ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 915/82/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", м. Миколаїв,

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016

зі справи № 915/82/16

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - Товариство)

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Миколаїв,

про визнання недійсним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Замкової М.О.,

відповідача - Макарчука Д.І.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 29.09.2015 № 42-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 (суддя Дубова Т.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: Ліпчанська Н.В. - головуючий суддя, судді Лисенко В.А., Ярош А.І.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство в 2014 році, січні-червні 2015 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в межах території міста Миколаєва Миколаївської області як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента (пункт 1);

- дії Товариства, які полягають у неправомірному нарахуванні оплати при здійсненні розрахунків зі споживачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за надання послуг з газопостачання, а саме: у разі порушення споживачами строків сплати за використаний природний газ за березень, квітень 2014 року, лютий, березень, квітень 2015 року (ОСОБА_5), за квітень 2015 року (ОСОБА_6), за березень, квітень 2015 року (ОСОБА_7, ОСОБА_8) Товариством при врахуванні сум, сплачених споживачами за отримані в зазначених місяцях послуги, зараховано обсяг спожитого ними газу в тому місяці, коли за нього сплачено, а не тоді, коли його фактично спожито (відповідно до первинних платіжних документів споживачів), за цінами, які діяли на час сплати, а не на час споживання, без належних на те правових підстав, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, а саме: зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункти 2, 3, 4, 5);

- за вчинення кожного з визначених Відділенням чотирьох порушень (щодо кожного названого споживача окремо) на Товариство накладено штраф у розмірі 34 000 грн. (підпункти 2.1, 3.1, 4.1, 5.1 пунктів 2, 3, 4, 5 відповідно);

- зобов'язано Товариство здійснити відповідні перерахунки всім споживачам протягом 6 місяців (пункт 6);

- зобов'язано Товариство оприлюднити пункти 1-6 резолютивної частини Рішення АМК в офіційному друкованому виданні Миколаївської обласної ради, а саме в газеті "Рідне Прибужжя" (пункт 7).

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до пунктів 14 та 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону № 2210). Стаття 13 Закону № 2210 не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене і доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши те, що Рішення АМК стосовно монопольного положення Товариства, вчинення ним названого порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення первісного штрафу та усунення наслідків порушення прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах наданих Відділенню повноважень, дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Водночас попередні судові інстанції в даному випадку безпідставно не врахували встановлених ними у діях Товариства ознак єдиного триваючого порушення та помилково дійшли висновку щодо правомірності дій Відділення щодо неодноразового накладення штрафу за одне порушення законодавства про захист економічної конкуренції (неправомірне нарахування оплати за спожитий раніше газ, виходячи з ціни газу на час оплати), що суперечить статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів зі справи в частині, що стосується накладення на Товариство повторних штрафів, підлягають скасуванню згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсними підпунктів 3.1, 4.1, 5.1 пунктів 3, 4, 5 Рішення АМК, тоді як в іншій частині судові рішення зі справи мають бути залишені без змін, з відповідним розподілом судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 зі справи № 915/82/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсними підпунктів 3.1, 4.1, 5.1 пунктів 3, 4, 5 рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2015 № 42-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" у відповідній частині задовольнити.

Визнати недійсними підпункти 3.1, 4.1, 5.1 пунктів 3, 4, 5 рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2015 № 42-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 зі справи № 915/82/16 залишити без змін.

3. Стягнути з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. судового збору за подання позову, 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко