ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 914/2051/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Студенця В.І.

за участю представників:

Позивача: Деленка Б.В., дов. від 25.12.2015 № 502-4571/2;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015

у справі № 914/2051/15 господарського суду Львівської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс"

про стягнення 341 817,14 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", просило стягнути з відповідача 108 858,80 грн. пені, 226 836,42 грн. інфляційних втрат та 6 121,92 грн. 3 % річних від простроченої суми заборгованості за період з 09.02.2015 по 31.03.2015.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 16.07.2009 № 90231/179/1 у визначені вказаним договором строки та посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.09.2015 (суддя Гутьєва В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (головуючий Мельник Г.І., судді Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д.) (а.с. 124-132) позов задоволено. Стягнуто з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 108 858,80 грн. пені, 226 836,42 грн. інфляційних втрат та 6 121,92 грн. 3 % річних від простроченої суми заборгованості. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 83-88).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (а.с. 142-146).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2015 касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2016 (а.с. 141).

Від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у задоволенні якого ухвалою Вищого господарського суду України від 04.01.2016 відмовлено.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 12.01.2016 № 05-05/29 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 12.01.2016 представник відповідача - Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" (перейменоване у публічне акціонерне товариство "Львівобленерго") (постачальник) та Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 9023/179/1, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку № 6 "Однолінійна схема" (а.с. 31-36).

Згідно з п. 2.3.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п. 1, 2 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії (а.с. 37).

Згідно з п. 4 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту упродовж розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 6 вказаного додатку передбачено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 7 зазначеного додатку у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Вказаний договір укладено до 31.12.2009 та він вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин договір про постачання електричної енергії від 16.07.2009 № 9023/179/1 є чинним.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивачем надано споживачу послуги з електропостачання, про що було виставлено рахунки за спожиту активну електричну енергію за кожен місяць, проте, у порушення зобов'язань за договором від 16.07.2009 № 9023/179/1 відповідач сплачував вартість наданих послуг з порушенням встановлених договором строків, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 Інформаційного листа вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"" за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди попередніх інстанцій, встановивши неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 16.07.2009 № 90231/179/1 в частині здійснення оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені договором та перевіривши розрахунок пені, 3% річних і інфляційних втрат, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання заявника касаційної скарги про безпідставне незалучення до участі у справі третіх осіб є безпідставними, з огляду на те, що місцевим господарським судом встановлено недоведеність відповідачем можливості впливу рішення суду на права та обов'язки таких осіб.

Інші доводи заявника касаційної скарги, у тому числі посилання на наявність спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію були предметом оцінки судами попередніх інстанцій у порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 914/2051/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.І. Студенець