ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2016 року Справа № 903/549/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Карабаня В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015у справі№ 903/549/15 Господарського суду Волинської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКовельської міської радипровизнання недійсним рішення Ковельської міської ради № 68/48 від 11.03.2015 "Про внесення доповнень до рішення міської ради від 25.12.2014 № 64/3 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації в 2015 році" щодо пункту 3 додатку, яким доповнено перелік об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році, а саме: "нежиле приміщення, площею 47,4 кв.м, АДРЕСА_1". за участю представників сторін від позивача: не з'явились, від відповідача: не з'явились, ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у травні 2015 року звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської міської ради про визнання недійсним рішення Ковельської міської ради № 68/48 від 11.03.2015 "Про внесення доповнень до рішення міської ради від 25.12.2014 № 64/3 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації в 2015 році" щодо пункту 3 додатку, яким доповнено перелік об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році, а саме: "нежиле приміщення, площею 47,4 кв.м, АДРЕСА_1".
Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.08.2015 (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 903/549/15 (у складі колегії суддів: Демянчук Ю.Г. - головуючого, Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 903/549/15 Господарського суду Волинської області, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 04.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 903/549/15 Господарського суду Волинської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати Грека Б.М. від 11.01.2016 № 05-05/27, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.06.2015 № 1, та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.06.2015 № 3 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 20.11.2015 № 39-р, у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В., сформувати колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О - доповідача, Карабаня В.Я., для розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 903/549/15.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 13.03.2013 укладено договір оренди нежилого приміщення № 572.
На підставі розпорядження міського голови № 87-р від 13.03.2013 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, площею 50 кв. м, в будівлі по АДРЕСА_1 (пункт 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк договору оренди встановлюється з 13.03.2013 по 12.03.2014 включно.
Пунктом 2.2. договору сторонами погоджено, що для продовження договору оренди орендар зобов'язаний за 30-ть днів до закінчення терміну дії договору оренди подати заяву на продовження договору оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 10.1. договору, договір оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду у разі невиконання умов договору; банкрутства орендаря; приватизації орендованого майна орендарем.
До вказаного договору додатковими угодами № 1 від 13.08.2013, № 2 від 10.02.2014, № 3 від 19.06.2014 вносилися зміни щодо орендної плати та предмета договору оренди, зокрема, площі нежилого приміщення.
Згідно з додатковою угодою від 10.02.2014 № 2 до договору, пункт 1.1. договору викладено в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, площею 43,6 кв. м в будівлі по АДРЕСА_1. Первісна балансова вартість приміщення становить 22347,77 грн. Приміщення буде використовуватися для торгівлі непродовольчими товарами".
Пункт 2.1 викладено в наступній редакції: "2.1. Строк договору оренди встановлюється з 13.03.2014 по 12.03.2015 включно".
Додатковою угодою від 19.06.2014 № 3 до договору, пункт 1.1. розділу 1 договору викладено в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 47,4 кв. м в будівлі по АДРЕСА_1. Вартість приміщення становить 33804 грн. Станом на 01.09.2013, дата проведення експертної оцінки. Приміщення буде використовуватися для торгівлі непродовольчими товарами".
Рішенням Ковельської міської ради від 24.10.2013 № 43/45 ОСОБА_4 надано дозвіл на здійснення за власні кошти невід'ємних поліпшень орендованого майна - нежилого приміщення, площею 43,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на суму 12340 грн. відповідно до кошторису.
Роботи з невід'ємних поліпшень орендованого майна згідно з дозволом виконано позивачем, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 01.10.2013.
Рішенням Ковельської міської ради від 28.11.2013 № 44/54 пунктом 16 доповнено перелік об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації у 2013 році, яким підприємцю ОСОБА_4 надано право на приватизацію нежилого приміщення, площею 43,6 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1, шляхом викупу.
Рішенням Ковельської міської ради від 26.12.2013 № 47/2 підприємцю ОСОБА_4 пунктом 3 вирішено затвердити право на приватизацію нежилого приміщення, площею 43,6 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1, шляхом викупу у 2014 році.
Рішенням Ковельської міської ради від 10.07.2014 № 57/68 внесено зміни та доповнення до рішення Ковельської міської ради від 26.12.2013 № 47/2 у зв'язку з уточненням технічного паспорту, міська рада вирішила, що пункт 3 переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2014 році, читати в наступній редакції: "3. Нежиле приміщення, площею 47,4 кв. м, АДРЕСА_1, орендар - ОСОБА_4."
Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради 11.09.2014 № 323 затверджено висновок про вартість об'єкта оцінки, проведеної з метою визначення ринкової вартості об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, зокрема, нежилого приміщення, площею 47, 4 кв.м за адресою: Волинська обл., АДРЕСА_1, ринковою вартістю 443685 грн.
Виконавчим комітетом Ковельської міської ради листом 06.11.2014 за № 3.22/295 повідомлено підприємця ОСОБА_4, що рішенням міської ради від 10.07.2014 № 57/68 нежиле приміщення, площею 47, 4 кв.м по АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2014 році. Відповідно до поданої заяви підприємця ОСОБА_4 на приватизацію підготовлено пакет документів для укладення договору купівлі - продажу. Зазначено, що у разі відмови від приватизації нежиле приміщення, площею 47.4 кв.м по АДРЕСА_1, буде включено до переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році.
Позивачем листом від 01.12.2014 повідомлено відповідача про наміри щодо викупу орендованого майна - нежилого приміщення, площею 47,4 кв.м по АДРЕСА_1; від приватизації позивач не відмовляється.
Рішення та постанову мотивовано тим, що спірне майно на момент його приватизації належало до комунальної власності територіальної громади міста Ковеля в особі Ковельської міської ради, тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації такого майна є саме Ковельська міська рада. Зважаючи на те, що позивач як орендар, не скористався переважним правом викупу приміщення, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Ковельська міська рада, приймаючи рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,4 кв.м., була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна, зокрема, шляхом продажу на аукціоні. За таких обставин, господарський суд першої інстанції, керуючись статтями 140, 142, 143 Конституції України, статями 21, 327 Цивільного кодексу України, статтею 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтями 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 2, 3, 4, 5, 7, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції.
Вказаний висновок є передчасним, виходячи з наступного.
Відповідно пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-XII встановлено правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено способи приватизації: викуп, продаж на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продаж за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Згідно з абзацами 6 та 7 пункту 4.1 і абзацу 4 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009, системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Отже, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Судами не встановлено: чи скасовувалось міською радою рішення Ковельської міської ради Волинської області від 28.11.2013 № 44/54, яким доповнено рішення Ковельської міської ради від 20.12.2012 № 32/37 щодо переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації, нежиле приміщення, площею 43,6 кв.м по АДРЕСА_1 шляхом викупу до 31.12.2013; рішення Ковельської міської ради Волинської області від 26.12.2013 № 47/2, яким затверджено перелік комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2014 році нежилого приміщення, площею 43,6 кв.м по АДРЕСА_1; рішення Ковельської міської ради Волинської області від 10.07.2014 № 57/68 щодо об'єкта комунальної власності м. Ковеля, що підлягає приватизації шляхом викупу у 2014 році - нежиле приміщення, площею 47,4 кв.м - АДРЕСА_1, орендар - ОСОБА_4
Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 903/549/15 Господарського суду Волинської області частково задовольнити.
Рішення Господарського суду Волинської області від 04.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 903/549/15 Господарського суду Волинської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Карабань В.Я.