ч. 1 286 277, 51 грн. - сума попередньої оплати, 84 674, 04грн. - штраф відповідно до п.4.7. Договору та 128 627, 80 грн. - штраф відповідно до п.4.8. договору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 року у справі № 917/1228/14, залишеним без змін судом апеляційної інстанції постановою від 01.10.2014 року, позовні вимоги ТОВ "Квант-Сервіс" задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" заборгованість за договором поставки № 0114 СК від 08.01.2014 року у сумі 1 499 579, 35 грн., яка складається з: суми попередньої оплати в розмірі 1 286 277, 51 грн., суми штрафу відповідно до п. 4.7. Договору в розмірі 84 674, 04 грн. та суми штрафу відповідно до п. 4.8. Договору в розмірі 128 627, 80 грн. (0, 5 % від суми 1 286 277, 51 грн., за 20 днів порушення оплати), а також судовий збір 29 991, 59 грн.

Судами встановлено, що на виконання рішення господарського суду від 19.08.2014 року у справі № 917/1228/14 відповідач у добровільному порядку сплатив на користь позивача 13.02.2015 року - 309 450, 28 грн., 03.03.2015 року - 245, 92 грн., однак, відповідач в повному обсязі покладені на нього вказаним рішенням грошові зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 1 946 329, 15 грн. штрафу, нарахований відповідно до п. 4.8. Договору за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року, 416 753 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2014 року по 31.03.2015 року; 31 994, 57 грн. 3 % річних за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 1 946 329, 15 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 4.8. Договору за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року, а також 416 753 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2014 року по 31.03.2015 року; 31 994, 57 грн. 3 % річних за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року, в зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 року у справі № 917/1228/14.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "Квант-Сервіс" місцевий суд врахував факт здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості, а також здійснивши власний перерахунок розміру заявлених до стягнення позивачем відсотків річних та інфляційних.

Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення господарського суду Полтавської області виходив з того, що за рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 з відповідача, окрім суми основного боргу (попередньої оплати) в розмірі 1 286 277, 51 грн. було стягнуто ще суму штрафу відповідно до п. 4.7. Договору в розмірі 84 674, 04 грн. та суму штрафу відповідно до п. 4.8. Договору в розмірі 128 627, 80 грн., а тому перераховані відповідачем грошові кошти повинні бути враховані в рахунок загальної суми заборгованості, яка підлягає зменшенню відповідно до проведених відповідачем проплат, з урахуванням черговості погашення вимог грошовим зобов'язанням.

Крім того, апеляційний господарський суд не погодився з рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача штрафу, нарахованого відповідно до п. 4.8. Договору, оскільки суд здійснив розрахунок за період з 21.06.2014 року по 30.04.2015 року, в той час як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нарахування штрафу за період з 21.06.2014 року по 30.11.2014 року, з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України..

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 року у справі № 917/1228/14, залишеним без змін судом апеляційної інстанції постановою від 01.10.2014 року, позовні вимоги ТОВ "Квант-Сервіс" про стягнення попередньої оплати, суми штрафу відповідно до п. п. 4.7. та 4.8. Договору задоволено в повному обсязі

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 01.07.2015 року у справі № 910/14120/14.

Крім того, за приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором лише за порушення грошових зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 01.07.2015 року у справі № 910/14120/14.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу судів попередніх інстанцій на необхідність вірного встановлення зобов'язання, яке виникло між сторонами та можливість застосування наведених норм до вказаних зобов'язань, однак вказані обставини не були враховані судами, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" на рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.102015 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 917/661/15 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року та рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року у справі № 917/661/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 917/661/15 направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко