ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 904/676/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю компанії "КАМА", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2016

зі справи № 904/676/16

за позовом Товариства

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним та скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Макарчука Д.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 25.12.2015 № 86/01-14/05-15 у справі № 70/05-03-4/15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М. і Пархоменко Н.В.): у позові відмовлено; витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано невірним застосуванням господарським судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про відповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального і процесуального права, та просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з оспорюваним рішенням:

1) дії Товариства щодо поширення на етикетках продукції інформації "Оцет", у той же час як дана продукція не є оцтом з харчової сировини та поширення у такий спосіб неточних відомостей щодо назви товару та його споживчих властивостей, визнано порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання через інших осіб невизначеному колу осіб неточних відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання;

2) за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф відповідно до частини першої статті 21 Закону у сумі 68 000 грн.

У розгляді справи № 70/05-03-4/15 територіальним відділенням АМК було встановлено таке. Основний вид діяльності Товариства за КВЕД - 2010: 10.84 виробництво прянощів та приправ. Товариство є виробником продукції: оцет столовий 9% 1л (штриховий 4820086370103; далі - Продукція). На етикетці Продукції міститься напис: ОЦЕТ СТОЛОВИЙ 9% 1 л. На етикетці ж розміщено інформацію про назву і адресу виробника, назву і склад продукту, умови зберігання, строк придатності, спосіб вживання. До складу Продукції входять: вода питна очищена, кислота оцтова харчова синтетична. За вміщеною на етикетці інформацією, виробником Продукції є Товариство. Відповідальність за поширення інформації на етикетках Продукції несе Товариство. Виробництво оцтів в Україні регламентується ДСТУ 2450:2006 "Оцти харчової сировини. Загальні технічні умови" (далі - ДСТУ 2450:2006). Згідно з ДСТУ 2450:2006: оцет з харчової сировини - це водяний розчин оцтової кислоти, одержаний біохімічним методом аеробного окислення оцтово-кислими бактеріями харчової спиртовмісної сировини з подальшою пастеризацією, освітленням, фільтрацією фасуванням; оцет спиртовий - це оцет, одержаний методом аеробного окислення оцтовокислими бактеріями етилового ректифікованого спирту з харчової сировини; оцет спиртовий ароматизований - це оцет, одержаний доданням до спиртового розчину екстрактів або настоїв сировини рослинного походження чи прянощів, натуральних харчових запашних речовин чи ідентичних натуральним, свіжих або сухих прянощів чи рослинної сировини, фруктових соків, меду; оцет яблучний - це оцет, одержаний окисленням оцтовокислими бактеріями яблучних виноматеріалів, зброджених яблучних соків; оцет винний - це оцет, одержаний окисленням оцтовокислими бактеріями виноградних виноматеріалів, зброджених соків, витяжок, пикетів. Водночас стандартом Мінагрополітики України "Замінники оцту, одержані з оцтової кислоти. Технічні умови" СОУ 15.87-37-411:2006 (далі - СОУ 15.87-37-411:2006) встановлено, що замінники оцту виготовляються шляхом розведення водою харчової оцтової кислоти. Так, відповідно до п. 1 СОУ 15.87-37-411:2006 цей стандарт поширюється на замінники оцту, які виготовляють шляхом розведення водою харчової оцтової кислоти із застосуванням запашних речовин чи без них. Відповідно до п.4.1.4 вказаного документа для виготовлення замінників оцту використовують таку сировину: кислоту оцтову лісохімічну харчову 70 % і 80 % (есенцію) згідно з ГОСТ 69684; кислоту оцтову х.ч. льодову згідно з ГОСТ 61; запашні речовини; воду питну згідно з ГОСТ 2874. Тобто ДСТУ 2450:2006 та СОУ 15.87-37-411:2006 визначають різні вимоги для виробників щодо сировини та технології виробництва оцту і його замінників. Продукція виробляється згідно з ТУ У 15.8-19358158-002:2007 "Оцти харчові фасовані. Технічні умови» (далі - ТУ У 15.8-19358158-002:2007). За інформацією Товариства, у 2014 році внесено зміну № 4 до названих технічних умов: змінено назву "Оцет столовий" на "Оцтова кислота столова 9%. Водний розчин" та змінено назву ТУ на "Оцти з харчової сировини та розчин водний харчової оцтової кислоти. Технічні умови". Товариство, передбачаючи в ТУ У 15.8-19358158-002:2007 використання кислоти оцтової синтетичної харчової, виготовляє інший вид продукції, ніж передбачений ДСТУ 2450:2006. З точки зору технологій виробництва та споживчих властивостей оцти з харчової сировини та їх замінники не є ідентичними. Так, за загальновідомою інформацією, кислота оцтова синтетична харчова - безбарвна легкозаймиста рідина з різким запахом. Синтетичний оцет - це побічний продукт виробництва мінеральних добрив з природного газу або його отримують з тирси. Синтетичну кислоту отримують при нагріванні і сухій перегонці стружки (лісохімічний оцет) та при переробці мінеральної вуглеводневої сировини (нафти і природного газу). Така оцтова кислота, у разі недостатнього очищення, може містити шкідливі альдегіди та солі важких металів. Натуральний оцет - це природний продукт бродіння пива або вина, що включає в себе великий набір мінеральних речовин, як-от залізо, магній, кальцій, фосфор, а також вітаміни В, С, Е тощо. Синтетична оцтова кислота й значно дешевша за оцет з харчової сировини. Таким чином, інформація, розташована на етикетці Продукції виробництва Товариства у вигляді слова "оцет", містить неточну інформацію щодо назви та споживчих властивостей даного продукту. ДСТУ 2450:2006 встановлено інші вимоги щодо сировини та технології виробництва оцтів, ніж ті, що використовує Товариство при виробництві Продукції, а, отже, є іншим продуктом. За інформацією Товариства, Продукція реалізовувалася переважно в місті Полтаві, Києві, Черкасах, Харкові, Сумах через дистриб'юторів. Ринок виробництва оцтів з харчової сировини та їх замінників, на якому здійснює діяльність Товариство, є потенційно конкурентним. На ринку здійснює діяльність значна кількість суб'єктів господарювання. Отже, дії у вигляді поширення на етикетках Продукції інформації "оцет", у той час як дана продукція не є оцтом з харчової сировини, та поширення у такий спосіб неточних відомостей щодо назви товару та його споживчих властивостей, можуть надати неправомірні переваги у конкуренції. За результатами проведеного опитування споживачів територіальним відділенням АМК встановлено, що: 91,3 % опитаних споживачів вважають, що різниця між оцтом і замінниками оцту полягає в тому, що останні виготовленні шляхом розведення синтетичної оцтової кислоти водою, в той час як оцти столові виготовлені з натуральної сировини методом окислення оцтовокислими бактеріями; 86,95 % опитаних споживачів вважають, що продукція, яка містить у своєму складі кислоту оцтову синтетичну харчову, не може називатися "оцтом"; 95,6 % опитаних вважають, що інформація у вигляді напису "оцет столовий" або "оцет", у той час як до складу продукції віднесено воду та кислоту оцтову синтетичну харчову, може ввести їх в оману. Розміщення Товариством на етикетці продукції власного виробництва інформації "Оцет" може ввести в оману покупців (споживачі сприймаючи інформацію на етикетці у вигляді слова "Оцет", можуть ідентифікувати відповідний товар як оцет з харчової сировини) та вплинути на їх наміри щодо придбання саме цього товару, а також призвести до отримання Товариством неправомірних переваг перед іншими учасниками ринку. Товариство через інших осіб (дистриб'юторів, об'єкти роздрібної торгівлі продовольчими товарами) поширювало серед невизначеного кола осіб (потенційних покупців), які здійснюють придбання продуктів харчування в об'єктах торгівлі), неточні відомості щодо назви та споживчих властивостей Продукції, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкт господарювання. Товариство зазначало, що продукцію під назвою "Столовий оцет" виробляло з 2008 року по 07.09.2015, продукцію "Оцтова кислота столова 9%. Водний розчин" почало виробляти з 11.09.2015. Поряд з цим Товариство подало нові етикетки продукції з позначенням "Оцтова кислота столова 9%", видаткові накладні від 24.09.2015 на "Оцтову кислоту столову 9%" та власний наказ від 27.08.2015 № 29/1 про затвердження нової етикетки продукції та нового маркування продукції "Оцтова кислота столова" і про виведення з обігу старої етикетки продукції.

Доход (виручка) Товариства за 2014 рік згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства складає 33 127 100 грн.

У визначенні суми штрафу територіальним відділенням АМК враховано, що порушення Товариством припинено. Визначена територіальним відділенням АМК сума штрафу не перевищує 5% доходу Товариства за 2014 рік.

Згідно з Технічним регламентом щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487:

- маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні: а) вводити в оману споживача стосовно: характеристик харчового продукту, зокрема його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових характеристик придатності (зберігання), походження, способу виробництва чи одержання; необґрунтованого зазначення інформації про властивості харчового продукту, яких у нього немає; повідомлення щодо особливих властивостей харчового продукту, хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості; б) містити інформацію щодо наявності у харчовому продукті (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок) властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання або посилатися на такі властивості. Зазначені обмеження поширюються також на рекламу харчових продуктів, оформлення харчових продуктів, зокрема на їх форму, зовнішній вигляд або упаковку, використаний пакувальний матеріал та місце їх розміщення для продажу (пункт 5);

- вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт. У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає (пункт 6);

- назва харчового продукту повинна бути зрозумілою для споживача, конкретно та точно характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, надавати можливість відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних видів харчових продуктів. Назву продукту встановлює виробник з урахуванням вимог цього Технічного регламенту. Назва харчового продукту може бути доповнена комерційною (фірмовою) назвою, яка може бути зазначена літерами латинської абетки та/або знаком для товарів і послуг. Комерційна (фірмова) назва продукту не характеризує продукт, його властивості, проте дає змогу відрізняти його від інших аналогічних продуктів, близьких за складом і органолептичними показниками. Комерційна (фірмова) назва та знак для товарів і послуг не можуть заміняти назву харчового продукту. До назви продукту необхідно долучати інформацію щодо характерних властивостей, фізичного стану продукту або спеціального оброблення, якому піддавався харчовий продукт (наприклад, порошкоподібний, сухий, концентрований, заморожений, копчений, пастеризований, охолоджений, стерилізований тощо), якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача (пункт 7);

- склад харчового продукту - це перелік всіх інгредієнтів цього продукту, який зазначається в маркуванні харчового продукту з урахуванням вимог цього пункту та згідно з додатками 1-5 до цього Технічного регламенту. Перелік усіх інгредієнтів зазначають у порядку зменшення їх масової частки, яка була використана в процесі виробництва або приготування харчового продукту. Перед переліком інгредієнтів наводиться заголовок "Склад:". Зазначений перелік наводять для всіх харчових продуктів. У разі якщо інгредієнт харчового продукту в свою чергу складається з кількох інгредієнтів, вони також вважаються інгредієнтами цього харчового продукту (пункт 9);

- зазначення складу харчового продукту в маркуванні є необов'язковим для оцту, отриманого з одного виду сировини без використання інших інгредієнтів, із зазначенням природи походження сировини (пункт 10).

Отже, розміщення Товариством на етикетці продукції власного виробництва у назві слова "Оцет" може ввести споживачів в оману щодо споживчих властивостей цього продукту.

Відповідно до листа державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" від 28.11.2014 № 20-38/516 (на адресу територіального відділення АМК) термін "оцет столовий" присвоювався згідно з ДК 016-97 "Державний класифікатор України. Державний класифікатор продукції та послуг" (далі - ДК 016-97). Але "на сьогоднішній день": ДК 016-97 не є чинним; термін "Оцет столовий" не обумовлений жодним нормативно-правовим документом.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано й зазначено таке.

ТУ У 15.8-19358158-002:2007 перевірені й зареєстровані (за поясненнями Товариства) у 2008 році в ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"; крім того, ці ТУ погоджено Полтавською обласною санітарно-епідеміологічною службою.

На згадану зміну № 4 до зазначених ТУ Товариство отримало висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 31.01.2014 № 05.03.02-06/6531.

У серпні 2015 року Державною санітарно-епідеміологічною службою України Товариству надано висновок № 05.03.02-04/35968, відповідно до якого Товариство отримало можливість випускати та реалізовувати продукцію з новою назвою "Оцтова кислота столова 9%. Водний розчин".

Продукція, що виготовлялася згідно з ТУ У 15.8-19358158-002:2007 та реалізовувалася Товариством під назвою "Оцет столовий", одержана шляхом змішування кислоти оцтової харчової синтетичної з питною водою з подальшою фільтрацією та фасуванням у споживчу тару. Ці обставини встановлені територіальним відділенням АМК і не заперечуються Товариством. ДСТУ 2450:2006 встановлено інші вимоги щодо сировини та технології виробництва оцтів, ніж ті, що використовує Товариство при виробництві продукції за ТУ У 15.8-19358158-002:2007 та СОУ, а тому є іншим продуктом. Отже, інформація, розташована на етикетці продукції виробництва Товариства у вигляді слова "Оцет" на споживчих етикетках продукції, є неточною щодо назви та споживчих властивостей даного продукту.

Листи ТзДВ "Дніпродзержинський завод продтоварів" від 26.08.2014 № 01/233 та ПАТ "Луцьк ФУДЗ" від 09.12.2015 № 3022 свідчать про те, що дії Товариства щодо поширення на етикетках власної продукції інформації у вигляді напису "оцет" у той час, як дана продукція не є оцтом з харчової сировини, мали місце у конкуренції при здійсненні господарської діяльності.

Товариство посилалося на використання ним у виробництві оцту технічних умов СОУ 15.87-37-411:2006, які є чинними і, в залежності від технології виробництва, поділяють оцет на столовий та столовий ароматизований (п. 3 "Класифікація". Однак таке твердження спростовується пунктом 1.1 "Сфера застосування" цього документа, згідно з яким (пунктом 1.1) даний стандарт поширюється на замінники із застосуванням запашних речовин чи без них (далі за текстом - оцет) фасовані призначені для реалізації через торгівельну мережу, систему громадського харчування. Тобто у тексті СОУ 15.87-37-411:2006 їх розробником застосовано скорочення словосполучення - замінники із застосуванням запашних речовин чи без них словом "оцет".

У даному ж випадку пункт 3 цього документа, у разі незастосування скорочення, визначеного пунктом 1.1 "оцет", встановлює, що, залежно від технології виробництва, замінники оцту поділяють на такі види: столовий, столовий ароматизований; при цьому не вказується на можливість використання певних назв продуктів, а лише визначається класифікація замінників оцту, серед яких наявний замінник оцту столовий.

З метою роз'яснення питання про те, чи може продукція, до складу якої входить кислота синтетична харчова, називатися оцтом столовим, територіальне відділенням АМК зверталося з листом до ДП "Укрметртестстаднарт" (м. Київ), яке письмово повідомило, що: продукція, до складу якої входить синтетична оцтова кислота, може називатися "Кислота оцтова синтетична" або "Замінник оцту", що зумовлено таким:

- ДК 016:2010 включає в себе такий вид продукції, як оцет та замінники оцту, одержані з оцтової кислоти (ДКПП 10.84.11);

- Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 01.03.2013 № 37-32-2-15/4257 запропонувало внести зміни у технічні умови на оцти столові у частині зміни назви технічних умов та змінити назву "Оцет столовий" на "Кислоту оцтову синтетичну" або "Оцтову кислоту харчову" в залежності від її походження.

Згідно із Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів" і Закону України "Про захист прав споживачів" назва харчового продукту не повинна вводити споживача в оману.

Термін "оцет столовий" присвоювався згідно з ДК 016-97, який на даний час не є чинним, - втратив чинність з 31.12.2012 на підставі наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Наведене підтверджується й наявними у матеріалах справи листами Мінагрополітики та продовольства України від 24.12.2013 № 37-32-2-15/26451 та листом ДП "Полтавстандартметрологія" від 06.11.2015 № 07-16/3474.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту цього рішення вбачається, що територіальне відділення АМК кваліфікувало дії Товариства за ознаками статті 151 Закону, згідно з якою:

- поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання;

- інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання.

За приписами статей 1, 20, 21 Закону зазначені дії є недобросовісною конкуренцією, яка тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу, накладення якого здійснюється відповідно до частин третьої-сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно із статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом (частина перша статті 40 Господарського кодексу України).

Закон України "Про захист економічної конкуренції" (стаття 3) відносить до основних завдань Антимонопольного комітету України здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах, зокрема, пріоритету прав споживачів, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

З урахуванням відповідних законодавчих приписів та з'ясувавши:

- факт неправомірного поширення Товариством та етикетках Продукції інформації "Оцет", у той час як відповідна продукція не була оцтом з харчової сировини, тобто поширення інформації, що може ввести в оману споживачів (покупців), а також надати Товариству неправомірні переваги у конкуренції, оскільки останнє діяло в конкурентному середовищі;

- відповідність накладеного згідно з цим рішенням штрафу розмірові, встановленому законом;

- відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, -

дійшли висновку й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Питання, пов'язані із співвідношенням СОУ 15.87-37-411:2006 і ДК 016-97 (у розрізі даної конкретної справи), з достатньою повнотою з'ясовано попередніми судовими інстанціями, і, зокрема, апеляційним господарським судом, з відповідними висновками яких слід погодитися. Водночас твердження скаржника про те, що "суд навіть не встановив, коли (з якого моменту) ДК 016-97 втратив чинність", спростовується змістом оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, в якій цей момент чітко визначено - 31.12.2012.

Намагання Товариства в касаційній скарзі всіляко ототожнити оцет столовий із його замінником, який пропонувався Товариством до продажу (під назвою оцту), не знаходять підтвердження ні за змістом оскаржуваних судових рішень, ані за матеріалами справи. Зокрема, не можна погодитися з доводами скаржника про те, що слово "оцет" нібито "є складовою частиною назви оцтового замінника": з матеріалів справи вбачається, що оцет і замінник оцту, як би останній не називався, - це різні продукти, і пропонування до реалізації другого з них під назвою першого може ввести споживачів в оману.

Стосовно міркувань скаржника про те, що: "Суд не може посилатися на "не обумовленість жодним нормативно-правовим документом", що прямо заборонено ст. 4 ГПК України. В разі відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а саме нормативів для використання назви "Оцет столовий", суд має виходити з аналогії закону чи аналогії права. Ми вважаємо, що за відсутності в ДК назви "Оцет столовий", має застосовуватися СОУ 15.87-37-411:2006 "Замінники оцту, одержані з оцтової кислоти", який таку назву містить", - Вищий господарський суд України зазначає таке. По-перше, ніякої "заборони", подібної до тієї, про яку зазначив скаржник, стаття 4 ГПК України не містить. Вона лише забороняє відмову у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. У даній же справі відмова в її розгляді не мала місця, оскільки справу розглянуто по суті, з прийняттям у ній судових рішень. По-друге, та ж стаття 4 названого Кодексу, так само як і інші його норми, не передбачають можливості розгляду справ господарським судом виходячи з аналогії закону чи аналогії права. Про таку можливість йдеться у статті 8 Цивільного кодексу України, однак спірні правовідносини в цій справі з огляду на приписи статті 1 Цивільного кодексу України не є цивільно-правовими і, відповідно, не є предметом регулювання названого Кодексу, в тому числі його статті 8. Натомість відповідні відносини належать до сфери регулювання антимонопольно-конкурентного законодавства.

Не знаходить за змістом оскаржуваної постанови довод скаржника про те, що "єдине, чим апеляційний господарський суд обґрунтовує свою постанову, є посилання на лист ДП "Укрметртестстаднарт". По-перше, цей лист - зовсім не "єдине" і навіть не основне, чим названий господарський суд "обґрунтовує" свою постанову, по-друге, та обставина, що даний лист "не є нормативно-правовим документом" (а це дійсно так), не перешкоджало суду використовувати і оцінювати його як доказ у справі.

Не відповідає змістові оскаржуваних судових рішень й посилання скаржника про ненадання господарськими судами оцінки результатам "так званого соціологічного опитування". Натомість суди, зокрема місцевий господарський суд, з достатньою ґрунтовністю дослідили результати опитування споживачів, проведеного територіальним відділенням АМК, та з'ясували, що переважна більшість опитаних вважають, що інформація у вигляді напису на етикетці Продукції "Оцет" ("Оцет столовий"), тоді як до складу Продукції входять вода та оцтова синтетична харчова кислота, може ввести їх в оману та вплинути на їх наміри щодо придбання саме цього товару (а також, як зазначалося, надати Товариству неправомірні переваги у конкуренції).

Відтак юридична оцінка попередніми судовими інстанціями встановлених ними обставин справи відповідає застосованим цими судами нормам матеріального і процесуального права, і визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 зі справи № 904/676/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю компанії "КАМА" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій