ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/4411/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.за участю представників:позивачаПономаренко В.М. -предст. дов. від 01.03.2016;відповідача третьої особи позивача третьої особи відповідачаСоломко Г.В.- предст. дов. від 18.08.2016; Невечера С.І. - предст. дов. від 18.08.2016; Жук О.Б. - предст. дов. від 20.07.2016; Трейтяк С.Д.- предст. дов. від 20.09.2016;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі№ 910/4411/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" Споживче товариство "Діамед"простягнення 666856,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" 666856,08 грн, а саме: 488155,01 грн орендної плати, 47050,54 грн компенсації за електропостачання, 22701,56 грн компенсації за теплопостачання за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року, 48508,29 грн пені, 7322,30 грн 3% річних, 53118,38 грн втрат від інфляції, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати відповідних платежів за договором оренди та на приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України щодо наслідків невиконання грошових зобовязань. Також позивач зазначив, що він є правонаступником орендодавця - Споживчого товариства "Діамед" - за його вимогами до відповідача як орендаря відповідно до укладених в порядку статті 512 Цивільного кодексу України договорів про відступлення права вимоги, про що відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач відхилив позов, повідомивши, що наданий позивачем розрахунок боргу та санкцій за невиконання зобовязань не відповідає дійсним обставинам справи та не враховує усі здійснені на користь орендодавця платежі; позивач не надав доказів на підтвердження сум компенсації витрат за користування електроенергією та теплопостачання; відповідачу не було надано доказів переходу до інших осіб права вимоги за договором оренди, укладення договору уступки заперечувалось орендодавцем за договором оренди, в зв'язку з чим у відповідача виник розумний сумнів щодо виконання зобов'язання неналежному кредитору; договорами уступки передано право, яке не існувало на момент його передачі, та, відповідно, не може бути передано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 (судді: Отрош І.М., Головіна К.І., Селівон А.М.) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 17 від 17.11.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед"; у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди всупереч частині третій статті 35 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги, що обставини дійсності та законності договору про відступлення права вимоги № 15/9 від 09.01.2014 встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 по справі № 910/13710/14 та не підлягають повторному доказуванню, суди зупинили провадження у справі № 910/4411/15-г до вирішення спору у справі № 910/13710/14, натомість встановлені обставини та преюдиціальне рішення не врахували; висновки судів щодо предмету договору про відступлення права вимоги суперечать приписам статті 512, 514 Цивільного кодексу України, якими не заборонено передавати майбутні вимоги, термін виконання яких ще не наступив; за своєю правовою природою спірний договір є тотожнім договору факторингу, за яким прямо статтею 1078 Цивільного кодексу України прямо передбачено можливість передати право вимоги, яке виникне у майбутньому.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні заперечив її доводи, зазначивши про правомірність ухвалених у даній справі судових рішень.

В судовому засіданні відповідач надав додаткові пояснення на відзив з посиланням на документи, які відсутні в матеріалах справи та які суди попередніх інстанцій не досліджували; надані відповідачем додаткові пояснення та документи не беруться судом до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 Споживче товариство "Діамед" (далі - орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (далі - орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 14/07, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове приміщення загальною площею 198 кв.м. на строк, зазначений у пункті 5.1 договору; приміщення розташоване в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симиренко, 17 А (2-й поверх); технічний стан та інші характеристики приміщення, що передається в оренду на умовах цього договору, зафіксовані в акті приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.2.8 договору орендар зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим договором.

Як передбачено пунктом 2.2.9 договору оренди, орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю витрати за користування орендарем електроенергією (відповідно до показників лічильників), за теплопостачання - опалення, водопостачання та водовідведення (пропорційно площі приміщення). Такі розрахунки (відшкодування) мають бути здійснені протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення орендодавцем відповідних рахунків на оплату.

Відповідно до пункту 3.1 договору за оренду приміщення, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 33573,92 грн, крім того ПДВ - 33714,78 грн, всього - 40288,70 грн. Орендна плата сплачується у національній валюті в безготівковому порядку та за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції, встановленого НБУ на поточний місяць (пункт 3.3 договору оренди).

Згідно з пунктом 3.4 договору оренди вартість комунальних послуг (водо, тепло, газопостачання) не входить до складу орендної плати та компенсується окремо. Компенсація орендодавцю витрат, пов'язаних з оплатою електроенергії, здійснюється окремо (додатково) на підставі відповідних рахунків від орендодавця. Такі розрахунки мають бути здійснені щомісячно протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідних документів (рахунків) на компенсацію. Зняття показників лічильника за споживання електроенергії здійснюється разом представниками орендодавця та орендаря.

Орендна плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше 25 числа кожного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата. Сплата орендної плати (в т.ч. компенсація витрат за спожиту електроенергію та інші платежі) здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця (пункт 3.5 договору). Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата починає нараховуватись з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2016 (пункт 5.1 договору оренди).

01.07.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення в м. Києві по вул. Симиренко, 17 А, загальною площею 198 кв.м. за актом прийому-передачі нежитлового приміщення.

Суди також встановили, що 09.01.2014 Споживче товариство "Діамед" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 15/9, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (боржник). Згідно з пунктом 1.2 договору № 15/9 новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) отримувати від боржника орендну плату, платежі за комунальні послуги, які не входять до складу орендної плати, в тому числі вимагати належного виконання зобов'язань за основним договором. В разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором, в частині сплати орендних платежів та платежів за комунальні послуги, які не входять до складу орендної плати, новий кредитор має право на стягнення заборгованостей та штрафних санкцій згідно основного договору.

Як передбачено пунктом 2.1 договору № 15/9, новий кредитор безоплатно отримує від первісного кредитора право вимоги, що належить останньому. Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, у термін до 10.01.2014 (пункт 3.1 договору № 15/9).

Згідно з пунктом 3.2 договору № 15/9 новий кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом надання боржнику копії цього договору.

18.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" із листом № 26/14, в якому просило сплачувати орендні та інші платежі за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"; лист отриманий відповідачем 18.03.2014, що підтверджується вхідним реєстраційним номером № 004.

Також 17.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 17, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором про відступлення права вимоги № 15/9 від 09.01.2014 (основний договір), предметом якого є право вимоги за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 (первісний договір), укладеним між Споживчим товариством "Діамед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (боржник). Згідно з пунктом 1.2 договору № 17 новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за первісним договором в частині сплати орендних платежів та платежів за комунальні послуги, які не входять до складу орендної плати. В разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за первісним договором, в частині сплати орендних платежів та платежів за комунальні послуги, які не входять до складу орендної плати, новий кредитор має право на стягнення заборгованостей та штрафних санкцій згідно первісного договору.

Як передбачено пунктом 2.1 договору № 17, новий кредитор безоплатно отримує від первісного кредитора право вимоги, що належить останньому. Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, у термін до 18.11.2014 (пункт 3.1 договору № 17).

Відповідно до пункту 3.2 договору № 17 новий кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом надання боржнику копії цього договору.

24.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" із листом № 13, в якому просило сплачувати орендні та інші платежі за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1"; вказаний лист був отриманий відповідачем, що підтверджується копією фіскального чеку про поштове відправлення, знаходиться в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" звернулось з даним позовом, вважаючи себе належним кредитором за зобов'язаннями відповідача за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 щодо орендної плати у розмірі 488155,01 грн за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року, відшкодування витрат за електроенергію у розмірі 47050,54 грн за період з березня 2014 року по грудень 2014 року, відшкодування витрат на теплопостачання у розмірі 22701,56 грн за загальній період з січня 2014 року по січень 2015 року, застосувавши також відповідні наслідки невиконання грошових зобовязань за законом та договором.

Докази у підтвердження розміру вимог до відповідача за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 на час укладення угоди про відступлення права вимоги № 15/9 від 09.01.2014 позивач не надав.

Місцевий господарський суд, застосувавши положення пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, визнав недійсним договір про відступлення права вимоги № 17 від 17.11.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед", як такий, що укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки його зміст суперечить вимогам статей 203, 317 та 514 Цивільного кодексу України, та, відповідно, відмовив у стягненні коштів позивачу з огляду на відсутність у нього права вимоги до відповідача.

Переглядаючи справу в повному обсязі в порядку, встановленому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що предметом договору уступки права вимоги не може бути невизначена вимога та вимога, яка не існувала на момент переходу права, та відхилив доводи апеляційної скарги як такі, що цих висновків не спростовують.

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 509 та 510 Цивільного кодексу України зобов'язання породжує права та обов'язки для сторін зобов'язання, яким є кредитор та боржник; одностороння відмова від зобов'язання чи зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України), а зміна чи розірвання договору здійснюється особами та за обставин, що вказані у статті 653 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, статті 759 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні, що виникають за договором оренди, є орендодавець та орендар.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 511 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як передбачено частиною першою статті 512 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього.

За змістом наведених вище положень законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі 3-42гс12).

Однак, не може бути предметом відступлення права вимоги та вимога, яка не виникла, не існувала на момент переходу права.

Також згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; чинним законодавством не визначено, які саме умови є істотними для договору про відступлення права вимоги, однак, з огляду на положення статей 514, 638 Цивільного кодексу України у будь-якому випадку сторони договору про відступлення права вимоги повинні досягти згоди щодо предмету договору. Право, яке відступається, повинно бути індивідуально визначене шляхом конкретизації змісту, розміру і підстави виникнення вимоги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не надав доказів виникнення у відповідача обов'язку сплатити орендну плату за фактичне користування орендованим майном та обов'язку відшкодувати фактично понесені орендодавцем комунальні витрати (розмір, період нарахування, термін виконання такого зобов'язання) за спірний період на час укладення угоди про відступлення права вимоги № 15/9 від 09.01.2014. Разом з тим, як вже зазначено вище, предметом угоди про відступлення права вимоги не можуть бути ті права орендодавця, які лише виникнуть в майбутньому, у разі, якщо орендар здійснить фактичне користування майном за наступний період, а орендодавець понесе відповідні додаткові витрати у наступний період.

Враховуючи, що відповідно до змісту статей 512-514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять дійсні права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" не перейшло право вимоги від Споживчого товариства "Діамед" щодо орендної плати у розмірі 488155,01 грн за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року, відшкодування витрат за електроенергію у розмірі 47050,54 грн за період з березня 2014 року по грудень 2014 року, відшкодування витрат на теплопостачання у розмірі 22701,56 грн за загальній період з січня 2014 року по січень 2015 року, а також право застосовувати також відповідні наслідки невиконання грошових зобовязань за законом та договором.

Враховуючи те, що договором про відступлення права вимоги № 17 від 17.11.2014 передбачено передачу позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" право вимоги, яке останньому не належить, судова колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що договір про відступлення права вимоги № 17 від 17.11.2014 було укладено всупереч приписам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Передавши право вимоги, яке йому не перейшло, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" порушило приписи статей 512-514 Цивільного кодексу України, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" заборгованості зі сплати орендних та інших платежів за договором оренди нежитлового приміщення № 14/07 від 01.07.2013 ґрунтуються на положеннях договору про відступлення права вимоги № 17 від 17.11.2014, який суд визнав недійсним, у позивача відсутнє право вимагати від відповідача сплати орендних платежів у розмірі 488155,01 грн за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року, заборгованості з відшкодування витрат за електроенергію у розмірі 47050,54 грн за період з березня 2014 року по грудень 2014 року, заборгованості з відшкодування витрат на теплопостачання у розмірі 22701,56 грн за загальній період з січня 2014 року по січень 2015 року, а тому у позові в цій частині вірно відмовлено.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 48508,29 грн, 3 % річних у розмірі 7322,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 53118,38 грн за загальний період з 01.02.2014 по 01.02.2015 є похідними від вимоги про сплату основного зобов'язання, тому також задоволенню не підлягають.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами приписів частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України та неврахування ними обставин дійсності та узгодженості предмету уступки права вимоги за договором № 15/9 від 09.01.2014, встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 по справі № 910/13710/14, оскільки зазначене вище судове рішення не встановлює обставин щодо передачі орендодавцем права вимоги за спірний період; питання правомірності зупинення судом провадження у справі могли бути предметом розгляду суду касаційної інстанції у разі касаційного оскарження відповідного процесуального документу.

Також судова колегія відхиляє посилання позивача на норми законодавства, які регулюють правовідносини за договором факторингу, оскільки існування між сторонами правовідносин факторингу не доведено.

Вказуючи, що за статтями 512-514 Цивільного кодексу України не заборонено уступати вимогу, термін виконання яких не наступив, позивач залишив поза увагою, що рішення господарських судів ґрунтуються на висновках про відсутність на час укладення договору відступлення права вимоги самої вимоги, яка відступається, а не на тому, що не настав термін сплати.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, та вірно вирішили спір.

Підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 910/4411/15-г Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський