ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 912/3129/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого, Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на постанову від 15.03.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/3129/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської радипростягнення 1576316,47грн,за участю представників сторін:

позивача - Смакота Н.І. дов. від 18.04.2014 р.,

відповідача - Лукашевська Ю.А. дов. від 04.01.2016 р.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 р. (суддя - Вавренюк Л.С.) у задоволенні заяви комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. (судді - Березкіна О.В., Величко Н.Л., Подобєд І.М.) ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою Господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2014 р. стягнуто з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 1 576 316,47 грн., з яких: 740 690,08 грн. - пеня, 185 806,67 грн. - 3% річних, 625 723,96 грн. - штраф, 24 095,76 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 31 527,00 грн, про що 10.12.2014 р. видано відповідний наказ.

20.11.2015 р. на адресу господарського суду надійшла заява КП "Теплокомуненерго" від 19.11.2015 р. № 2335, про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ від 10.12.2014 р. у справі № 912/3129/14.

Заявник посилався на набрання чинності з 06.06.2015 р. Закону України від 14.05.2015 р. № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що списання пені в сумі 740 690,08 грн., 3% річних в сумі 185 806,67 грн., штрафу в сумі 625 723,96 грн. та інфляційних втрат в сумі 24 095,76 грн. за прострочення оплати поставленого природного газу за договором від 26.01.2012 р. № 8-ТЕ-2012 не підпадає під дію ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" з тих підстав, що основна сума заборгованості за спожитий природний газ по договору погашена боржником до набрання чинності вищезазначеним Законом, тобто до 06.06.2015 року і на день набрання чинності Законом КП "Теплокомуненерго" не мав перед стягувачем заборгованості за природний газ, спожитий за договором 26.01.2012 р. № 8-ТЕ-2012, що виводить боржника за межі списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина четверта ст. 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідно до Закону України від 14.05.2015 р. № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, ст. 18 Закону доповнено частиною 13 такого змісту: "Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини".

Предметом регулювання ч. 1 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року, яка підлягає реструктуризації за умови погашення заборгованості, яка залишилася непогашеною станом на 06.06.2015 за природний газ, спожитий до 01.01.2014, без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Як правомірно зазначили суди, законодавець визначив, що списання пені, штрафних та фінансових санкцій може відбуватись лише за умови виконання сторонами вказаних вище вимог: тобто, після сплати в 3-х місячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 2014 року і після укладення договору про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий протягом 2014 року, отже списання пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів процедури реструктуризації цієї заборгованості, отже не може розглядатись відокремлено від реструктуризації.

Основний борг по договору від 26.01.2012 р. № 8-ТЕ-2012 був повністю погашений до винесення рішення по справі, внаслідок чого станом на 06.06.2015 заборгованість відповідача за природний газ, спожитий до 01.01.2014 не обліковувалась, оскільки розрахунки за спожитий газ останнім здійсненні з порушенням визначеного договором строку, що і стало підставою для нарахування та стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що правила списання штрафних санкцій не поширюються на суми пені та штрафу, які є предметом стягнення за наказом від 10.12.2014 року є вірним, а тому правомірно відмовлено у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 912/3129/14 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.М. Мачульський

Г.П. Коробенко