ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/3723/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В. Я.,розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "ЛУЧ АО" Анікєєва Ярослава Олеговичана постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 № 910/3723/16 господарського суду міста Києва за заявоюПриватного акціонерного товариства "ЛУЧ АО"Пробанкрутство за участю представників сторін: ліквідатор Приватного акціонерного товариства "ЛУЧ АО" Анікєєв Я.О., представник Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Ковалевський Р.В.

ВСТАНОВИВ :

У березні 2016 року Голова комісії з припинення Приватного акціонерного товариства "ЛУЧ АО" Анікєєв Я.О. звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), у зв'язку з виявленням в ході ліквідаційної процедури кредиторської заборгованості, активи для погашення якої відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 910/3723/16 заяву Приватного акціонерного товариства "ЛУЧ АО" (далі - ПрАТ "ЛУЧ АО", банкрут) про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/3723/16 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ЛУЧ АО" на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду міста Києва від 28.03.2016 у справі №910/3723/16 (суддя - Яковенко А.В.) визнано ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Анікєєва Я.О.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що власником ПрАТ "ЛУЧ АО" у листопаді 2015 року було прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та призначено ліквідаційну комісію.

На виконання вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України та ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ліквідатором було подано державному реєстратору за місцезнаходженням боржника документи, потрібні для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи.

Оголошення про припинення підприємства шляхом ліквідації та відомості про ліквідатора були розміщені в друкованому засобі масової інформації, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, а саме: в Бюлетені державної реєстрації.

Із матеріалів справи господарським судом встановлено, що після публікації оголошення та за наслідками проведення інвентаризації підприємства виявлено наявність кредиторської заборгованості у розмірі 10 758 572,24 грн.

За даними ліквідаційної комісії у підприємства наявні активи на суму 196 681,30 грн.

08.02.2016 власником ПрАТ "ЛУЧ АО" прийнято рішення про звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ЛУЧ АО" була подана до господарського суду міста Києва - 02.03.2016, тобто вже після спливу двомісячного строку з дня публікації повідомлення про його припинення.

Керуючись ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені у ході судового розгляду обставини, зокрема, щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог його кредиторів, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації. При цьому, судом першої інстанції враховано та перевірено дані бухгалтерського балансу боржника, з якого встановлено, що пасиви боржника перевищують його активи, що свідчить про неплатоспроможність боржника - ПрАТ "ЛУЧ АО".

Не погодившись із прийнятою судом першої інстанції постановою, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулись із апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 910/3723/16 (головуючий суддя: Шипко В.В., суддя Остапенко О.М., суддя Доманська М.Л.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову господарського суду міста Києва від 28.03.2016 у справі № 910/3723/16 скасовано.

Провадження у справі про банкрутство № 910/3723/16 припинено.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ПрАТ "ЛУЧ АО" Анікєєв Я.О. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 910/3723/16 повністю, а постанову господарського суду міста Києва від 28.03.2016 у справі № 910/3723/16 залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 11.1 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, пп. 78.1.7 ст. 78 ПК України, ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 19, 55 ГК України, ст.ст. 91, 95, 111, 191, 316 ЦК України, ст. 61 ЦПК України, ст. 35 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у березні 2016 року Голова комісії з припинення ПрАТ "ЛУЧ АО" Анікєєв Я.О. звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з виявленням в ході ліквідаційної процедури кредиторської заборгованості, активи для погашення якої відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/3723/16 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ЛУЧ АО" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок визначений ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають, зокрема, у наступному:

прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника;

повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, про припинення юридичної особи;

проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника;

аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду;

прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку ст. 95 Закону про банкрутство) встановлені ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, можливо стверджувати, що його недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи в оскаржуваній постанові постанову суду першої інстанції про визнання боржника - ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом та припиняючи провадження у даній справі, встановив, що при звернені до суду з заявою про визнання боржника - ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом, останній подав до господарського суду виписку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка не містить відомостей достатніх для встановлення всіх обставин справи та перевірки факту виконання приписів ст. 111 ЦК України.

Зокрема, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, у ПрАТ "ЛУЧ АО" наявні філії, а саме: південна філія ПрАТ "ЛУЧ АО" (м. Миколаїв), Західна філія (м. Чернівці) та Східна філія (м. Донецьк), проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення інвентаризації майна відкритих філій та дій спрямованих на закриття відокремлених структурних підрозділів.

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові із наявних матеріалів справи встановив, що на момент визнання ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом будь-які відомості, які б підтверджували факт подання боржником відомостей до органів Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування - відсутні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 105 ЦК України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 5 ст. 105 ЦК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, не з'ясував в постанові від 28.03.2016, чи було належним чином оприлюднене повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, як того вимагає законодавство, чинне на момент прийняття учасниками боржника рішення про його припинення, якими належними та допустимими, в розумінні вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами це підтверджено.

Частиною 1 статті 111 ЦК України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, в даному випадку не перевірив та не встановив в постанові, чи вживались ліквідаційною комісією заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи - боржника та якими належними та допустимими доказами це підтверджується.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Київський апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника - ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом за вимогами ст. 95 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припинення провадження у даній справі про банкрутство як безпідставно порушеного, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, ліквідаційною комісією ПрАТ "ЛУЧ АО" не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також, не надано, на момент порушення провадження у цій справі, всіх належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повної та належної досудової процедури ліквідації ПрАТ "ЛУЧ АО", що є порушенням вимог ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищезазначене, правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 19.07.2016 у справі № 910/3723/16 відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "ЛУЧ АО" Анікєєва Ярослава Олеговича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №910/3723/16 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк