ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 911/1729/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.10.2015у справі № 911/1729/15 Господарського суду Київської областіза позовомДержавного підприємства "Бориспільське лісове господарство"доЩасливської сільської ради Бориспільського району Київської областіпростягнення 969 595,50 грн.,

за участю представників

від позивача: Топоров А.О., Анісімов Ф.К.;

від позивача: Драбінович В.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1729/15 (суддя - Ейвазова А.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.), позов задоволено. Стягнуто з Щасливської сільської ради на користь Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" 969 595,50 грн. збитків.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1729/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у цій справі повністю і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні вимог Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч.ч. 3 - 5 ст. 267, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 284.

11.01.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу у якому ДП "Бориспільське лісове господарство" просить касаційну скаргу Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 911/1729/15 залишити без змін.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.02.2004 рішенням Щасливської сільської ради № 153.12-16-ХХІV припинено право користування земельною ділянкою Бориспільським держлісгоспом загальною площею 10,0 га лісів та залишено її у запасі земель сільської ради, як зелені насадження, що тимчасово не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб.

Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області частково відшкодовано ДП "Бориспільське лісове господарство" збитки, заподіяні вилученням відповідної земельної ділянки, а саме відшкодовано вартість земельних насаджень на земельній ділянці 3,2 га.

13.06.2006 ДП "Бориспільське лісове господарство" звернулось до Щасливської сільської ради з листом № 268 в якому пропонувало у строк до 25.09.2006 перерахувати збитки у вигляді відшкодування вартості лісових насаджень на решту земельної ділянки площею 6,8 га у сумі 584 105,73 грн. Надіслання вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого зазначений лист отримано Щасливською сільською радою 19.09.2006. Вищевказана пропозиція була залишена Щасливською сільською радою без задоволення.

10.11.2014 розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 658 затверджено акт, складений на підставі розрахунку ДП "Бориспільське лісове господарство", з визначення розмірів збитків у вигляді вартості лісових насаджень у зв'язку з припиненням права користування земельною лісовою ділянкою площею 6,8 га Бориспільського держлісгоспу і зарахуванням її до земель запасу села Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області та зобов'язано Щасливську сільську раду перерахувати кошти на загальну суму 969 595,50 грн. у термін та в порядку, визначеному чинним законодавством.

12.12.2014 ДП "Бориспільське лісове господарство" надіслало Щасливській сільській раді лист № 422 від 11.12.2012, у якому просило раду перерахувати суму збитків у розмірі 969 595,50 грн., згідно з розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 658 від 10.11.2014. Вказаний лист було отримано Щасливською сільською радою 16.12.2014.

У зв'язку з залишенням зазначеної вимоги без відповіді та невідшкодуванням збитків, ДП "Бориспільське лісове господарство" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області про стягнення з останньої на користь ДП "Бориспільське лісове господарство" збитків у розмірі 969 595,50 грн., заподіяних вилученням земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву Щасливська сільська рада заявила про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 10.11.2014 № 658, яким затверджено акт складений на підставі розрахунку ДП "Бориспільське лісове господарство" по визначенню розміру збитків у зв'язку з припиненням права користування ДП "Бориспільське лісове господарство" земельною ділянкою та зобов'язано Щасливську сільську раду відшкодувати їх позивачу, прийнято компетентним у даному випадку органом, на даний час є чинним, не визнано незаконним або недійсним в судовому порядку, і відповідач його не виконав. Крім того, заперечення відповідача про те, що акт та розрахунок збитків повинні були бути складені ще у 2004 році, а не в 2014 році апеляційним господарським судом не взято до уваги з тих же мотивів. Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, господарські суди дійшли висновку, що строк позовної давності за заявленими ДП "Бориспільське лісове господарство" вимогами не сплив на момент звернення до суду з позовом, оскільки позивач міг довідатись про порушення свого права з моменту прийняття розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 10.11.2014.

Однак, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 284, визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.п. 2 - 5 вказаного порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають, зокрема, вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина. При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, Бориспільською районною державною адміністрацією своїм розпорядженням від 10.11.2014 № 658 затверджено акт, складений 30.10.2014 на підставі розрахунку ДП "Бориспільське лісове господарство", з визначення розмірів збитків у вигляді вартості лісових насаджень у зв'язку з припиненням на підставі рішення Щасливської сільської ради від 24.02.2004 права користування Бориспільського держлісгоспу земельною лісовою ділянкою площею 6,8 га і зарахуванням її до земель запасу села Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, в п. 1.1 якого зазначено про необхідність перерахування Щасливською сільською радою коштів на загальну суму 969 595,50 грн. у термін та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Однак, встановивши, що вищевказане розпорядження прийнято компетентним органом, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що останнє є актом ненормативного характеру та не дослідили обставини справи щодо порядку визначення розміру збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки, розрахованого позивачем та заявленого ним до стягнення.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відшкодуванню підлягають, зокрема, вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень, вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала.

Пунктом 4 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунком позивача вартість майна, на момент заподіяння збитків складала 584 105,73 грн. (а.с. - 13, 16, 19, 20).

Визначення комісійно, в акті від 30.10.2014 іншої суми збитків не свідчить про те, що остання не підлягає обгрунтуваному доведенню, зокрема, довідкою про ринкову вартість втрачених лісокультур та іншими документами, на підставі яких позивачем повинен бути здійснений розрахунок розміру збитків, що підлягає відшкодуванню (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зі змінами і доповненнями від 19.03.2010).

Крім того, колегія суддів зазначає, що акт та розпорядження не є правопороджуючими, а відтак висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача обов'язок зі сплати завданих збитків виник лише після затвердження вказаного акта, не грунтується на нормах чинного законодавства, оскільки лише факт заподіяння збитків є тією обставиною з настанням якої у потерпілої особи виникає право вимоги їх відшкодувати.

З урахуванням наведеного, суду слід звернути увагу на строки позовної давності щодо вимоги про відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з припиненням права користування земельною лісовою ділянкою площею 6,8 га Бориспільського держлісгоспу та надати оцінку тій обставині, що ДП "Бориспільське лісове господарство" неодноразово зверталося до Щасливської сільської ради з вимогою відшкодувати вартість лісових насаджень на вилученій земельній ділянці ще до прийняття Бориспільською районною державною адміністрацією розпорядження від 10.11.2014, зокрема, у листах № 268 від 13.06.2006, № 536 від 26.09.2008 (а.с. - 13, 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій необхідно було дослідити з якого моменту розпочинається строк позовної давності за заявленими ДП "Бориспільське лісове господарство" вимогами про відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з припиненням права користування земельною лісовою ділянкою площею 6,8 га Бориспільського держлісгоспу з урахуванням вищевказаних законодавчих приписів та наявних в матеріалах справи доказів.

Викладене свідчить про передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій, зроблених з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1729/15 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 911/1729/15 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 911/1729/15 та рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 у справі № 911/1729/15 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк