Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №910/3892/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/3892/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми "Діта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.07.2016у справі№ 910/3892/16Господарського судуміста Києваза позовомЗаступника прокурора Хмельницької областідо- Хмельницької обласної ради - Хмельницької міської ради - Хмельницького спеціалізованого ліцей -інтернату поглибленої підготовки в галузі науки - Приватної фірми "Діта"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області провизнання недійсними рішеньза участю представників: позивачапрокурор ГПУ Доценко Т.О.- посвідч. № 029222відповідачів- не з'явився - не з'явився - не з'явився - Клюка В.Ф. - предст. дов. від 03.06.2016;третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016 Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до господарського суду з позовом до Хмельницької обласної ради, Хмельницької міської ради, Хмельницького спеціалізованого ліцей - інтернату поглибленої підготовки в галузі науки та Приватної фірми "Діта", третя особа: Реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про визнання недійсними: рішення Хмельницької обласної ради від 26.09.2012 № 23-13/2012 "Про організацію спорудження багатоповерхового житлового будинку"; договору №173-3 від 12.11.2013 про організацію спорудження багатоповерхового житлового будинку і виконання функцій замовника будівництва за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 14; пункту 2 рішення Хмельницької міської ради № 52 від 12.11.2014 "Про надання згоди на укладення договору суперфіцію" в частині надання Хмельницькому спеціалізованому ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі науки згоди на укладення договору суперфіцію із Приватним підприємством "Діта" для будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 14; договору суперфіцію частини земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 14 від 27.11.2014; також просив скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію суперфіцію частини земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 14, площею 1,3 га за Приватною фірмою "Діта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 (суддя Пінчук В.І.) повернуто позовну заяву без розгляду на дооформлення відповідно до пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України огляду на порушення правил об'єднання позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (судді Зубець Л.П.- головуючий, Коршун Н.М., Сітайло Л.Г.) ухвалу господарського суду скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Приватна фірма "Діта" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, а саме, частини першої статті 58, пункту 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, скасувавши ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції необґрунтовано вказав на пов'язаність вимог у даному спорі підставами виникнення та дійшов невірного висновку про можливість об'єднання в одній позовній заяві вимог до різних відповідачів, які не пов'язані підставами виникнення.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача та скаржника, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд керувався вимогами пункту 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що у позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог, а саме: в одній позовній заяві об'єднано декілька вимог до кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Переглядаючи справу в порядку, визначеному статями 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду та скасував ухвалу господарського суду, вказавши, що усі вимоги позивача спрямовано на захист єдиних законних інтересів держави щодо земельної ділянки, позовні вимоги пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту законних інтересів держави, що полягають у поверненні земельної ділянки, яка незаконно використовується, постійному користувачу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог, або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Правила поєднання вимог регулюються статтею 58 Господарського процесуального кодексу України; за частиною першою вказаної статті в одній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Під вимогою у даній статті розуміється матеріально-правова вимога, яка являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України наділяє позивача правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто, кілька способів захисту порушеного права, у випадках, коли ці вимоги пов'язані між собою підставами виникнення, тобто, фактичними обставинами, на яких ґрунтуються вимоги позивача, або доказами, що підтверджують ці обставини.

Об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин.

Скасовуючи ухвалу господарського суду, апеляційний суд врахував вказані обставини, встановив, що позивач об'єднав у позові позовні вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення, та спрямовані в цілому на відновлення єдиного порушеного права та охоронюваного законом інтересу щодо однієї і тієї ж земельної ділянки.

Натомість місцевий господарський суд правил поєднання позовних вимог, передбачених частиною першою статті 58 Господарського кодексу України не врахував, підстави виникнення зазначених у позові вимог не дослідив, всупереч приписам статті 86 Господарського процесуального кодексу України не мотивував, в чому саме вбачається порушення правил об'єднання позовних вимог у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, спрямовані в цілому на повернення з користування однієї і тієї ж земельної ділянки, а тому відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України можуть бути об'єднані в одній позовній заяві; обставин, відповідно до яких сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, в ухвалі місцевого господарського суду не наведено.

Доводи касаційної скарги також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції стосовно пов'язаності підстав поданих позовних вимог, обставин, що утруднювали б їх спільний розгляд, та не були б враховані апеляційним судом, скаржник не наводить.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний суд в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого висновок суду є законним та обґрунтованим, підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України