ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 905/2800/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.05.2014на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 18.06.2014на постанову господарського суду Донецької області від 20.05.2014у справі № 905/2800/14 господарського суду Донецької областіза заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "ОМС-Центральна Україна"пробанкрутствоза участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМС-Центральна Україна" - Крочук І.І.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2014 порушено провадження у справі № 905/2800/14 про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМС-Центральна Україна" (далі - ТОВ "ОМС-Центральна Україна") на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Донецької області від 20.05.2014 у справі № 905/2800/14 визнано ТОВ "ОМС-Центральна Україна" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, обов'язки ліквідатора ТОВ "ОМС-Центральна Україна" покладено на голову ліквідаційної комісії Костікова Антона Петровича.

Не погодившись із винесеною судом першої інстанції ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ОМС-Центральна Україна", Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась із апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 905/2800/14 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.05.2014 у справі № 905/2800/14 припинено.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 12.05.2014 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 905/2800/14, та постанову господарського суду Донецької області від 20.05.2014 у справі № 905/2800/14, а провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 60 ГК України, ст.ст. 78, 102 ПК України, ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2015 у справі № 905/2800/14 касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято до провадження згідно вказаної ухвали суду касаційної інстанції заявнику касаційної скарги було запропоновано уточнити вимоги касаційної скарги стосовно оскаржуваних судових актів з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

На момент розгляду касаційної скарги в судовому засіданні 12.01.2016 заявник касаційної скарги уточнення або доповнення до касаційної скарги у письмовому вигляді не подав.

Згідно вимог ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи те, що ухвала господарського суду Донецької області від 12.05.2014 про порушення провадження у справі про банкрутство по суті переглянута в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції не була, а також те, що матеріали справи не містять доказів перегляду по суті в апеляційному порядку постанови господарського суду Донецької області від 20.05.2014 про визнання боржника банкрутом, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційний перегляд вказаних процесуальних актів, в силу вимог ст. 107 ГПК України є неможливим, в зв'язку з чим, касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.05.2014 та постанову господарського суду Донецької області від 20.05.2014 у справі № 905/2800/14 підлягає припиненню.

Разом з тим, переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу від 18.06.2014, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 18.06.2014 зазначив, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в даному випадку не мала права на оскарження, згідно вимог ст. 91 ГПК України, ухвали суду першої інстанції від 12.05.2014 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ОМС-Центральна Україна", оскільки, не зверталась до ліквідаційної комісії боржника в порядку ст. 105 ЦК України з кредиторськими вимогами, а також не вказує у своїй апеляційній скарзі про існування у боржника податкової заборгованості.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що у клопотанні ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 13.06.2014 про залучення доказів до матеріалів справи заявник апеляційної скарги вказує на те, що заява щодо визнання ДПІ кредитором у справі про банкрутство ТОВ "ОМС-Центральна Україна" була направлена до господарського суду Донецької області 04.06.2014 із одночасним її направлення ліквідатору боржника Костікову А.П., проте доказів про прийняття заяви ДПІ з кредиторськими вимогами до розгляду господарським судом Донецької області до апеляційного суду скаржником не було надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство інспекція була завчасно та в установленому порядку повідомлена через відповідні публікації, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано.

Враховуючи те, що заявник апеляційної скарги був позбавлений права на оскарження ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів другої інстанції дійшла висновку про припинення апеляційного провадження щодо перегляду ухвали суду першої інстанції від 12.05.2014 про порушення провадження у справі про банкрутство за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Державна податкова інспекція по суті своїх вимог у справі про банкрутство, виходячи зі змісту поняття "кредитор", не може мати іншого статусу, як учасника провадження у справі про банкрутство, окрім статусу конкурсного кредитора.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначені положеннями ч. 3 названої статті, яка передбачає, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що для встановлення факту наявності у особи статусу конкурсного кредитора, тобто - сторони у справі про банкрутство, а також наявності права на оскарження процесуальних актів у справі про банкрутство в апеляційному порядку, господарському суду другої інстанції, в даному випадку, необхідно було з'ясувати, чи звертався заявник у справі про банкрутство, що порушена за правилами, передбаченими ст. 95 Закону, з заявою про грошові вимоги до банкрута в порядку та в межах встановленого ч. 3 ст. 95 Закону граничного строку.

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 18.06.2014 зазначено, що про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство Державна податкова інспекція була завчасно та в установленому порядку повідомлена через відповідні публікації, проте, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не зазначено через які саме публікації було повідомлено ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів в м. Києві про порушення провадження у даній справі про банкрутство .

Донецький апеляційний господарський суд, припиняючи апеляційне провадження з підстав що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів в м. Києві не надало доказів набуття статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, а також доказів наявності права оскарження ухвали суду в апеляційному порядку, в порушення вимог ч. 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, в тексті оскаржуваної ухвали не встановив та не зазначив, коли саме було здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, як це визначено ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, та, в свою чергу, не встановив в тексті ухвали, чи зверталась ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів в м. Києві, саме в порядку, визначеному ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет до господарського суду та ліквідатора банкрута із кредиторськими вимогами до боржника.

Отже, апеляційний господарський суд припустився порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції від 18.06.2014 у справі № 905/2800/14 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 80, 107, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.05.2014 та постанову господарського суду Донецької області від 20.05.2014 у справі № 905/2800/14 припинити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 905/2800/14 скасувати. Справу № 905/2800/14 передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

Л.В. Жукова