ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 903/860/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Б. Грека, Д. Кривди,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 10.11.2015Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 903/860/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"простягнення 17 180 010, 30 грну судове засідання прибув представникпозивачаМельник В.В. (дов. від 18.04.2014 № 24-93),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Держаного комунального підприємства "Луцьктепло" про стягнення 17180010,30 грн заборгованості, з яких втрат від інфляційних процесів - 10215535,99 грн, пені - 5986722,04 грн та 3% річних - 977752,27 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.09.2015 (суддя В. Дем'як) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 518485,31 грн - пені, 950834,32 грн - 3% річних, 7658118,50 грн - втрат від інфляційних процесів. У решті у позові відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

26.12.2013 між Публічним акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (покупець) укладений договір № 822/14-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язався передати покупцеві природний газ, виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченої о платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 84 548 887,47 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Розрахунки за поставлений газ по актах - приймання природного газу за січень - грудень 2014 року проведені з прострочкою платежів, що не заперечує відповідач.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При подачі позову до суду позивач просив стягнути пеню в розмірі 5 986 722,04 грн. Відповідач подав свій контррозрахунок, в якому пеня становить 5 956 865,76 грн.

Місцевий господарський суд перевірив правомірність нарахування пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" за період з лютого 2014 року по березень 2015 року.

Згідно з уточненим розрахунком пеня становить 5 814 853,12 грн.

Водночас, відповідач просить зменшити розмір нарахованої до стягнення пені та стягнути 10% від заявленої суми.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розрахунки за отриманий газ відповідачем повністю проведені, періоди прострочення платежів є незначними, крім пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, нараховано інфляційні та відсотки річних, що в загальній сумі становить 8 608 952,82 грн, які підлягають до стягнення з відповідача і зазначена сума покриває збитки позивача понесені через несвоєчасні розрахунки за газ.

Фінансовий стан ДКП "Луцьктепло" характеризується значними збитками.

Враховуючи вказане, можливим є зменшення розміру пені до 518 485,31 грн, що становить 10% від заявленої суми.

Водночас, згідно з розрахунком позивача сума втрат від інфляційних процесів становить 10 215 535,99 грн, а 3% річних - 977 752,27 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" по відсотках та інфляційних втратах, слід зазначити, що правомірним є нарахування та підлягає присудженню до стягнення з відповідача 950 834,32 грн - 3% річних та 7 658 118,50 грн втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення.

Враховуючи вказане, у стягненні нарахованих 26 917,95 грн - 3% річних та 2 557 417,49 грн - інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

З посиланням на вказане, враховуючи зменшення пені до 10 % та здійснення перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про присудження до стягнення 518485,31 грн - пені, 950834,32 грн - 3% річних, 7658118,50 грн - втрат від інфляційних процесів, та, відповідно, у решті позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови у позові, до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (колегія суддів: Г. Савченко, О. Демидюк, І. Павлюк) апеляційна скарга залишена без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 22.09.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

За період січень-жовтень 2014 року виникла різниця в тарифах (різниця між повною собівартістю виробленої одиниці теплової енергії та встановленого НКРЕКП тарифу на теплову енергію) у сумі 48 367 083,00 грн, що підтверджується витягом з протоколу № 9 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області.

29.01.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 30 затверджений Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 визначеного Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 між учасниками взаєморозрахунків, до яких належить також ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ДКП "Луцьктепло" (позивач та відповідач), укладені договори про організацію взаєморозрахунків від 01.10.2014 №505/30 та від 18.12.2014 №1531/30.

Предметом зазначених договорів (п. 1) є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання субвенції.

Відповідно до п. 7 вказаних договорів сторона четверта (відповідач) перераховує на рахунок сторони останньої (позивача) кошти в сумі 19504004,93 грн (за договором №505/30 від 01.10.2014) та в сумі 14131000,00 грн (за договором №1531/30 від 18.12.2014) для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 26.12.2013 №822/14-ТЕ-2.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 та розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 13.10.2014 № 419 "Про розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на 2014 рік", 27.10.2014 на рахунок ДКП "Луцьктепло" надійшли бюджетні кошти у рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію в сумі 19504004,93 грн, а 24.12.2014 ще 14131000,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по рахунку.

27.10.2014 на виконання умов договору №505/30 від 01.10.2014 про організацію взаєморозрахунків кошти у сумі 19504004,93 грн перераховані з рахунку ДКП "Луцьктепло" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з платіжним дорученням №3 від 02.10.2014 у якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за Договором.

24.12.2014 на виконання умов договору №1531/30 від 18.12.2014 про організацію взаєморозрахунків кошти в сумі 14131000,00 грн перераховані з рахунку ДКП "Луцьктепло" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно з платіжним дорученням №5 від 18.12.2014 у якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за Договором.

У пункті 15 договорів №505/30 від про організацію взаєморозрахунків від 01.10.2014 та №1531/30 від 18.12.2014 сторони засвідчують, що після виконання вказаних договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Таким чином, уклавши зазначені договори про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 Договору та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами № 505/30 від 01.10.2014 та №1531/30 від 18.12.2914, відповідно до пунктів 15 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах № 505/30 від 01.10.2014 та №1531/30 від 18.12.2014.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що збитки тепло-енергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги. У 2014 році частина заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий природний газ в загальній сумі 10513275,01 грн погашена шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Так, на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 14.02.2014, згідно з платіжними дорученнями №№ 4,5,6 від 17.02.2014 (дата валютування 21.02.2014), позивачу перераховано 2002044,29 грн.

На підставі спільного протокольного рішення від 17.03.2014, згідно з платіжними дорученнями №№ 7,8,9 від 17.03.2014 (дата валютування 21.03.2014) позивачу перераховані 1948347,54 грн.

На підставі спільного протокольного рішення від 21.10.2014, згідно з платіжними дорученнями №№ 23,24 від 21.10.2014 (дата валютування 24.10.2014) позивачу перераховано 5657151,95 грн.

На підставі спільного протокольного рішення від 20.11.2014, згідно з платіжними дорученнями №№ 25,26 від 25.11.2014, (дата валютування 25.11.2014) позивачу перераховано 905731,23 грн.

Таким чином, ДКП "Луцьктепло" вжило усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання в частині погашення заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий у відповідності до Договору впродовж 2014 року природний газ, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, у зв'язку з чим вина ДКП "Луцьктепло" у прострочення і платежів за Договором відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення, що згідно зі ст. 217 ГК України та ст. 614 ЦК України позбавляє ПАТ "НАК "Нафтогаз України" права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 23.09.2014 у справі №5011-35/1271-2012; постанова ВСУ від 01.07.2015 у справі №924/1230/14).

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить скасувати постанову у повному обсязі, скасувати рішення в частині відмови у позові, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Розглянувши спір по суті у межах апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з посиланням на те, що заявлені позивачем 3 % річних, пеня та інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості, строки оплати якої змінені сторонами у спосіб укладення договорів про організацію взаєморозрахунків (14 131 000,00 грн та 19 504 004,93 грн) та спільних протокольних рішень (10 513 275,01 грн). При цьому, судом встановлено, що вказані суми перераховані позивачу.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України дійшов висновку, зокрема у постановах від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень, якими відмовлено у задоволені позовних вимог, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 903/860/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Б. Грек

Д. Кривда