ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 904/6410/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 рокуу справі№ 904/6410/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"простягнення 46 144 394, 10 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мельник В.В. дов. № 24-93 від 18.04.2014 року,- відповідача:Кузьменко С.А. дов. № 1 від 04.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі за текстом - КПТМ "Криворіжтепломережа") про стягнення 46 144 394, 10 грн. за договором № 652/14-ТЕ-5/ПТ купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року у справі № 904/6410/15 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 30 196 031, 23 грн. - основного боргу, 1 1584 234, 04 грн. - інфляційних втрат, 756 323, 41 грн. - 3 % річних, 1 803 902, 71 грн. - пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року в частині зменшення розміру пені на 1 803 902, 71 грн. та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 803 902, 71 грн. пені, в стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року у справі № 904/6410/15 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року у справі № 904/6410/15 в частині зменшення розміру пені на 1 803 902, 71 грн. та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 803 902, 71 грн. пені, в стягненні якої було відмовлено, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 549 - 552 Цивільного кодексу України, 4, 42, 22, 51, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.11.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року № 03-05/2286 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/6410/15, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 12.01.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КПТМ "Криворіжтепломережа" (покупець) уклали договір № 652/14-ТЕ-5/ПТ купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Положеннями п. 1.2. вказаного вище Договору сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 24 833, 0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м.).

Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 до Договору) сторонами погоджено, що ціна за 1 000 куб м. природного газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11. Договору, останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору, позивачем протягом січня - грудня 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 30 205 744, 57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та відповідачем не заперечується.

Судами досліджено, що відповідач підписав та скріпив вказані вище акт печаткою підприємства, однак в порушення умов договору оплату за отриманий природний газ здійснив не в повному обсязі (лише на сумі 9 713, 34 грн.) та зі значним порушенням строку встановленого договором, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних збитків за порушення грошового зобов'язання.

Так, судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 196 031 ,23 грн., яку відповідач визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 30 196 031, 23 за отриманий природний газ.

Згідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу.

Судами встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ, позивач нарахував йому до сплати 3 % річних за період з 15.02.2014 по 28.04.2015 в сумі 756 323, 41 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2014 по березень 2015 в сумі 11 584 234, 04 грн. Вказані розрахунки перевірені судами попередніх інстанцій та встановлено правильності їх нарахування, що також не заперечувалось відповідачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 28.04.2015 пені у сумі 3 607 805, 42 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положенням п. 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому така вимога є обґрунтованими.

Втім, за приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, законодавством передбачена можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 223 Господарського кодексу України.

При зменшенні суми належної до стягнення пені, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, на 50 % виходили зі ступені виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання, значимість підприємства відповідача для населення, а також, судами досліджено звіт про фінансові результати підприємства відповідача за І півріччя 2015 року, згідно якого, як встановлено судами, дебіторська заборгованість споживачів за послуги з теплопостачання станом на 01.07.2015 становить понад 323 907, 7 млн. грн., у тому числі населення - 246 610, 7 млн. грн., бюджетних організацій - 32 852, 3 млн. грн., госпрозрахункових організації - 44 424 млн. грн., враховано наявність понад 38 тис. виконавчих документів (про стягнення заборгованості понад 130 млн. грн.), що перебувають у відділах примусового виконання рішень.

Судами досліджено, що згідно укладеного між сторонами Договору поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п. 1.2. договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності); відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) відповідача за І-ше півріччя 2015 р., що відображає дані за аналогічний період попереднього року, відповідач є збитковим підприємством; дебіторська заборгованість КПТМ "Криворіжтепломережа" станом на 01.07.2015 року, відповідно до довідки відповідача, становить 323 907, 7 млн. грн., у тому числі: населення - 246 610, 7 млн. грн., бюджетних організацій - 32 852, 3 млн. грн., госпрозрахункових організацій - 44 424, 4 млн. грн.

Крім того, судами досліджено, що позивачем не надано жодних належних, у розумінні ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України доказів на підтвердження викладених доводів щодо понесення збитків/втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. Не надано доказів як отримання кредитів, так і доказів того, що заборгованість позивача по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків виникла внаслідок заборгованості саме відповідача.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів стосовно зменшення на розміру нарахованої до стягнення пені та правомірно прийнято до уваги обставини винятковості даного випадку і зменшено розмір пені від належної до стягнення суми на 50 %.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року у справі № 904/6410/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року у справі № 904/6410/15залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко