ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 916/3522/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Малетича М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду 30.05.16у справі№916/3522/15господарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачане з'явилися, були належно повідомленіВ С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.16 (суддя Цісельський О.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду 30.05.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.), заяву відповідача про розстрочення сплати боргу задоволено частково, розстрочено сплату боргу на 18 міс., з мотивів підтвердження відповідачем доказами наявності та винятковості обставин, що ускладнюють виконання відповідачем рішення суду.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач, оскаржуючи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задовольнити заяви про розстрочку відмовити повністю. Скаржник вважає, що досліджуючи докази, надані сторонами, віддано пріоритет доказам відповідача і не надано належної оцінки доводам позивача. Окрім того, суди, посилаючись у судових актах на тяжкий фінансовий стан, не вчинили процесуальних заходів для встановлення та оцінки фінансового стану боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення боргу за прострочення виконання договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.13 № ТМО 407/12-БО-23 на загальну суму 36 837 121,78 грн., з яких основний борг - 18 370 474,42 грн, інфляційні - 13 932 205,92 грн.; 3% річних - 1 227 816,45 грн.; пеня -3 306 624,99 грн..

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.15 позов задоволено частково. Стягнуто 18 370 474,42 грн. - основної заборгованості, 500 000,00 грн. - пені, 721 236,66 грн. - 3% річних, 13 932 205,92 грн. - інфляційних. У задоволенні вимог про стягнення 506 579,79 грн. - 3% річних та 2 806 624,66 грн. - пені, судом відмовлено.

За результатом перегляду справи Одеським апеляційним господарським судом постановою від 24.12.15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.03.16, рішення місцевого суду часткового змінено у частині розміру стягнення пені, розмір якої збільшено до 906 754,10 грн., 3% річних до 907 119,68 грн., інфляційні нарахування зменшено до 13 792 887, 00 грн. В іншій частині позову рішення суду залишено без змін.

04.01.16 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.15 видано відповідні накази.

Відповідач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області по справі №916/3522/15 на 36 місяців рівними платежами.

Задовольняючи заяву боржника про розстрочення виконання рішення, суди при цьому зменшили термін розстрочення до 18 місяців, мотивуючи своє рішення наступним.

Відповідач являється комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада і здійснює свою діяльність на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1.3, 1.4,1.7 Статуту КП "Теплопостачання м. Одеси"). Майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові і матеріальні внески засновників, доходи одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів (п.5.2, 5.3 Статуту КП "Теплопостачання м. Одеси").

Відповідач визнає свій обов'язок своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість отриманого товару та не уникає його виконання. Однак вищенаведені обставини та показники фінансової звітності підприємства свідчать про його кризовий стан, дуже низьку фінансову стійкість та близькість до банкрутства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

За змістом ст.121 ГПК України розстрочення виконання судового рішення - це право суду.

Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст.1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди мають з'ясовувати, зокрема, чи мало місце втручання у право мирного володіння майном? Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства"? Чи відповідає втручання принципу правової визначеності? Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном?

Наразі судами обох попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися вказані вище питання у контексті спірних правовідносин.

Крім того, висновки суду покладені в основу судових актів про розстрочення сплати боргу стосуються виконання рішення господарського суду Одеської області. Наразі суди обох інстанцій взагалі не звернули ніякої уваги на те, що боржник звернувся із заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області, однак накази на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.15 по стягненню боргу видавалися 04.01.16 апеляційною інстанцією.

А тому висновки, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є передчасними і як такі, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи й відповідних доказів у ній.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 14.04.16 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду 17.05.16 по справі №916/3522/15 скасувати, справу повернути на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж. О. Корнілова М. М. Малетич