ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/1009/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), суддів:Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі№ 922/1009/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" ДоПриватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" Простягнення 1959197, 46 грн.,в засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися,від відповідача: Гончар О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.05.2016 у справі № 922/1009/16 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області (у складі колегії суддів: Медуниця О.Є. - головуючого, Россолов В.В., Шепітько І.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області, Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/167 Господарського суду Харківської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ НАК Нафтогаз України (продавець) та ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (покупець) 19.11.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу №1601/14-ТЕ-32 (далі-договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 10500 тис. куб. м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторонами обумовлено у п. 5.1-5.2 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п. 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє у частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

Сторонами 29.04.2014 укладено додаткову угоду № 2 до договору, в якій викладено п. 1.2 договору в наступній редакції: "Газ, що продається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

На виконання п.2.1 договору позивачем протягом січня грудня 2014 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 14750580,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.

Як зазначає позивач, станом на час подачі позову, відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ здійснювались несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 733935,49 грн. пені, 1108815,39 грн. інфляційних нарахувань та 116446,58 грн. 3 % річних.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що на виконання п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вар тості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 р. №30, між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, у 2014 році укладено наступні договори про організацію взаєморозрахунків.

Між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16.09.2014 укладено договір про організацію взаєморозрахунків №340/30, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 147477,82 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік відповідно до договору від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

Між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 24.09.2014 укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 364/30, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 7266195,56 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік відповідно до договору від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

Між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 10.12.2014 укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 1148/30, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 2100000 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік відповідно до договору від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

На виконання вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків відповідач сплатив позивачу заборгованість за поставлений природний газ на загальну суму 9513673,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 18.12.2014, №7 від 13.10.2014, № 6 від 13.10.2014.

Відповідачем зазначено, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків сторонами змінено порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу №1601/14-ТЕ-32 від 19.11.2013, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінетом Міністрів України 29.01.2014 прийнято постанову № 30 "Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році" субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншим учасникам розрахунків з погашення заборгованості.

Судами встановлено, що на виконання приписів постанови КМУ № 30 між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК"Нафтогаз України" укладено договори про організацію взаєморозрахунків № 340/30 від 16.09.2014, № 364/30 від 24.09.2014, № 1148/30 від 10.12.2014, за умовами яких відповідач зобов'язався перерахувати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32. Вказані договори підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації.

У п.10 договорів сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 7 договору № 340/30 ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (сторона четверта) перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" (сторона п'ята ) 147477,82 грн. грн. за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 19.11.2013 №1601/14-ТЕ-32.

На виконання вказаного договору відповідачем перераховано позивачу 147477, 82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 13.10.2014.

Відповідно до п. 7 договору № 364/30 ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (сторона четверта) перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" (сторона п'ята) 7266195,56 грн. за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 19.11.2013 №1601/14-ТЕ-32.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №7 від 13.10.2014 про перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів у сумі 7266195,56 грн. для погашення заборгованості за поставлений природний газ.

Відповідно до п. 7 договору №1148/30 ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (сторона четверта) перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" (сторона п'ята ) 2100000 грн. за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

На виконання вказаного договору відповідачем перераховано позивачу 2100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 18.12.2014.

Судами встановлено, що заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати погашена відповідачем на суму 9513673,38 грн. на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та неустойки у вигляді сплати пені за порушення строків внесення платежів за договором купівлі-продажу природного газу від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

За змістом приписів статті 549, 625 ЦК України обов'язковою умовою стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є встановлений факт прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Судами встановлено, що уклавши договори № 340/30, № 364/30, № 1148/30 про організацію взаєморозрахунків, сторонами тим самим змінено порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ за періоди, на які були нараховані суми 3% річних, інфляційних та пені, що є предметом розгляду у даній справі.

Санкції, передбачені пунктом 7.2 договору, підлягають застосуванню лише у разі здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова думка міститься в постановах Верховного суду України від 30.09.2014 у справі № 922/2339/13, від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2014 у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 25.03.2015 у справі № 3-23гс15.

Судами встановлено, що відповідач у строки, встановлені договорами про організацію взаєморозрахунків, повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Позивач прийняв кошти, чим визнав виконання зобов'язань з оплати за природний газ на умовах, передбачених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Умовами укладених сторонами договорів про взаєморозрахунки передбачено, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії щодо предмета договору (п. 15 договорів).

Враховуючи встановлені у справі обставини, суди дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з відсутністю прострочення оплати за поставлений природний газ у строки, встановлені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ємельянов А.С. Ковтонюк Л.В.