ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 908/2146/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015у справі№ 908/2146/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"доПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (третя особа-1); 2. Державна виконавча служба України (третя особа-2)провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,за участю представників: від позивачаКолток О.І.від відповідачаЧерей О.В.від третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2не з'явивсяВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" (далі - ПрАТ "Азовелектросталь") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса від 18.02.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 345, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) на договорі іпотеки № 123/08, посвідченому 21.02.2008 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатьком О.В. за реєстровим номером 465.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 у справі № 908/2146/15-г (колегія суддів у складі: Колодій Н.А. - головуючий, Давиденко І.В., Кагітіна Л.П.) у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Азовелектросталь" до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса від 18.02.2015, зареєстрованого за № 345, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015 (колегія суддів у складі: Склярук О.І. - головуючий, Агапов О.Л., Геза Т.Д.) рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 у справі № 908/2146/15-г скасовано; прийнято нове рішення, яким позов ПрАТ "Азовелектросталь" задоволено; визнано виконавчий напис нотаріуса від 18.02.2015, зареєстрований в реєстрі за № 345, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки № 123/08, посвідченого 21.02.2008 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатьком О.В. за реєстровим номером 465, таким, що не підлягає виконанню повністю.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 908/2146/15-г, ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.01.2016 о 10 год. 30 хв.

11.01.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив ПрАТ "Азовелектросталь" на касаційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк", у якому позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити повністю у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.09.2007 між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (Банк), та Закритим акціонерним товариством "АзовЕлектроСталь", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 (далі - Договір про відкриття кредитної лінії), згідно з яким Банк відкрив Позичальнику мультивалютну відновлювану кредитну лінію, з лімітом 12 000 000,00 дол. США та строком дії до 01.07.2016, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 06.07.2010 до Договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до положень п. 4.2 Договору про відкриття кредитної лінії, кредит надається у межах строку кредитної лінії окремими частинами (траншами), шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Банком та Позичальником, у строк не пізніше 2-х днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.1 Договору про відкриття кредитної лінії, терміном "відновлювана кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого Позичальнику кредиту або його частини Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах її ліміту. У межах кредитної лінії можуть надаватися кошти у гривнях та/або у доларах США та/або у євро та/або у російських рублях.

У п. 1.3 Договору про відкриття кредитної лінії з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 06.07.2010, визначено розміри процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 9.1 Договору про відкриття кредитної лінії з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 06.07.2010, Позичальник повинен повернути Банку кредит шляхом повернення кожного траншу частинами та у строки, що визначені додатковими угодами, на підставі яких ці транші надано, але не пізніше дня закінчення строку дії Кредитної лінії, зазначеного у п. 1.4 цього Договору.

Між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди до Договору про відкриття кредитної лінії про надання окремих траншів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання перед відповідачем зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії, між позивачем (Іпотекодавець) та відповідачем (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 123/08, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скоробогатьком О.В. 21.02.2008 за р. № 465 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки Іпотекодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у ст. 2 цього Договору, передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, зазначене в п. 3.1 цього Договору, а Іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з положень п. 2.2 Договору іпотеки, максимальний розмір вимог Іпотекодержателя до Боржника складає 18 279 800,00 дол. США.

Згідно з положеннями п. 3.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки є: нерухоме майно, що знаходиться за адресами: Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників (пл. Конституції СРСР), 1, прим. 105; Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників (пл. Конституції СРСР), 1, прим. 1-9.

Іпотекодержатель має право звернути на предмет іпотеки стягнення згідно з цим Договором та законодавством України (п. 4.1.4 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання основного зобов'язання; у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов цього Договору; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься в п. 6.3 цього Договору (п. 6.2 Договору іпотеки).

17.04.2014 Банком на адресу Позичальника була направлена вимога № 32754-11-б/б про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань протягом десяти календарних днів з дати направлення вимоги.

У повідомленні від 27.06.2014 № 57053-11-б/б про порушення основного зобов'язання, направленому на адресу позивача, Банк вказав, що у разі неповернення Позивачем заборгованості, яка існує станом на 26.06.2014 в загальній сумі 12 744 018,23 дол. США, Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Направлення відповідачем зазначених вимоги та повідомлення позивачу підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення.

18.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис № 345 про звернення стягнення на нерухоме майно ПрАТ "Азовелектросталь".

Із спірного виконавчого напису вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, нотаріус запропонував задовольнити вимоги Банку у розмірі 12 264 884,65 дол. США.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, та встановлюють заборгованість.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Поряду вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

При цьому, господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що для вчинення виконавчого напису Банком було надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 всі передбачені документи на підтвердження безспірності вимог до позивача, а саме: оригінал Іпотечного договору; копію Кредитного договору; меморіальні ордери, що підтверджують надання коштів за Кредитним договором; виписки по особовому рахунку позивача; розрахунок заборгованості за Кредитним договором; копію вимоги № 32754-11-б/б від 17.04.2014 про дострокове повернення кредиту з доказами направлення; копію повідомлення про порушення основного зобов'язання від 27.06.2014 за № 57053-11-б/б з доказами направлення та отримання позивачем; довідка про розмір заборгованості станом на 12.02.2015.

Відхиляючи доводи ПрАТ "Азовелектросталь" щодо існування у провадженні господарського суду Запорізької області справи № 905/3147/14-908/4637/14 про стягнення з ПрАТ "Азовелектросталь" на користь Банку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії, суд першої інстанції зазначив, що наявність у провадженні господарського суду вказаної справи вмотивована Банком необхідністю вчинення дій з метою захисту свого права, а не наявністю спору між сторонами щодо існування заборгованості ПрАТ "Азовелектросталь".

Як встановлено апеляційним господарським судом, на час вчинення спірного виконавчого напису (18.02.2015) у провадженні господарського суду з 13.05.2014 перебувала справа за позовом ПАТ "Альфа-Банк" про стягнення з ПрАТ "Азовелекстросталь", ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та ПАТ "Полтавхіммаш" в солідарному порядку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії в загальному розмірі 12 045 830,71 дол. США та 1 580 490,41 грн. При цьому, у ході судового розгляду вказаної справи ПрАТ "Азовелектсросталь" було заявлено клопотання про призначення експертизи, що вмотивовано тим, що з розрахунків заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії не можливо встановити дійсного розміру заборгованості відповідачів з урахуванням усіх здійснених платежів за наданими траншами в період дії договору та додаткових угод.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису між сторонами існував спір щодо розміру заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії, а отже вказана заборгованість не була безспірною.

При цьому, при розгляді справи судом апеляційної інстанції враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15, де вказано, що та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-141цс14.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до наданої Банком суду копії розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії за період з 01.03.2014 по 26.06.2014 заборгованість позивача складала 12 264 884,65 дол. США (в тому числі 11 823 000 дол. США - заборгованість за кредитом, 441 884,65 дол. США - заборгованість по процентам. У той же час, визначений Банком розмір заборгованості у довідці станом на 12.02.2015 не підтверджує вказану у розрахунку заборгованість Позичальника за Договором про відкриття кредитної лінії та не містить інформації щодо того, чи змінювалася така заборгованість протягом часу з 26.06.2014 по 12.02.2015.

Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до матеріалів справи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 листом № 237/01-16 від 15.05.2015 відмовив суду в надані витребуваних документів щодо спірного виконавчого напису з тих підстав, що ухвала суду не була засвідчена гербовою печаткою суду. Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності документів, які були надані Банком нотаріусу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність можливості перевірити, які саме виписки по особовим рахункам Позичальника були надані нотаріусу та чи підтверджували вони заборгованість Позичальника.

З огляду на викладене, враховуючи, що станом на час вчинення спірного виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "Азовелектросталь" про визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 та від 11.03.2015 у справі № 6-141цс14.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про задоволення позову у даній справі.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 908/2146/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук