ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 904/6405/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Студенця В.І.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Кузьменко С.А., дов. від 04.01.2016 № 1;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2015

у справі № 904/6405/15 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

про стягнення 23 929 978,42 грн.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", просило стягнути з відповідача 15 788 140,64 грн. основного боргу, 5 838 527,28 грн. інфляційних втрат, 1 930 036,25 грн. пені, 373 274,25 грн. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений товар (природний газ) за договором від 02.12.2013 № 654/14-БО-5/ПТ (а.с. 3-5).

Клопотанням від 03.08.2015 відповідач просив зменшити розмір пені на 50% (а.с. 52-53).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (головуючий Виноградник О.М., судді Лисенко о.М., Науменко І.М.) (а.с. 123-125) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15 788 140,64 грн. основного боргу, 3 990 939,53 грн. інфляційних втрат, 965 018,13 грн. пені, 373 274,25 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 80-82).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати в частині зменшення розміру пені, прийняти у вказаній частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 4, 42, 83 ГПК України, 233 ГК України (а.с. 136-144).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2015 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2016 (а.с. 135).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 12.01.2016 № 05-05/32 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 12.01.2016 представник позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 654/14-БО-5/ПТ, відповідно до предмету якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу на умовах цього договору; газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с. 9-14).

У договорі сторони визначили обсяг, порядок передачі, вартість газу, умови розрахунків та відповідальність за порушення зобов'язання.

Відповідно до розділу 11 договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

28.01.2014 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013 № 654/14-БО-5/ПТ, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. п.1.2, 5.2 договору у наступній редакції: "1.2 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями" (а.с. 15).

У подальшому сторонами були підписані додаткові угоди № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, якими неодноразово змінювалась ціна природного газу (а.с.15-20).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вищезгаданого договору позивачем була здійснена поставка природного газу в кількості 3 568,312 тис. куб. м. на загальну суму 15 988 140,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 31.01.2014 по 31.12.2014 (а.с. 21-31) та визнається відповідачем.

Водночас, відповідач за поставлений природний газ розраховувався частково в сумі 200 000 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 15 788 140,64 грн.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 3, від 17.10.2012 N 10, від 16.01.2013 N 2, від 16.01.2013 N 3, від 21.02.2013 N 7) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок заявлених вимог, приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, причини невиконання зобов'язань перед позивачем, невідповідність заявленого до стягнення надмірно великого розміру пені наслідкам порушення, в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України дійшли висновку про стягнення з відповідача 15 788 140,64 грн. основного боргу, 3 990 939,53 грн. інфляційних втрат, 373 274,25 грн. 3% річних та зменшення суми пені (50%) до 965 018,13 грн. пені.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги вищевикладеного не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 904/6405/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.І. Студенець